Розділ «ЗАВ’ЯЗКА (Етюд)»

Криленко знову усмiхнувся.

– А не находите ви потрiбним написати цiлу брошуру з приводу цих деталiв?

– Чому ж, можна й брошуру!.. – i, перескочивши з легкiстю ланi до другої теми, вiн кинув: – До речi: ви не можете менi сказати, скiльки нових видавництв появилось за останнi три мiсяцi в Нiмеччинi?

– Не можу.

– Шкода! – серйозно пошкодував Шарко. – Тодi ви, може, знаєте, яка книга користується там зараз найбiльшим успiхом?

Криленко згадав одну з недавно випущених у Берлiнi «популярних» брошур i сказав iронiчно:

– Чув я, книга Клари Гофер користується успiхом.

– Дякую. Це я знаю. «Брачне життя Гете». Але ви помиляєтесь: бiльшим успiхом зустрiли «Бiлого Домiнiканця».

– Виходить, ви краще поiнформованi про тамошнє життя, – сказав Криленко.

– Е, все це єрунда! Дрiбницi! – скрикнув журналiст. – Моя поiнформованiсть безперечно блiда. В даному разi я цiкавлюсь справжньою сенсацiєю… Знаєте, не хочеться iнтелiгентнiй людинi плентатись у хвостi подiй.

Криленко вийняв з бокової кишенi нову сигару й запалив її. Сну як не було. Слухав вiн Шарка все з бiльшою увагою i тепер напружував мислi, пригадуючи останнi європейськi новини: треба було пiдтримати балакучого журналiста.

– От теж «до речi», – нарештi кинув вiн. – Астрономiчна сенсацiя. Ви нiчого не чули про спостереження потсдамського професора Шнавдера?

Журналiст насторожився i вмить дiстав олiвця.

– Прошу!

– Так от: його спостереження i справдi надзвичайнi, – сказав Криленко.Виявляється, що географiчна широта потсдамської обсерваторiї на протязi 21-го року почала рухатись i нарештi… перемiстилась. За кiлька рокiв вона одiйшла вiд пiвнiчного бiгуна на 15 метрiв.

– Це – сенсацiя, – скрикнув Шарко, дописуючи останню фразу. – Дуже вам вдячний. Може, ви дасте ще якусь iнформацiю?

– На жаль, бiльше не маю!

– Ну, нiчого. Будемо задоволенi й цим… Але до речi, – i журналiст повернувся до Сердюка. – Невже вас не цiкавить, якi цiлi мав у цiй подорожi наш шановний iнженер?

Тiльки тепер Криленко знову звернув увагу на Сердюка. Той сидiв у колишнiй позi i бубонiв по столi пальцями. Тiльки тепер вiн звернув увагу, що його супутники мали однаковi костюми, однаковi капелюхи, що в них був спiльний саквояж, i це його навело на таку мисль:

Сердюка й Шарка зв’язано якимись спiльними iнтересами, вони живуть на однiй квартирi, навiть користуються одним магазином. I Криленко, якого в новiй обстановцi цiкавила кожна дрiбниця, не мiг не зупинитися перед цим припущенням.