– Скільки треба, стільки й носитиму, – відказав Теодор.
Він підняв Юрія, і вони вийшли на двір. Старший брат обережно посадив його на лаву. Сів поруч.
– Чи не занадто суворо ти з ним? – запитав Юрій.
– Нічого не занадто, – відказав Теодор. – Ось з тобою я таким же був. І що? Погано робив?
– У мене було важке дитинство, – усміхнувся Юрій.
– А у кого з нас воно було легке?
Юрій усміхнувся.
– Що? – не зрозумів Теодор.
– Добре, що ти забув, як дійсно вітаються жиди.
– І як?
– Шалом алейхем.
На цей раз засміявся старший брат.
– Так, це я упустив з виду, – сказав він. – Пощастило малому.
– Нічого, може, це і на краще. Уявляєш, якби він ходив селом і все «Шалом алейхем!» і «Шалом алейхем!»?!
– І то вірно.
Теодор вийняв з однієї кишені люльку, з другої – металеву коробку з тютюном.
– Спробую, що мені жид всунув, – пояснив він. – В усякому разі вихваляв сильно.
– А що він мав говорити? Купуйте, пане, тютюн так собі? – говорив Юрій.
Він почекав, поки Теодор пустить перший дим.
– Я слухаю.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Настане день, закінчиться війна...» автора Лущик П.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Двадцяті роки“ на сторінці 5. Приємного читання.