– Бачила барахло минулого: академтеатр.
Точка… Айда, хлопцi, на суботник. Це ж чудовий пережиток каламбурного часу… Чуєте?.. А ти, Альошко, живо в райком!.. Що?
I розказує: полiтперевiрка, готовляться. Ха-ха! – Горбун узяв партквиток.
…А Льоля подивилась на Марусю й подумала: «Боже мiй, хоч би скорiш вечiр, хоч би не провалити пародiї на «Лiлюлi».
Так що сьогоднi дебют: пародiя на «Лiлюлi». I Льоля надзвичайно наелектризована.
…А це в даль майбутнiх вiкiв:
– Зима в п’ятiм роцi нової ери була хора, бо довго не було снiгу, а була чвиря. Потiм випав срiблястий снiжок, але задмухав пiвденний з Озiвського моря вiтер, i снiжок – срiблястий – розтанув. Зимою були калюжi, i туберкульозний город (90% сухотних) занидiв у журi. Це, безперечно, було боляче.
Капебеу формально забiгло вперед на тринадцять день – по календарю, мiсяцеслову, Юлiянському, i Україна стала жити по Григорiянському новому стилю, «в стилi» уесесер.
Саме про тринадцять день, чортову дюжину: сьогоднi Новий рiк був ранiш рiздва приблизно (хто знає?) на тиждень. I це були не диканськi фантазiї генiального Гоголя, а просто – факт.
Пiд Новий рiк снiгу не було, i, здається, за Тайгайським мостом не гув гудок. Тiльки гули паровики – i в степ, i на станцiю. Але про цi гудки потiм.
…З товаришем Огре в тiм же домi живе й француженка Фур’є. Коли Фур’є брала вiолончель (а в степу кричав гудок), вона, Фур’є, думала i про вiолончель, i про Бордо.
I ще сказати: дiм iз фасаду – в дим, а заднi вiкна виходять туди, де рейки спiшать од станцiї й пропадають у лiсах, в перельотах далi.
…Так що сидить горбун Альоша
(некрасивий карлик) бiля вiкна, що в степ, i переписує героїчнi п’єси для Льолi. Льоля з волоссям рiздвяних ляльок i з тендiтним бiло-рожевим обличчям. Обличчя нагадує серпанкову фату – пiд вiнець. Вона працює в мiсцевiм пролет —
– культi, в театральнiй студiї, де керують (в пролеткультi) один бувший половий тульського трактиру, один бувший-небувший швайцар (вiдкiля – в анкетi не записано) i вiсiм чи дев’ять iнтелiгентiв. Iнтелiгенти щиро вiддаються працi, деякi навiть члени капебеу.
…Але Льоля надзвичайно наелектризована: як вона поставить пародiю на «Лiлюлi»?
…I ще сказати: напередоднi Нового року над городом паслись зорянi отари, а мiсяць, може, був, а може, i не був, бо кожному багато справ i кожний кудись спiшив.
…Здається, не був: були зорянi отари й майже весняна теплiнь.
От.
…Вечiр. О дванадцятiй ночi буде Новий Рiк. Це веселечнiсть. Це всi знають.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сині етюди » автора Хвильовий Микола на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „«ЛIЛЮЛI»“ на сторінці 2. Приємного читання.