TextBook Засмужний знову виструнчився.
– Вас звати Теодор? – обережно запитав отаман.
– Так точно! – відповів Засмужний і уважніше придивився до того.
– Теодор Засмужний? Служили в Дев’ятому драгунському полку?
– Так точно!
Отаман обійшов стіл і зупинився перед Теодором.
– Ви мене не впізнаєте?
– Та ні, – непевно відповів Засмужний. – Пробачте.
– Нічого, – заспокоїв його отаман. – Це (він показав на шрам) мене зробило іншою людиною. І не лише зовнішньо. Дозвольте відрекомендуватися. Корпораль Гнат Бишко.
Теодор недовірливо подивився на отамана, потім чомусь на генерала Тарнавського.
– Пане корпораль?
– Так, тільки вже не корпораль австрійської армії, а отаман нашої. То, може, обнімемося, як старі знайомі?
– Звичайно.
Вони обнялися.
– А зараз, пане десятнику, ідіть, – озвався Тарнавський. – Буде час, пан отаман знайде вас.
Теодор знову виструнчився і покинув кімнату.
На вулиці він підійшов до хорунжого.
– Пане хорунжий! – звернувся. – Де я можу переночувати? Увесь день в сідлі. Кінь стомився, та й я…
Він не дуже сподівався, що хорунжий йому допоможе, але, на його здивування, наддніпрянець відповів:
– Поїдете ось цією вулицею і побачите колишні царські казарми. Там розмістилися три наші сотні. Приміщення практично порожні – більшість у лазареті. Тому спокійно можете відпочити, та й коня нагодувати. Захворіти не боїтесь?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Настане день, закінчиться війна...» автора Лущик П.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „1919“ на сторінці 9. Приємного читання.