Розділ «ПУДЕЛЬ»

Пiсля шумного вечора не спалось. Лежали на свiжiм запашнiм сiнi бiля театру й дивилися в надмрiйну безодню неба. Тип – iз мадмуазель Арйон в кутку. Студент iз Тонею за стiжком. Тiльки окремо; до Сайрона фатально тулився пес. Хотiв його потихеньку вiдштовхнути, але пудель не рухався. Нарештi Сайгор не витерпiв i спитав:

– У вас вiн завше такий нав’язливий?

– Ви до мене?

– Так.

– Уявiть собi, сеньйоре: Дружок нiколи не забуває своїх друзiв. Ви йому дали тiльки три конфети, а вiн i досi охороняє вас… Поки образите.

– Да, цiкавий пес.

Мадмуазель Арйон це подобалось – i вона ще розказувала про талановитого пуделя. Сайгор мовчав. Вдарити ж собаку вiн не рiшався, бо це б значило викликати ще один «скандал».

Хотiв заснути й не мiг: комарi дзижчали над вухом i палили руки й обличчя. Стихло. За стiжками важко дихала Тоня i щось незв’язно говорила. Студент мовчав. Зрiдка верещала мадмуазель Арйон, i тодi незв’язно говорив тип.

– …Ви не спите?

Сайгор повернувся. Сказала баришня Татьяна. Iще раз:

– Вам не холодно?

– Нi.

– Я думаю, – i засмiялась.

– Що думаєте?

– Думаю – не холодно.

Несподiвано фаркнуло: «iдiотка». Потiм рахував до сотнi: заснути. Хотiв, щоб було байдуже, але дратувала баришня Татьяна, i iншi баришнi, що безцеремонними рухами в сiнi чимсь щось тривожили. Просковзнула мисль – мабуть, вiд нуди – як клапоть туману: пiдлiзти до Татьяни й навалитись, облапати її – один чорт, натякає ж смiхом!

Мадмуазель Арйон раптом стихла й важко задихала.

Тодi Сайгор не витримав: пiдвiвся й пiшов повз стiжки. Але не пройшов i десяти-п’ятнадцяти крокiв – почув голоси. Потiм знайомий мотив: тихо спiвав Григорiй. Зупинився.

Будьонновець на конi,

Комiсар в каретi,