Лідка розшукувала дані й за своїми колишніми учнями. Лише з максимівського класу загинули семеро (клятий Стужа! клятий апокаліпсис!). Білява лялька Віка теж загинула, а от про доньку цивільника Тоню Дрозд інформації не було. Вижила, подумала Лідка. Такі завжди виживають.
І вона додала ще сім карток до свого архіву. І в той день не працювала більше, поїхала до моря й довго сиділа, дивлячись, як повзуть уздовж берега баржі…
Увесь зібраний матеріал вона несла Кості. «Ще, — казав той. — Мало. Для статистичної підбірки — якраз. Для справжнього мультифакторного — мало…»
Дворічна вперта Юля стояла посеред групи, й навколо її капців розтікалася калюжа; біля шафки йшла активна торгівля, торгувались товстенький Вовчик і плаксійка Алуся:
— Зважте мені їжі.
— Хліба чи огірків?
— Огірків.
— Ось, будь ласка… Чого ще?
— Ще їжі.
— Ще огірків?
— Так!
Маленький Андрій, забувши про розчленування ляльки, звівся на ноги й невідворотно, як відплата, рушив до хатинки з кубиків, яку тільки-но спорудив його одноліток Толик. Толик відчув небезпеку, схопив хатинку в обійми — з гуркотом розлетілись дерев’яні кубики — і потягнув геть, впускаючи дорогою уламки інтер’єру.
Лідка підійшла. Взяла Андрія на руки; міцно притисла до себе, попереджаючи слабкі спроби вивернутись і поквапитись услід за викрадачем хатинки.
…Костя, допущений до найпотужнішої обчислювальної машини, схожий був на кота, якого купають у сметані. Покинув роботу сторожа, жив надголодь — Лідка підкладала на стіл бутерброди, захоплений роботою Костя знищував їх, не замислюючись.
— …Лідіє Анатолівно, але якщо він існує — відбір… Якщо його проводить хтось чи щось ось уже понад п’ятдесят циклів — значить, колись матеріал зробиться зовсім однорідним? Тобто та ознака, за якою йде відсіювання, остаточно зникне?
Лідка знизувала плечима:
— Імовірно.
— І мриги тоді припиняться? Як позбавлені сенсу?
— Не знаю. Мабуть.
— Тобто для того, щоб припинити апокаліпсиси в найближчі кілька циклів, людство має всього-на-всього перебити особин, нелюбих господарям Воріт?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Армагед-дом» автора Дяченко С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ“ на сторінці 4. Приємного читання.