— Де полковник?
— Спить.
— Тут?
Нечай, що вже пробудився, схопився з постелі, коли почув знайомий голос.
— Дрозде!
— Я, полковнику.
В кімнату ввійшов Дрозд.
Очі Нечая заясніли радістю.
— Ти старий, тут? Уже розшукав мене! Я про тебе доволі натурбувався.
— І я про тебе, полковнику. Як почув, що тебе піймали, хотів вирушити на вируку, але гетьман Хмельницький не дав.
Нечай засміявся.
— То ти вже й до батька дістався?
— Я ж там у нього й був. Але коли ти повернувся, не хочу вже.
— Що ти там робив?
— Що робив? Бився. А Жовті Води, а Корсунь! Стільки люда, два гетьмани, тисяч двадцять шляхти в неволі, як не більше. Ага!
Нечай глядів на нього, сміючись. Він радий був, що Дрозд, із яким зжився здавна, який уважав за свій обов’язок дбати про нього, повернувся.
— Войовничий ти став, Дрозде. Правда, видно, що війна родить вояків.
— На те війна, полковнику. Але я маю й новину.
— Добру?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Полковник Данило Нечай» автора Радзикевич В.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Далекий спогад“ на сторінці 1. Приємного читання.