Розділ «Початок нової ери»

Кріста тихенько вистукала складний ритм на полотні непомітних дверцят. Чорний вхід знаходився у темному закапелку провулка, подалі від головного, залитого миготливим сяйвом, входу в «Nano». Двері розчахнулися, і дві тіні шпарко ковзнули у прочинений прямокутник отвору. Сергій із Крістою встигли вчасно, голова щойно відкрив збори.

Сергій уважно слухав. Дівчина замилувалася його бездоганним профілем. Однак вона не проґавила жодного слова, зроненого присутніми. «Отже, таки сьогодні! Як і передбачалося...» — думала Кріста, з цікавістю розглядаючи два невеличких пульти, що їх роздав після короткої промови ведучий. Обидві подовгасті пласкі пластини скидалися на пристрої до старіших моделей головізорів. Наче однакові, та певні відмінності для уважного погляду геника були цілком видимими.

Кріста, почувши поради голови, витягла невеличкий стилус із потрібного пульта, втопила його в інший отвір і натиснула зелений «ґудзик». З нутрощів пластини випала пігулка. Всі члени зборів після досить тривалих переговорів з іншими групами, котрі також таємно засідали у сотнях різних місць, ковтнули маленьку кульку.

— Ви отримали дозу смертельного вірусу, що блискавично розповсюджується повітряно-крапельним шляхом. Але цей вірус довго не живе, саморуйнується за добу. Наші найкращі вірусологи працювали над ним останні кілька років. Вірус ефективно вбиває людей віком старших восьми-дев’яти років. Тому не пізніше, ніж через вісім годин, а краще на дві-три швидше, з того ж пульта витягуйте й ковтайте другу таблетку. Вона врятує ваше життя, це теж розробка геників. До прийому другої пігулки намагайтеся перебувати в людних місцях. Треба заразити якомога більше діпрів, щоб далі було легше.

— Для чого нам другий пульт? — недбало крутячи в руках обидві пластини, нетерпляче промовила Зоряна, чорнокоса красуня зі смарагдовими очима.

— Другий пульт вам знадобиться за добу. У випадку, якщо котрийсь із знайомих дорослих діпрів не захворіє. Або його організм боротиметься до того часу, тож імовірне одужання. Пам'ятайте, що достатньо підійти на відстань п'яти метрів до діпра, аби пульт спрацював. Потрібно зробити так: витягуйте стилус, вставляйте у паз та тисніть одночасно червону й синю кнопки, не знімайте пальців із кнопок пару хвилин Людину паралізує вже за хвилину, а смерть наступає за дві-три.

— Обов'язково тримайте при собі перший пульт, він уже активований і знівелює вбивче випромінювання другого для вас. Перший пульт знешкоджує випромінювання у радіусі двох метрів, тому не підходьте до об'єкта надто близько. Ідеальна відстань, щоб ліквідувати людину, — від трьох до п'яти метрів. Упродовж наступних трьох діб тримайте при собі обидва пульти, у жодному разі ніде їх не залишайте і не забувайте про це.

— Що я маю їх за шворочку собі на шию почепити? — закапризувала Зоряна, вказуючи на пристрої, які вона поклала перед собою на стіл. Дівчина іноді дозволяла собі вибрики, оскільки була нареченою Максима, котрий вів збори.

— Ні! — гаркнув той на неї, вочевидь роздратований легковажністю Зоряни, що не перейнялася всією серйозністю ситуації. І, опанувавши злість, продовжив уже спокійно: — Ваші пульти оснащені вмонтованими браслетами. Не зволікайте, вдягніть обидва. Пульти водощільні, тож навіть у душі не намагайтеся їх знімати. Адже не виключено, що за стіною хтось саме в цей момент натисне кнопки і ви потрапите в небезпечну зону смертельного випромінювання.

Кріста разом з усіма присутніми почергово притисла на кілька секунд пластини до рук. Реагуючи на тепло тіла, з пультів повиповзали гнучкі стрічки, обвиваючись матовими лускатими змійками навколо зап'ястків. Дехто з присутніх припасував пульти до ніг.

Макс пояснив, що браслет триматиметься три доби і стільки ж діятимуть пристрої. А потім їх можна знімати. Невеличкі тонкі пульти майже не відчувалися і не проглядалися під рукавами одягу та холошами штанів. Голова продовжив:

— Статистика каже, що після пандемії доведеться ліквідувати ще близько мільйона дорослих діпрів. Приблизно стільки їх повинно залишитися після хвороби і застосування випромінювачів. Ми підготували достатньо зброї. Працюватимуть спецбригади з відстрілу. Але геть усі геники повинні носити засоби для самооборони. Не виключено, що хтось із діпрів організує опір. Звісно, ми придушимо його, адже співвідношення буде один до чотирьох на нашу користь. Та й ми підготувалися, адже кожен геник пройшов добрий вишкіл під наглядом військових і добре ознайомлений з тими завданнями, які перед ним поставлено. Дехто з вас уже має зброю, решті її видадуть пізніше.

Після зборів Кріста запропонувала Сергієві зайти на концерт у «Nano», аби заразити кретинів, що там товклися. Вони витримали у неймовірному галасі розважального центру всього кілька хвилин. Звісно, геники вкрай рідко відвідували подібні заклади. На них витріщались і озиралися діпри. Хто здивовано, хто вороже глипав на прекрасних високочолих молодих людей.

Не треба було й приглядатися до кліпси-ідентифікатора у вусі, яку носив кожен геник, обоє і так вирізнялися поміж звичайної молоді. Щоправда, поки ніхто їх не зачіпав, тож Сергій із Крістою успішно виборсалися з тісняви розважального центру.

У мобілеті після жахливого грому примітивних діпрівських ритмів зовсім не хотілося вмикати справжню музику. Геники летіли мовчки. Нарешті Сергій озвався до дівчини:

— Коли все закінчиться, житимемо разом. Доведеться перетерпіти період хаосу. Найважчим буде перший тиждень. Зате згодом візьмемо додому обслугу, яку вишколять у таборі. Я не хочу, щоби ти клопоталася домашніми рутинними справами.

— Звичайно. А скільки тих малих ідіотів залишиться?

— Близько сорока мільйонів діпрів віком до дев'яти років. Десь по вісім-десять мавп для кожного геника.

— Багато, — вкинула слівце Кріста.