Розділ «Приречені на добивання»

Нагода трохи розважитися випала несподівано. Олег часто виїздив у відрядження безлюдними містами і привозив додому екзотичні речі, коштовності для Крісти, картини з музеїв. Накопичених упродовж багатьох століть скарбів було вдосталь, тому він відбирав для їхнього помешкання лише найцінніші старовинні меблі, полотна, вази, посуд.

Крім того, інколи геники організовували полювання на вцілілих діпрів, якщо супутники стеження подавали сигнал про виявлення руху мобілетів у вимерлих містах.

Олег із задоволенням їздив на ці сафарі у складі групи мисливців за двоногими, що зуміли вижити під час епідемії та відстрілу. Тож він не раз пропонував Крісті вирушити на таке полювання. Жінка спочатку відмовлялася, бо надто багато роботи було в таборі. Однак тепер думка утекти бодай на кілька днів від виру табірної буденності вперто поверталася.

«Всього чотири дні», — спокушав її Олег. І нарешті Кріста наважилася покинути Гарену. Своїм заступником на час своєї відсутності директорка призначила не Зака, а Мін Дая — інтенданта, який, так здавалося жінці, був менше, ніж інші, схильний до захоплення її посади. Гіндеберг лише кинув швидкий здивований погляд, коли почув новину, та змовчав.

Цього разу переміщення мобілетів супутники запеленгували у Стамбулі. Команда із дванадцяти мисливців була вже сформована, та, на щастя для Крісти, один із геників потрапив із травмою до лікарні, тому все склалося так, як іноді й не заплануєш. Дружину на прохання Олега зарахували у набрану групу за тиждень до полювання. Чоловік зобов'язався підготувати Крісту до подорожі.

Вони провели вихідні у тренувальному таборі, де Олег навчав жінку обходитися зі зброєю, мобілетами та обладнанням. Також чоловік залагодив одноденний інструктаж найкращого тренера. Той зумів за неповних вісім годин перетворити жінку на бійця-зв’язківця, щоб вона могла замінити вибулого члена команди мисливців.

При потребі Кріста також перекваліфіковувалася на стрільця або водія броньованого мобілета, оскільки до того пройшла вишкіл Олега. У тирі вона здобула відзнаку «Стрілець першої категорії», не дотягнувши до вищої всього семи балів, але й таке звання здобували не всі, а лише доволі вправні вояки. Та й із броньованим мобілетом Кріста впоралася дуже добре, оскільки у Гарені під час обльотів території часто використовувала важку машину схожої конструкції.

Найважливішою із вимог до мисливців була якраз універсальність, аби замінити, якщо виникне така потреба, пораненого чи загиблого товариша. Тому, навіть попри всі заслуги і високе становище Крісти, її не взяли би на полювання, якщо жінці не до снаги виконувати роботу інших.

Олег познайомив Крісту із мисливцями за два дні до вильоту, подавши на цих зборах на розгляд членів команди папери щодо достатньої підготовки своєї дружини. Першим відзнаки новенької перевірив Конрад Джаггер, якого всі називали Коном.

Директорка Гарени із його поведінки явного лідера безпомилково визначила, що він тут головний. Жінка стримано привіталася з командиром, без зайвого поспіху подала долоню, відчувши різкий потиск твердої правиці Кона, й спокійно відповіла на його запитання про те, чи можна замовити собі рабиню-куховарку:

— Звісно. Звертайтеся просто до мене, мій номер у вас є. Підберу хороший варіант. На кухарів із Гарени ще скарг не було.

— Спасибі, Крісто, — ввічливо подякував Кон і передав її папери Нікові Таню.

Чорноокий брюнет кинув уважний погляд на стрілецьку посвідку новенької, погортав документи, зиркнувши на посвідчення водія та промовив.

— Вітаю в команді, Крісто! У нас із Джаггером заперечень нема. Ви прийняті.

Оскільки ніхто з решти групи навіть не подивився на її документи, жінка відзначила, що саме ці двоє домінують у команді, керуючи загоном.

На зборах Кріста мовчала, уважно слухаючи інших.

Як зрозуміла новенька, Герда та Хо були подружжям, як і вона з Олегом. Проте більше пар не виявилося.

Мішель Гару, струнка руда дівчина з колючим і чіпким поглядом карих очей, на зборах говорила про обладнання. Так виглядало, що вона працювала інтендантом і механіком експедиції. Про медичне забезпечення піклувався Нік Тань і ще двійко бійців: Кліо Пагадейра та Осі Йокаташі. Ще троє мисливців клопоталися бронелетами. Вони були професійними водіями і на додачу — зв'язківцями, механіками та стрілками із крупнокаліберної зброї, змонтованої на машинах.

На зборах геники переважно обговорювали спорядження. Джаггер роздав усім бойові шоломи, планшети з мапами та індивідуальні засоби захисту й легку зброю.