Розділ «ЗАВ’ЯЗКА (Етюд)»

Сині етюди

Але що ж спiльного мiж iнженером i журналiстом? Яким чином звела їх фортуна? Чи не виннi в цьому неприродному сполученнi якiсь цiкавi обставини? Криленко згадав туманнi поля, що бiгли йому назустрiч, рештки княжих палацiв, якi вискакували на кургани i раптом ховались у сиротливiй далечинi. Вибухи, повстання зробили своє дiло з матерiальними цiнностями, очевидно, вони мусiли вплинути й на психiку сучасникiв. Саме тут i треба шукати розгадки.

Шарко не втихав. За кiлька хвилин вiн устиг наговорити ще одну книгу сенсацiй.

– Ну, як же ти, iнженере, одрекомендувався? – знову звернувся вiн до Сердюка.

– Залиш мене, Шарко, ти пiд градусом! – з несподiваною рiзкiстю кинув iнженер.

Журналiст пiдвiвся i, роблячи суворе обличчя, спитав:

– Що ви сказали, сер?

– Ти пiд градусом, – ще раз рiзко кинув Сердюк.

Журналiст уже стояв перед iнженером у трохи комiчнiй, але небезпечнiй позi. Його присадкувата фiгура насторожилась.

– Ви, сер, не думаєте забрати своїх слiв?

Криленко чекав скандалу. Але Шарко раптом схопився за живiт i гучно зареготав.

– Умора! – скрикнув вiн. – Оракул ти мiй перпендикулярний! Невже ж ти гадаєш, що я, випивши трохи цензурного паркового вина, не зумiю тебе вiдрекомендувати?

Iнженер пiдвiвся, подивився прищуленими очима на Шарка й хутко вийшов iз купе.

– Ну, от уже й образився, – звернувся журналiст до Криленка. – Все нерви. «Мiжпланетнi iнтервали», так би мовити… Але я вам не договорив. Якi ж цiлi мав мiй друг у цiй подорожi? А цiлi мав вiн от якi. Будучи членом товариства мiжпланетної комунiкацiї… Вiн про це вам не говорив? А це ж цимес! Хiба це не блискуча рисочка нового побуту? Га? Ви розумiєте: членом товариства мiжпланетної комунiкацiї, сирiч – напiвмарсiянином, напiвбогом!.. I от, будучи такою iнтересною особою, вiн, звичайно, не мiг не поцiкавитись i новою кометою. I їздив вiн саме для того, щоб вияснити: чи не пошкодить дана комета його ракетi, що на нiй вiн збирається летiти на Марс. Як ви на це дивитесь? Га?

– Так, це цiкаво! – сказав Криленко, шукаючи в чемоданi чайника i готуючись злiзти на пiдлогу: потяг пiдходив до вузлового пункту, де Криленко хотiв набрати гарячої води.

Шарко повалився на лiжко.

– Ви хочете подивитись на нашi вокзали, – позiхнув вiн, – подивiться. Це не пошкодить. Європа – Європою, в бiленькому кожний полюбить, ти покохай мене в чорненькому… Йдiть подивiться! А я, мабуть, поки заспокоїться мiй друг, подрiмаю трохи.

Експрес пiдходив до семафора. Раптом тривожно заревiв вiн, але хутко змовк: червоний вогник, i йому дали дорогу. Метнулися в туманi бiлим свiтлом люкси, будiвлi, i потяг пiдлетiв до перону. Тут мусiли одчепити паровик i подати новий з депа. Тому вагони стояли бiля перону щось бiля 30 хвилин.

Мало не весь цей час Криленко блукав по вокзалу. Тiєї пустелi, що її вiн спостерiгав кiлька рокiв тому, як не бувало. Анi пiвголих людей з мiшками, анi нудних, часто стривожених, облич вiн уже не бачив. Вокзал виблискував пофарбованою пiдлогою, такими ж вiкнами та пiдремонтованими жирандолями. В залi першого класу також холодно й чiтко, як i до горожанської вiйни, стояли стiльцi й буфети. Навiть люди сидiли тут хоч i заклопотаними, але з холодними обличчями.

В кiоску дрiмав хлопець, а ззаду нього, на стiнi, висiла поруч iз сучасним (теж трохи холодним) плакатом об’ява про шустiвський коньяк. Було враження, нiбито хтось нарочито вийняв її з архiву, щоб пiдкреслити недоречнiсть мiнiатюрного оголошення на тiй же стiнi про зiбрання комгуртка.

Чинно й холодно пiдносив льокай заспаним пасажирам буфетнi продукти.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сині етюди » автора Хвильовий Микола на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЗАВ’ЯЗКА (Етюд)“ на сторінці 5. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи