Розділ «19»

Це був другий допит Павленка. Уже як підозрюваного, а не свідка.

Вячеслав Адамович за ці дні дуже змінився. Хоча і під час першої розмови Коваль відзначив, що має справу з чоловіком пригніченим, обличчя, погляд і жести якого свідчать, що він дуже гостро переживає події останніх днів. Проте Павленко іще міг складно відповідати на запитання і якоїсь хвилини, захопившись, навіть повідав цілу історію життя Ніни Барвінок.

А зараз його було важко впізнати. Обличчя ще дужче витяглося і побіліло, від чого риси загострилися; рухи стали більш різкими, нервозними, але відповідав він в’яло, і у примерхлому погляді з’явилась якась байдужість і відчуження.

— Під час минулої нашої розмови ви не відповіли, чому опинились на початку дванадцятої під дверима Журавля у такому непривабливому вигляді, в нічній білизні. Як ви поясните цей епізод сьогодні? спитав його Коваль.

— Я й сам не знаю, — розвів руками Павленко. — Якщо тієї ночі був повний місяць, то, можливо, я вийшов із своєї квартири, сам того не тямлячи… Зрозумійте мене правильно, в Місяці є щось непізнане, трансцендентальне, тяжке і чарівне… І я гадаю, він має енергію більшого порядку, ніж магнітна… Якщо магнітне поле та інші види енергії, які зв’язані із Землею, формують наше тіло, то дух створюється під впливом Місяця… Зрозумійте мене правильно. Це не всі знають, але це — факт… Тому багато народів поклоняються Місяцю… Коваль пильно глянув на Павленка. Чи не знущається той з нього? Трансцендентальні сили! Дмитру Івановичу раптом згадався Наталчин опус, написаний нею на Закарпатті, коли він шукав там убивцю угорки Каталіни Іллеш та її дочок.

«ШЛЯХ ДО НІРІАПУСА» (Заплутана справа) ЧАСТИНА І

Від трупа тхнуло перегаром.

— Це — «Мартель», — заперечив собака і ліниво згорнувся калачиком у кріслі.

— «Мартель»! — зауважив померлий. — «Мартель»…

У вікно влітав аспарогіловий вітер. Небо злякано мерехтіло відтінками білизни убивці! Пахло м’ятою — непорочний запах смерті йшов від небіжчика і легким серпанком обкутував присутніх.

У цей час Гопкінс відчув гострий біль у шлунку. А ліве вухо його помічника аскаридозно засвербіло.

— Атмосферу отруєно! — здогадався собака.

У кімнаті все пливли і пливли кудись невиразні гідронічні хвилі…

Помічник і «третя рука» Гопкінса Поня Хлюстович (серб за національністю, американець за походженням, хунвейбін за переконаннями) витяг з кишені уламок літаючої тарілки.

— Це — вони! — з незрівнянним волзьким акцентом промовив Поня Хлюстович, задерши голову догори і здригнувшись при цьому прищемленим сідничним нервом.

— Вони зовсім не могли цього зробити, тому що вони не могли цього зробити зовсім, — авторитетно-роздратовано заявив Гопкінс. Але…

Але фрази він не закінчив, бо концентровані телепатичні поля винесли його через вікно у призахідний надпростір.

Справа прояснювалася. Стало ясно, що дуже…

ЧАСТИНА 2

…Ламкі морські хвилі пестили ніжне ялтинське узбережжя.

Полковник карного розшуку Водоп’янський млосно почухав потилицю…