Розділ «15»

— Так то так…

— Давайте. Вячеславе Адамовичу, відверто. Ви теж брали участь у цьому винаході?

— І «так», і «ні», — повільно промовив допитуваний. — Зрозумійте мене правильно. Розробку, звичайно, зробив Антон…

Вячеслав Адамович явно не договорював.

— А ідея? Ідея чия була? — випитував його полковник.

— Що «ідея»? — змахнув рукою молодий науковець. — Ідей навколо скільки хочеш. У повітрі ширяють, під ногами валяються. Бери — не хочу!

— Коли ви з Журавлем розробляли якусь тему, то найчастіше «ідеї» подавали ви, «голова», так би мовити, далі працювали разом, а пробивав її потім Журавель, чи як? І авторами вважалися обоє.

Павленко здивувався обізнаності полковника, але не показав виду.

— І цього разу так було? Чи автором нового методу став виключно Журавель?

— Так, ідея хаотичного руху абразивів спочатку була моєю, нарешті наважився Павленко. — Мені це на думку спало, коли ставив мембрану з голкою на грампластинку. Антон любив слухати свій старий горластий грамофон, котрий купив десь на товчку. У Антона було багато дивацтв! От і цей грамофон з трубою. Має чудовий японський «Шарп», цікаві касети, а причепився до цього мотлоху — «звук», казав, у грамофона приємніший, ніж у мага… Так от, опускаючи голку на борозенку, по якій вона весь час йде по одному й тому ж сліду і зрештою стирає платівку, я раптом подумав, що на світі існує не тільки симетрія, але й асиметрія; що у природі не все прямолінійно і поряд із строго упорядкованим рухом існує і хаотичний, узяти до прикладу броунівський рух, відкритий ботаніком Броуном і теоретично обгрунтований Альбертом Ейнштейном та Маріаном Смолуховським…

— Ну-ну, — підбадьорив Павленка Коваль, коли той запнувся.

— І тут моя думка співвіднеслась до проблеми тертя пар, над якою б’ються машинобудівники.

Павленко захопився і вже не зупинявся. Очі його спалахували, на обличчя набіг рум’янець, це уже була не та людина, яка раніше сиділа перед Ковалем.

— Я скрикнув: «Еврика!» і сказав Антонові, що у мене з’явилася цікава думка. Ви, звичайно, не знайомі з цією проблемою.

— Дещо знаю. Теча сальника, — відповів полковник, чим знову здивував Павленка. — Але ви в цей час працювали над іншою темою, плановою. Адже так?

— Так, над іншою… Але питання ідеальної шліфовки пар, які зазнають тертя, мене давно хвилювало.

— Журавель цікавився нею раніше, цією шліфовкою? До вашого вигуку «Еврика!»

— По-моєму, ні. Але він відразу усе зрозумів — він був людиною талановитою і, головне, дуже меткою, хваткою.

— І відразу запропонував вам розробити цей винахід?

— Та ні. По-перше, це ще не було винаходом. Тільки думка, ідея. Спочатку Антон і не зацікавився нею.