Розділ «Двадцяті роки»

– Ви повинні опікуватися порядком у відведеному вам селі, слідкувати, щоб люди вчасно платили податки. Ви зрозуміли?

– Так.

– Тоді можете їхати додому. Про своє рішення ми вам повідомимо невдовзі.

Засмужний попрощався і вийшов на вулицю. У відповідь на допитливі погляди поляків, він лише усміхнувся, чим остаточно зіпсував їм настрій.

Але одразу додому він не поїхав. Скориставшись з того, що він у місті, вирішив зробити деякі закупки.

Сподівання поляків і тривоги українців не справдилися в однаковій мірі: незабаром Теодора викликали знову в повіт і урочисто повідомили, що відтепер він війт села Кам’янка Лісна.

Одночасно з роботою, що навалилась на нього, Засмужний не забував про свою мрію – побудувати нову хату. Він закупив ліс, найняв сусідів (благо, грошей для цього йому вистачало), і взимку за стодолою виріс великий стос стовбурів.

Так за щоденною роботою у полі, на побудові будинку і на державній службі проминули двадцяті роки. У 1929 році настоятель місцевої церкви отець Саламон посвятив новозбудовану хату. Йому підспівував вже змужнілий вісімнадцятирічний Михайло Засмужний. Голосом він вдався у батька і віднедавна разом із ним співав у церковному хорі.

Так непомітно для всіх календар показав 1932 рік.