Розділ «Веди!»

Полковник Данило Нечай

З високої могили слався далекий вид. Наліво не дальше двох гонів могутній Дніпро котив каламутні, спінені, весною насичені води, вирував, кипів, розливався широко - широко, наче шукаючи відпочинку для того повіддя сивих, сп'янілих хвиль, втомлених перебоєм через камінні пороги.

А на заході простягався степ. Широкий. Безконечний.

На підніжжі степової могили глибокі чотирокутники запорізької піхоти кінчили щоденні вправи. Між Базавлуком і Дніпром, на недоступному півострові, чорніли високі, свіжо висипані вали, на яких загрозливо насупились гармати. За валами тулилися тісно при собі курені й шаласи. Не була то властива Січ. Січ була тоді на Микитиному Розі, далеко на північ, близько Дніпрових порогів.

Хмельницький у великій передбачливості не хотів, щоб вона була збірним місцем для втікачів, які стали напливати з різних закутин України.

Численний почет товаришив гетьманові. Найближче гетьмана сидів на чорному, як ворон, коні дужий, кремезний козак із довженним чорним вусом, що ним вітер грався, ніби бунчуком. Був це Іван Чорнота, генеральний обозний, найвища після гетьмана особа в таборовому житті. Він мав нагляд над табором, його укріпленнями, артилерією, муніцією, провіянтом і всім, що було в таборі. Завдяки його праці, його зусиллям та зарадності табір був у зразковому порядку. Він умів добути харчі для війська, завжди знав, як подбати про порох та кулі.

Поруч нього, похилений на сідлі, приглядався вправам піхоти Максим Кривоніс, що то його дивні вітри занесли на Запоріжжя. Походив із Шотляндії, рижий був, як шотляндець, худощавий, із соколиним носом, від якого й дістав назву. Якийсь час був майором у князя Яреми Вишневецького при його шотляндському реґіменті. Мовчазний, твердий, невблаганний аж до жорстокости, ніколи не входив із ніким у приязнь, із ніким не братався. Говорили, що десь біля Житомира одружився, що його жінку звів сам князь Ярема. Але що в тому було правди, ніхто не знав, бо своїх таємниць нікому не виявляв. Однієї днини явивсь у Хмельницького. Гетьман прийняв його радо, бо й досвід мав великий і європейський військовий вишкіл.

Третім із ряду був сивий Бурлай, з обличчям шрамами поораним, із великим більмом на лівому оці, з гордим поглядом уславленого морського вовка. Багато разів Чорне море носило Бурлая на своїх хвилях, багато разів світив туркам пожарами, визволяючи бранців та загортаючи скарби з турецьких міст.

Був тут дальше Небаба, що завдячував своє прізвище своїй одчайдушній відвазі, що ніколи не лічив ворожих сил, що ним у татарських улусах дітей лякали, що разом із Михайлом Дорошенком перейшов Крим уздовж і впоперек.

Був чигиринський полковник Федір Вешняк, серед старовинних козаків найбільш освічена людина, що сімома мовами володів, але й шаблі не цурався, заявляючи жартом, що вона в нього восьма і найважливіша мова.

Був корсунський полковник Шангирей, були Гиря, Криса, Глух, Забуський і любимець усього козацтва, кальницький полковник Іван Богун.

Піхота кінчила вправи. Ломились чотирикутники, виростали лави, вилискували при заходячому сонці списи та мушкети. Старшини приглядались, вимінюючись думками й завваженнями. Тільки їздець на білому коні мовчав. Мовчав, насупивши тяжкі брови, зморщивши високе чоло. Чаплині пера, зіпнуті самоцвітами, колихались від подуву вітру. Буйний кінь грався вудилами. Вітер з України роздував кунтуш. Із золотої булави за поясом каплинами спадала чиста роса. їздець мовчав, наче слухав вітру, його пісні, його мови.

А вітер нашіптував. А вітер благав:

— Рятуй народ. Дай поміч! Зірви гать! Упадуть пута, як схочеш. Уже час!..

Під високим чолом їздця йшов бій.

— Деж є сила на це? Цей гурт?

— Ти сила! — впевняла стихія вітру з рідного краю. Ти сила! Цей загін у твоїх руках розпічне велике діло. Кинь цих бійців у вогонь і з них виростуть велетні. Їх не переможе ніхто, як твоя рука їх поведе! Ввесь спротив зломиш, розторощиш запори, покладеш край народнім стражданням. Кинь їх!..

— А що, як із цього тільки нові страждання виростуть, нова рана на ранах?

— Переможним шляхом ступатимуть твої війська, бо на їхніх прапорах ясне проміння волі, бо вашими ворогами неправда і злочин. Мільйони рабів чекають на твій поклик; мільйони душ виглядають тебе, як Мойсея.

— А в мене самого є сила на те?

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Полковник Данило Нечай» автора Радзикевич В.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Веди!“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи