РОЗДІЛ ТРИНАДЦЯТИЙ

— Замовкни! Ну чого ти шкіришся!!

Великов замовк. Усмішка сповзла з його обличчя, і в очах, що зробилися круглими, Лідка побачила своє відображення — божевільна баба з перекошеним ненавистю обличчям.

— Віталику… Вибач. Вибач, будь ласка. Пробач. Я не хотіла. Я зірвалась… Пробач.

— Ну ти даєш, — сказав Великов пошепки. — Лідо… може, я поки що додому піду?

— Ні, — сказала вона квапливо. — Я більше не буду. Обіцяю тобі. Я вже взяла себе в руки. Продовжуй.

Якийсь час Великов мовчав, і Лідка чекала, що він таки піде, перепросивши і пообіцявши ввечері зателефонувати.

Великов помовчав ще. Повагався. Звів на Лідку серйозний погляд:

— Ти думаєш — це я в усьому винен? Книжка?

Вона здригнулась — і цим видала себе.

— Ні, що за дурниці. До чого тут ти.

Слова вже не мали сенсу.

— Я й сам часом… — Великов дивно посміхнувся. — Утім… дурниці, ти маєш рацію. Не було б моєї книжки — вони знайшли б іншу… Отже, від заходу сонця до першого світанкового променя доброволець висить на скелі, причому вже на перше його прохання друзі готові звільнити його. Усі вони сидять поруч, розмовляють про людську природу, про таїну любові та смерті, про те, чи є Бог і якщо є, то який — коротше, базікають про те саме, про що вся «освічена» молодь базікає тепер за столом або в походах із ночівлею. Таким чином вони розважають «жертву» і самих себе переконують у правильності обраного шляху… Із десяти хлопців випробування витримали поки що четверо, серед них Андрій…

Великов відкрив рота, збираючись щось додати, але згадав нещодавній Лідчин спалах — і замовк.

— Це все? — спитала Лідка глухо.

— Так… В основному. Нічого серйозного. Дитячі ігри.

Лідка згадала обличчя Андрія, яким він повернувся з випробування. Згадала бинти на зап’ястках; тепер він носить спортивні напульсники, каже, що так модно. І Лідка жодного разу не намагалась зняти з нього ці напульсники й подивитися, що там під ними…

Дитячі ігри.

— Віталику, а ти б ось так провисів? Усю ніч? На ланцюгах?

— Я б і не намагався, — чесно признався Великов. — У мене для цього не досить…

І знову замовк.