Розділ «XVI»

— Не думав, що у твоєму лексиконі може зазвучати подібна термінологія. Звідки?! «Кохав»... Пам'ятаєш, я колись давно, не буду згадувати, з якого приводу, розпсихувавсь і кричав не своїм голосом: як можна чинити так з людиною, котра тебе кохає? Тоді ти сказала мені, що кохання — це лише гра за правилами. І знаєш, переконала. Тепер я не вмію кохати, зате навчився грати за правилами.

Обличчя Ірини страхітливо змінилось. І коли вона підводилася, міміка свідчила про повну байдужість як до питань, котрі щойно вирішувала, так і до того, хто сидів навпроти. Збоку це мало вигляд, наче вони, з'ясувавши дрібнички, прощаються до завтра. Усередині ж Ірини бушувало таке, що випусти назовні — й воно змете півміста. І оце саме почуття відтепер перетворювало людину, котра сиділа навпроти, на повне сміття, не варте найменшої уваги.

— Гаразд, їдь годувати курей... чи що ти там... кран ремонтувати збирався.

— Воду проводити, — спокійно уточнив Безсонов, поки Ірина відплутувала сумочку. — А ще я забув сказати тобі про своїх молоду дружину і маленького сина. Це також важливо. Так що... сама знаєш — з двох бід вибирають зазвичай меншу.