TextBook Писали довго вдвох.
…А в своїй кiмнатi згадувала червоне обличчя бородатого солдата республiки i його лiтеру «чи».
Лiтера «чи» довго стояла за вiкном знаком запитання, i це мучило.
Потiм Марiя пiшла до Вадима.
Було пiзно, але вiн працював.
Голубом положила руку йому на плече:
– Слухай, Вадиме!
Вiн пiдвiвся i сiв з нею на лiжко.
Знову був сухий кашель, як степовий пожар. Вона приложила ухо до його грудей.
– Слухай, Вадиме.
– Так… слухаю…
Марiя схилила голову на Вадимову скроню i вбирала чаймою нiздер запах мужського тiла. Потiм ледве чутно сказала:
– Вадиме! Кохаю тебе так, як гiрськi аули.
Вадим уважно подивився на Марiю:
– I… я тебе теж кохаю!
Вона:
– Але…
Потiм сiла з ногами на лiжко, знiтилась у крапку й дивилась запаленими очима у вiкно. Хтось невiдомий стояв бiля ясена й тихо, ледве помiтно перебирав похиле листя.
Вадим сказав напiвсерйозно:
– Я тебе розумiю: ворогам не до кохання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сині етюди » автора Хвильовий Микола на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ШЛЯХЕТНЕ ГНIЗДО“ на сторінці 14. Приємного читання.