РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ

Лідка кивнула. Секретарка принесла каву; дзенькаючи ложечкою об порцеляну, Лідка дивилася, як рухаються фарбовані губи співрозмовниці.

— …Це правда, що ви були невісткою Андрія Зарудного?

Лідка неквапливо відсьорбнула з чашечки.

Край столу стояв красивий лискучий глобус. Поверх фізичної карти рисками було нанесено межі заселених і незаселених зон. І тих, що колись були заселеними. Території так званих Загиблих Цивілізацій.

— Це не зовсім точно. Я вийшла заміж за сина Зарудного, коли Андрія Ігоровича вже не було серед живих.

Пані стиснула губи. Лідка знала, про що вона зараз спитає, й тому випередила її, як змія стрибком:

— Так, Андрій Ігорович розробляв теорію безкровних апокаліпсисів. Але він НІКОЛИ не досягав би своєї мети таким чином, як це зробили його послідовники… ті, хто називав себе його послідовниками. Його ім’я використали для нечистих справ… я зрозуміло висловлююсь?

Пані поволі кивнула:

— Цілком… Вам не здається, що ваша ідея — антипод красивої ідеї Зарудного? Ніби її тінь?

— Не знаю, — сказала Лідка.

Пані зітхнула. Усміхнулась куточками уст:

— У вас же маленька дитина. Як ви проживете на ті копійки, що зможе надати вам Академія?

Ревіння стояло — вуха затикай.

— Алусю, мама завтра прийде… Тетяночко, мама дзвонила, в неї робота до ночі, вона не може вас забрати. Ходімо до діток… дітки, покажіть іграшки.

Діточки, що звикли до несамовитих сцен, швиденько притисли до животів хто ганчір’яного звіра з висячими лапами, хто трактор на гумових гусеницях, хто ляльку, хто машинку. Нікому не хотілося поступатись іграшкою на догоду чужому поганому настрою.

— Подивіться, дівчатка, а ось великі кубики, можна збудувати хатинку…

— Я н-не хочу хатинку! Я хочу до м-мами! — ревіла старша, Алуся, руденька, з тонкими кісками, про які Лідка з жахом подумала, що завтра вранці доведеться їх заново заплітати. Молодша, Тетянка, трагічних настроїв не поділяла, але ревіла в унісон зі старшою сестрою. Задля солідарності.

Лідка коротко зітхнула.

— А хочеш, подарую тобі пістолет?

Плач трохи розгубив навальність і впевненість.