Розділ «Початок нової ери»

— Загинули члени моєї бригади і ще дві групи знищено... Вірогідно, що це сімдесят перша та якась невідома. Мабуть, «труповози». Перевірте, хто ще працював тут. Я поранена. Мені потрібна ваша допомога.

— Хто вас атакував?

— Діпр. Приблизно тридцяти п'яти років. Очевидно, військовий... Він добре володів зброєю. Я його знешкодила.

— Спецбригада і швидка вилітають. Вони доберуться до вас... приблизно через десять хвилин.

Кріста краєчком ока вловила рух збоку. Повертаючи голову, вона помітила, як зачинилися двері ліфта. Страх струмом прошив її. Хтось щойно був позаду неї, поки вона розмовляла з диспетчером.

Дівчина, тримаючи напоготові пістолет, рушила до квартири. Тіло ворога зникло! «Він лише знепритомнів, а я думала, що здох! Чому я не відстрелила йому голови, коли він лежав тут?!» — розлютилася Кріста. Зла на себе, вона вагалася: переслідувати втікача чи залишити цю справу на тих, хто прийде їй на допомогу. «Ні! Цей діпр небезпечний... Не треба зайвого героїзму. Я поранена, хай цим займаються «винищувачі».