Розділ «Новий світ»

Кріста знічев'я клацала пультом головізора. Це безглузде заняття її дратувало, як нервувала і вимушена бездіяльність, лікарняні запахи та припис лежати. Вона й далі автоматично перемикала канали, хоча знала, що працює лише один, бо геники зараз переймалися значно важливішими справами, ніж голобачення.

Плече зовсім не боліло. Вчасно оброблена піною рана, що більше нагадувала глибоку подряпину, дуже добре гоїлася. Рука вже цілком справно рухалася. Дівчина із нетерпінням дочікувалася обходу, розуміючи, що ескулап до неї прийде чи не найпізніше з огляду на легке поранення. У травматології лежало кілька важких хворих. Двоє серйозно потовчених унаслідок аварії, один обпечений, трійко з травмами середньої важкості.

Кріста сподівалася вмовити лікаря виписати її нині ж. Вона кинула пульт на тумбочку поряд із ліжком і підняла праву руку. Справді, нічого вилежуватися тут. Кінцівка досить вільно рухалася, не дошкуляло навіть відчуття легкого дискомфорту, як іще вчора, наприклад.

Нарешті в її палату зазирнув лікар. Він хутко оглянув подряпину на плечі й без опору погодився на виписку. Отож, оскільки не вистачало людей, її випустили вже під вечір другого дня перебування у госпіталі.

Дівчина швидко зібрала свої речі. Вона не любила лікарень. До темряви Кріста дісталася додому.

Ще у госпіталі до Крісти навідався слідчий, що назвався Олегом Мельником. Він докладно розпитував її про загибель Сашка і Дениса. Тоді ж геничка довідалася: діпр, який влаштував засідку в квартирі та вбив вісім геників, виявився підполковником із «Гардіани», професійним військовим, вельми небезпечним ворогом. Звістка про цього бунтівника та перемогу (ну, майже!) Крісти над ним швидко облетіла все місто.

Дівчина розповіла Олегові трішки відретушовану версію двобою із діпром. Адже ніхто, крім самого підполковника, не знав про її помилку. Геничка сподівалася, що гард загине під час полювання, влаштованого «винищувачами», тож не розповість нічого. Кріста доволі точно відтворила події вчорашнього дня, але наприкінці додала кілька драматичних деталей.

— Коли я очуняла там, у тісній кабінці, то тихо відчинила двері. Я побачила, що ця наволоч доповзла вже до виходу. Я вискочила якраз у той момент, як двері квартири за ним зачинялися, — впевнено, не затинаючись, оповідала дівчина слідчому.

— Я слухав запис вашої розмови з диспетчером. Ви сказали: «Я його знешкодила!» — безбарвно, ніби між іншим, завважив Мельник, невідривно дивлячись їй у вічі.

— Так, — Кріста розуміюче та спокійно кивнула, погоджуючись зі слідчим, — я вибігла за ним і поцілила, коли зачинялися ліфтові дверцята.

— Ви впевнені? — поцікавився молодик, у його голосі не бриніли жодні емоція, сумнів чи підозра. Здавалося, що слідчий просто виконує формальності протоколу. — Адже дверцята зачинялися, тож ви могли не влучити.

— Видно було, як він сіпнувся від болю та заточився... А потім ліфт рушив. Поранена, я не могла бігти східцями вгору, зрештою, тоді я була певна, що цьому виродкові гаплик, тому викликала диспетчера. Звідки мені було знати, що він не здох? Після випромінювання й паралізатора... Живучий гад! — дівчина слідкувала за реакцією слідчого, намагаючись передбачити, чи той зажадає перевірки на поліграфі.

Кріста знала, що може відмовитись від тесту на правдивість свідчень, але розуміла: її незгода викличе законні підозри. Навіщо тому, хто каже правду, уникати детектора брехні?

— Ми намагаємося відшукати його... На жаль, поки що марно, — слідчий опустив очі, а Кріста з полегшенням зрозуміла, що він не збирався підважувати правдивості її розповіді.

Та Олег усе ж не повірив, почувши вигадку генички про постріл навздогін гардові. Адже у кабіні ліфта, яку він ретельно оглянув, промінь вогнепаралізатора чомусь не залишив жодних відзнак, котрі би засвідчили, що Кріста говорить правду. Не знайшлося там також ані краплини крові підполковника Тараса Мончина.

Слідчий акуратно просвітив усю кабіну і не побачив навіть найменших бризок крові, котрі неминуче залишаються на місці поранення живої істоти. Він подумки реконструював подію, враховуючи розповідь дівчини та власноруч відшукані докази на місці, і зрозумів, що Кріста трохи прикрасила дійсність. Але вирішив не ловити красуню на брехні: нехай нафантазувала дещо — від цього ж нікому нема жодної шкоди. Олегові дуже сподобалася струнка білявка і псувати майбутні стосунки, на які слідчий сподівався, через такі дрібниці зовсім не кортіло.

Після нетривалого лікування в госпіталі Кріста прийшла у нову бригаду як командир, бо попередній обрав іншу роботу для себе, визнавши, що ця йому не підходить.

Її нові товаришки і підлеглі — Ольга та Галя — наче б незворушно зустріли начальницю. Проте, як потім відчула геничка, були втішені, адже з колишнім ватажком у них взаємини не складалися.

На короткій вранішній нараді ловців дітей Кріста познайомилась із дівчатами, отримала завдання на сьогодні та вирушила зі своєю новою командою шукати малих діпрів.