Розділ «New homo sapiens»

Нова людина

Рой уважно приглядався також до геників на Землі. Супутники його не бачили, адже він умів духом ширяти над планетою. Усі п'ять міст, у котрих мешкали геники, Рой знайшов хутко. Скануючи квадрат за квадратом поверхню Землі, він надибав, крім племені Тараса і кількох груп уцілілих діпрів у різних куточках планети, ще три загони геників — мисливців за скарбами, що хазяйнували, грабуючи храми, музеї й приватні колекції Мехіко, Бухари та Мілана.

Мародерів Рой розвіяв за вітром.

Коли обірвався зв'язок із цими трьома групами, на їхні пошуки вирушили кілька озброєних бригад, котрі також невдовзі зникли безвісти, переставши відгукуватися на виклики диспетчерів-зв’язківців. Стривожені геники за допомогою супутників намагалися знайти зниклих, проте жодного сліду своїх товаришів не відшукали. І втретє споряджені експедиції мов випарувалися, щезли невідь-куди.

Рой упродовж наступного місяця знищив ще декілька груп геників, котрі покидали міста у різних справах. Останню спробу висунутися на полювання за діпрами зробили мешканці Нью-Йорка, перейменованого у Фьорст, однак цей загін також зник безвісти.

Найгіршим для геників було те, що жодного ворога супутники на планеті не виявили, однією із найпопулярніших стала гіпотеза про інопланетних дослідників, котрі, мабуть, викрадали людей. Тривожна невизначеність пригнічувала, адже невідомо, яку мету переслідували чужинці. Найрізноманітніші здогадки непокоїли геників: чи то розвідка, чи дослідження, чи підготовка до захоплення? Та більше вони не наважувалися залишати міста. Проте, треба було терміново відновлювати транспортне сполучення з фермами, щоб постачати продукти, тому геники знайшли вихід, висилаючи на виконання різних завдань мобілети із загонами рабів, за якими наглядали за допомогою роботів. Діпрів, котрі віддалялися на недозволену відстань, машини-вбивці розстрілювали.

Рой стежив за робочими бригадами діпрів, однак не втручався і не намагався врятувати будь-кого з них. Він швидко розібрався в устрої міст-держав геників. Раби видалися йому жалюгідними й ницими тінями людей, вони виявилися примітивними живими машинами, схожими на своїх металевих наглядачів-роботів.

Геникам вдалося перетворити дітей на сумирних тварин, позбавлених гідності, прагнення до волі. Раби майже не вміли говорити, а їхні уривчасті бідні думки та прості емоції стосувалися лише їжі й відпочинку. Вони жили рефлекторно, геть забувши своє минуле. Деякі його просто не знали, потрапивши у неволю дрібною малечею.

Рой розумів, що то геники винні, та годі було сподіватися, буцім недорозвинених, але вже цілком сформованих жорстокою дресурою істот, можна повернути до людської подоби.

Рой спостерігав за людьми і сам себе запитував, навіщо йому втручатися у життя землян? Відповідь знав. Потенційно ця планета ще не раз може стати колискою для... «...для істоти іншого типу», — обтічно визначив свій нинішній статус колишній каліка-геник. Але Рой чудово розумів, що така відповідь неповна. Він навмисне не поспішав відкараскуватися від себе тодішнього — людини. Так, він дуже змінився. Проте відчував щось схоже на вдячність і тому прагнув дати їм шанс. От тільки кому «їм»? Геникам чи діпрам? Наївним він не був. Звісно, геники — істоти сильніші, розумніші, ті, котрі винищили старе, усунули перешкоду на шляху нової раси. І це звичний перебіг еволюції: слабший поступається. По суті, вибору в них і не було. Якщо вони не позбулися би діпрів, то ситуація неминуче дійшла б до зворотної. Адже люди старого типу вже відчули небезпеку та намагалися обмежити права генетично модифікованих. Рано чи пізно питання стало би руба: або діпри, або геники...

Однак Рой чудово розумів механізм, що неодмінно призведе нову расу до загибелі. Розвиток завжди проходить через кризові точки, у яких відсутня інваріантність, і серед ряду цих точок обов'язково віднайдеться та, котру не можна подолати ані інтелектом, ані силою. У пригоді стане інше, яке у геників уже тепер майже відсутнє, а через кілька поколінь узагалі зникне. Можливість до самопожертви, вибір на користь інших... Добровільна смерть одиниці або групи, щоб вижив твій вид, — це недоступна можливість для геників. Альтруїзм — не вибрик цивілізованої моралі, то одна із багатьох відповідей на питання «Як вижити?» Геники — еталонні егоїсти. Тому вони приречені одного разу постати перед вибором «я» чи «ми» й обрати неправильно. Чого не скажеш про діпрів.

Аналогія із неандертальцем і кроманьйонцем тут не спрацьовувала, попри те, що напрошувалася саме вона. Діпри, котрим вдалося вижити, були розумними, витривалими, хитрими, і зовсім не виглядали мертвою гілкою дерева виду homo sapiens, а геники — якраз не тягнули на розквітлу нову галузку, що здатна забезпечити подальший розвиток людства. А геть безперспективними у цій суперечці двох типів людини виглядали раби.

Спокусливо було залишити все таким, як воно склалося. Не треба напружуватися, приймати непрості рішення, робити незворотні кроки, що вплинуть врешті-решт на долю людства й планети. Однак це означало швидкий кінець діпрів — недобитків знайдуть і знищать. І неважливо чи поодинці, чи невеликими загонами, чи одною великою групою переховуватимуться вцілілі. То лише питання часу. За підрахунками Роя на земній кулі залишилося сто сорок два діпра, ще тридцять долучаться до них через місяць після посадки «Одіна». А геників — більше чотирьох мільйонів.

Рой остаточно вирішив: «Що ж... Зрівняю шанси».

Кріста прокинулася від наростаючого гуку. Сон квапливо розтанув, жінка зрозуміла, що насувається буря. Розлюченим звіром проревів грім. Безжальний вітер ганяв за шибкою якийсь мотлох. Геничці здалося, що будинок загрозливо рипить під напором урагану. Вона хутко звелася на ноги, підбігла до вікна, глянула назовні й перелякано завмерла. З неба просто на неї дивилося величезне око.

Трохи оговтавшись від жаху, Кріста помітила, що ясність ранку на очах змінюється пітьмою ночі. Дім і справді, наче щогла корабля, помітно розхитався. Із чорноти вгорі шуганула велетенська блискавиця, розпанахуючи світ навпіл.

Перечіпаючись за меблі, майже сліпа від яскравого спалаху, жінка кинулася геть із квартири. Вже внизу, вибігаючи з ліфта, вона раптом почула страшний гуркіт барабанних ударів. Несподівано у підземеллях згасло світло, Кріста зупинилась посеред вулички, розгубившись і втративши орієнтацію.

Згодом, намацуючи стіни, вона побрела, вслухаючись у крики довкола й оті дивні звуки нагорі, що наводили на думку про зграю божевільних, котрі безугавно товчуть у мільйони бубонів.

У якомусь вузькому провулкові її мало не розчавив натовп. Крісту врятувало лише диво: вона, падаючи під ноги нажаханих людей, зуміла відкотитися вбік і втиснутися усім тілом у вентиляційний отвір, що так вдало нагодився.

Рой одночасно знищив усі п'ять міст: перше — землетрусом, друге — градом, третє — водою, четверте — вогнем, останнє — потужним смерчем. Мешканців чотирьох вимордував ущент. Залишив живими лише сотню геників у Брейні.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нова людина» автора Ліщинська Наталка на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „New homo sapiens“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи