Розділ «Сім тисяч»

Полковник Данило Нечай

Сім тисяч добре збройного люду вирушило наступного дня в цей похід. Вдосвіта, як тільки мряки опали, довгий шнур байдаків заколихався на весняних водах старого, сивого Дніпра. Мерехтіли на них зброя і барвисті шапки реєстрового козацтва. Напереді плив чигиринський полк під полковником Кричевським, славленим степовим вовком, за ним корсунський полк Мрозовицького, білоцерківський із полковником Бруханським і переяславський та черкаський під командуванням полковника Вадовського. Вадовський разом із Бруханським — обидва були довголітніми прислужниками Потоцького і з презирством, погордою та зневагою відносились до всього козацтва.

Як хвиля хвилю доганяла по широкому Дніпровому плесі, так один байдак доганяв другий, і всі барвисто умаєні різнобарвним козацьким військом, немов цей степ різнородним, багатим квіттям. Шемберґ із частиною реєстровців мав іти степом із молодим Потоцьким; команду над пливучим військом передано Ілляшеві Караїмовичеві та Барабашеві. І чим дальше віддалялися байдаки від берегів, тим більше ставали схожі на плаваючі острови, повні різноколірного квіту.

А як відплили в степу, став розгортатися похід кінноти в довгого вужа, що в променях весняного сонця полискував сріблистою зброєю, манив багатством красок. Передом ішла комісарська корогва, що вже ген-ген майоріла напереді. За нею ішли шість полкових корогов, дві драгунів, дві панцерні і дві волоські; за ними лопотіла короговками на степовому вітрі тяжка гусарія, окрилена, опанцерена, що нею командував Чарнецький. За гусарією йшли три пребагаті панські корогви, за ними чотири козацькі сотні, за тими котились по степу гармати, потім довженні ряди возів, навантажених добром та обставлених хмарою джур, слуг, пахолків. За цією силою, під якою угинався степ, ішла грізна воєнна слава.

Навіть ті, які відказували на старого гетьмана, що так легкодушно, з легким серцем розділив свої сили, підносили тепер радісні оклики в честь тих, що відходили. І вони починали вірити, що гетьман зробив добре та що вони незабаром приведуть перед гетьмана головного ребелізанта й зрадника, прив’язаного до сідла — Хмельницького.

Вояки з різних частин помішались разом і утворили вулицю, якою переходили бойові частини. Віватам і окликам не було кінця. А ті йшли спішно, справно, відділ за відділом, сотня за сотнею, полк за полком із піснями на устах. Тільки як переходили козацькі частики, оклики вмовкали, обличчя хмарились.

Гетьман Потоцький на очах усього війська стиснув за голову свого сина, кажучи:

— Іди. І нехай історія запише твою славу!

Не сподівався старий гетьман, що така невмируща й така трагічна буде ця слава його сина.

Сім тисяч війська виправляв Потоцький у степ, щоб здусити, здавити, викорінити й на віки погребти таке жахливе слово, як “воля”.

А з цієї армії мав повернутись до гетьманського табору один виснажений, знівечений, напів живий вояк.

Бо так хотіло Провидіння, що рішає про долю людей і народів.

Наступний розділ:

Перший удар


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Полковник Данило Нечай» автора Радзикевич В.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сім тисяч“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи