Розділ «Початок нової ери»

— Проте мене більше турбує порятунок дітей-геників, котрих ми не залучали до роботи. На планеті таких всього двісті тисяч, і то частина з них не інфікується, бо замалі, тож потрібно допомогти лише невеликій кількості віком від восьми до дванадцяти років. У нашому місті їх тисяча триста двадцять шість. Є чіткий план, є список усіх дітей-геників. Доведеться дуже швидко реагувати, щоб вчасно достарчити їм рятівні таблетки. І моя група разом з іншими цим займатиметься, — молодий чоловік самовдоволено всміхнувся, явно вважаючи своє завдання чи не найважливішим з усіх.

— Слухай, а коли малі діпри виростуть, вони не бунтуватимуть? — дівчина перервала розповідь Сергія, нервово потираючи чималу кліпсу-чіп у вусі, що свідчило про сильне занепокоєння генички. — Адже слуг-діпрів буде значно більше, ніж нас.

— Усе обмірковано до найменших дрібниць. Не переймайся цим, — сухо відповів той.

— Некомфортно все ж таки стати носієм смертельного вірусу... Невже не можна було вигадати безпечніший спосіб позбутися діпрів? — ледь чутно завершила питання Кріста.

— Ти мене дивуєш! Що за сумніви? Дисципліна та неухильне виконання всіх інструкцій — і жодної небезпеки. Обрано найкращий метод знищення, детально продумано план, над ним працювали найсвітліші голови, тому облиш свої вагання! У тебе ж є антидот! З'їси другу таблетку — і вірус тобі не зашкодить, — холодно відповів хлопець, неприємно здивований її словами.

«Надто багато в дівчатах невизначеності, нерішучості, логіка слабша... Вона ж чудово обізнана з усіма заходами, добре поінформована, як ретельно все готувалося. Може, в ній залишилося забагато від діпрів? Іноді поводиться, наче дурепа», — дратувався Сергій. Однак він одразу пригадав вибрик Зоряни на зборах і примусив себе заспокоїтися.

Кріста легкою ходою прямувала до квартири. Хлопець проводжав її поглядом. «Вона все ж спокійніша, ніж деякі генички. Та й нічогенька в ліжку», — Сергій задоволено примружив очі, ковзнувши поглядом по зграбній фігурці подруги.

Відчиняючи двері квартири, дівчина всміхалася. «Нарешті в мене буде справжній дім! Не ця жалюгідна крихітна халабуда, а гарний, просторий модуль. І тупі діпри знатимуть своє місце! Вони служитимуть нам! Знахабніли геть, недоумки. Нас, геників, повчають! Надумали обмежити наші права, бо такі ідіоти не можуть конкурувати з нами».

З хижим тріумфуючим виглядом вона зиркнула на батьків, котрі примостилися на канапі. Мама дрімала, а тато дивився якусь дурню. Кріста підійшла ближче, їй хотілося, щоб оті гидкі істоти хутчіш заразилися від неї. Надто довго вона терпіла їхню присутність. Годі! Всього декілька годин — і вони назавжди щезнуть з її життя. Викинути на смітник це старе лахміття!

Її збудження помітив тато і стурбовано запитав:

— Чого ти, доню!.. Щось сталося?

— Нічого.

— Посидь з нами, — він поплескав долонею по канапі.

Кріста сіла, заклавши ногу за ногу. Щоб не продовжувати розмову, вона вдала зацікавленість тими нісенітницями, котрі верзли діпри у головізорі про світову економіку, загрозу кризи. «Які дурні! А з яким поважним виглядом вдають серйозних аналітиків! Та будь-який геник-шестикласник розгромить оте збіговисько даунів за кілька хвилин!»

Згодом почалися новини. Дівчина відзначила про себе, що з моменту, коли вона проковтнула пігулку, минуло трохи більше години. Вона постановила зачекати ще три й з'їсти антидот. Макс на зборах розповідав, що перші симптоми з'являться через чотири години. Недуга спочатку нагадуватиме звичайну застуду, але через вісім-десять годин після інфікування хвороба перейде в іншу стадію — швидкоплинну. Лихоманка зненацька звалить з ніг. Тому жоден інститут, клініка, лабораторія не встигнуть розробити вакцину чи ліки. Людину ця зараза спалює всього за добу.

Зненацька в думки Крісти увірвався голос репортера: «... виконуючи складний маневр, «Silvern Falcon» на великій швидкості врізався у скупчення мобілетів. Водій, завдяки найновішій системі безпеки, залишився живим і неушкодженим. Але внаслідок аварії загинуло сім осіб: двоє водіїв і п'ятеро пасажирів, серед яких дворічний хлопчик і шестирічна дівчинка. Сергія Савіна, що був за кермом «Silvern Falcon-a», сина власника корпорації «Армада», розлючені свідки та учасники трагедії, серед яких і мати обох загиблих дітей, витягли з машини та вбили».

Кріста заклякла, спостерігаючи за знятими камерою стоянки кадрами. Розлючені діпри видирають з мобілета Сергія, котрий відчайдушно відбивається від пожадливих рук... Ось він уже скоцюрблений на землі. Його лупцюють, копають щосили ногами, рвуть на кавалки. Якась закривавлена фурія несамовито топче його. Спочатку було чутно крики хлопця: «Не чіпайте мене! Геть!» І несамовите гавкання та вищання тих, що його гамселять: «Геник! Наволоч! Тебе вже не «відмажуть», гад!»

Одна частина свідомості Крісти у гніві поривалася мордувати, мститися, але в іншій відразу ж спалахнула думка про пристрої на руці Сергія. Власну лють вона вгамувала швидко, натомість в голові дівчини зароїлося: «Нічого... Житла після смерті отих ідіотів залишиться багато. Виберу собі пристойне і без Сергія». Дівчина постановила розшукати труп хлопця та забрати його пульти, щоб ніхто не здогадався, що за дивні «іграшки» почеплені на руку вбитого.

Невдовзі схвильований батько віз її до моргу, до якого доправили понівечене тіло хлопця. Тато щось лопотів дорогою, намагався розрадити, часто-часто заглядав у її обличчя, розгублено плутався у словах. З нього був поганий водій, але він перевершив самого себе, ледве уникаючи зіткнення, хоча рух на трасі поночі спадав до мінімуму.

Дівчина приховала свою злість на нього, побоюючись, що тато теж не впорається з керуванням та втелющиться у якийсь мобілет. На світанку нової епохи не хотілось отак по-дурному загинути! Тому, чудово розбираючись у смішних уявленнях діпрів про почуття, які мусиш переживати у певних обставинах, Кріста зіграла роль: зайшлася в удаваній істериці, аж батько пришвартувався на узбіччі. Чого їй і треба було, аби той оговтався та трохи заспокоївся.