Розділ «Замість епілога»

Рой опинився у бункері на Марсі. Чорна і біла кулі лежали поряд. Він глянув на таке ідилічне співіснування двох протилежностей та подумки привітався з ними.

Сфери відпускали його, повідомивши, що він склав іспит. І тут Рой зрозумів все: свої пошуки, сумніви, намацування найкращого рішення впродовж десятків земних літ.... Отже це не було марнуванням часу для власного розвитку, якраз навпаки... Зберігши своє коріння, поєднавши обидві гілки людства, він навчався. І зумів подарувати майбутнє й собі!

Не озираючись більше, нарешті цілком вільний, Рой покинув свою колиску — сонячну систему з намистом планет, серед якого сяяла маленька перлинка Землі.

Час, здавалося, застиг у сейфі, схованому в нутрощах Марса. Світла і темна сутності покоїлися в двох сферах. Раптом обидві кулі покотилися назустріч одна іншій. Доторк їх був схожий на ніжність, а злиття — на любов.

Три кулі: біла, чорна, срібляста терпляче чекали наступного учня...