TextBook Ще думала Марiя про дитячу наївнiсть мiльйонової маси, що на протязi довгих рокiв умирала стiйко, мов фанатики середньовiччя, що пiд стягом вiчности пройшла з гарячими очима вздовж i впоперек рiвнини республiки.
Гофман заспокоївся й дивився на сосну:
– От куди б нашому Вадимовi. В бiр.
Марiя раптом згадала й сказала з сумом:
– Це ж жорстоко…
– Ви про Вадима?
– Ну да… Вiчний iдiотський трафарет: mеmеntо mоri.
За вiкном знову посувався синiй листопад.
Iшов вечiр, як i завжди, невiдомий i глибокий.
Iшов сiрий i таємний i вiдходив за вiтрами в Закаспiї.
Iнодi з моря пролiтала самотня хмара i, сполохано озираючись, бiгла й зникала за обрiєм.
III
Марiя пiшла в свою роту.
Три зводи були в караулi, тому й у помешканнi майже нiкого.
Пiдiйшла до лампи:
– Що пишете?
Червоноармiєць старанно виводив лiтеру й сказав незадоволено:
– Клята буква. Нiяк не пишеться. «Чи». Буква – «чи». Виходить буква «ги», бо схожа… Хочу оце письмо додому.
Марiя сiла допомагати.
Взяла в руку корявi пальцi червоноармiйця й виводила букву «чи».
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сині етюди » автора Хвильовий Микола на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ШЛЯХЕТНЕ ГНIЗДО“ на сторінці 13. Приємного читання.