TextBook Мряка розкотилася туманом по долині та прилягла до землі. Хоча видно було зорі на небі й далекі вогні розведених ватер, то перед себе не видно було на три кроки, бо все окутала сіра мряка.
Тихо було на долині, що розділяла обидва табори. Тільки з того боку, де таборував брацлавський полк, неслись іржання коней, рик волів або якась далека заблукана пісня.
По другому боці долини, де стояв укріплений подвійним рядом возів польський табір, доносилися гомін, метушня, тупіт розгуканих коней, крики. По боці брацлавського полку горіло безліч вогнищ; зате польський табір стояв майже темний.
— Ех, коби так розвести хоча невеличку ватру. Протрусився й перемерз я увесь — сказав хтось серед мряки притишеним голосом.
— Дав би тобі сотник ватру!
— Невеличку. Ось тут за кущами. Ніхто й не завважив би навіть.
— Хіба на те, щоб тебе самого припекти на ній.
— Думаєш, що сотник зробив би це?
— Коли ні, то віддав би тебе полковникові.
— А він, думаєш, казав би припікати людей? Він?
— Він самого себе припік би, коли б таке зробив. Сказано було: на стійках у долині ні вогню, ні гомону! От і все.
— Коли холодно дуже.
— Не треба було до війська йти. Ще й у брацлавський полк захотів? Шкода, що перини не приніс із собою сюди!
— А ось, скільки там вогнищ у нашому таборі. Навіщо їх стільки?
— Полковник звелів.
— Чому?
— Ти знаєш, що не твоє діло допитуватися, чому. Залиши це нашому полковникові. В нього мудріша голова, ніж у тебе... Щоб ляхи думали, що тут не один полк стоїть, а десять. Ось що! Але цить! Хтось їде.
Від козацького табору далося чути чалапання коней по грузькій долині.
Козаки схопились і той, що був проти розпалювання ватри, крикнув:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Полковник Данило Нечай» автора Радзикевич В.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „На пилявецьких полях“ на сторінці 1. Приємного читання.