Розділ «ПУДЕЛЬ»

– От, скажiмо, небо, – i Татьяна зiдхнула. – Це ж дивне явище в життi людини. Але ми його нiколи не бачимо. Правда? Думаю зараз: загубилися сотнi, тисячi, мiльйони в темрявi, i загубились сотнi, тисячi, мiльйони в стосах паперу, i думаю: хiба вони помiчають це надзвичайне, дивне явище в життi людини – небо?

Татьяна «дивне» вимовляла надто тепло й чiтко.

А густа темрява вже непевно брела мiж дерев: незабаром iз загiрних гiн фаркне перламутровий ранок. Задумається за ставком – рожевий чуйний, як сентиментальний юнак, i здивовано подивиться на свiт повноросими очима.

– I от десь у стосах паперу загубилась людина. Просто – людина, Татьяна зупинилась. – Як ви гадаєте: банальне це слово? Я думаю, нi. I думаю, що мислi на тему «людина», поки iснує земля, завжди будуть свiжi, як наливне яблуко на яблунi… Так от: загубилась людина в стосах паперу, i нiхто не бачить її, бо видно тiльки машинiстку. Це я, звичайно, не про себе – взагалi.

Потiм Татьяна скинулась.

– Проте, може, вам не цiкаво? Воно й так: i справдi, все це тiльки iнтелiгентщина. Може. Не знаю. Знаєте, всього не пiзнаєш: життя коротке, а Маркса пробувала читати, та якось не дочитувала: нiколи й дуже нудно.

Сайгор був здивований. I бiльше за все дивував цей тон – надто впевнений. I тут же вiдчув себе – не перед Татьяною, перед кимсь – не то винним за те, що досi не давив на сiнi цю баришню, як тип мадмуазель Арйон, не то винним за щось iнше.

I знову пiзнав той надзвичайний бiль, коли радiсть i жура сплiтаються в єдину гармонiю.

– Що ж ви мовчите?

Пiдходили до стiжка.

– Знаєте, по правдi, ви мене трохи здивували, – просто несподiвано для себе сказав Сайгор.

– Я цього не хотiла, – засмiялась баришня Татьяна i, хутко лягаючи, не то жартома, не то серйозно сказала:

– Ну, iдiть до мене.

Потiм розкидала бiля себе сiно, очевидно готуючи для нього мiсце.

Мовчала.

Сайгор стояв i дивився на Татьяну.

Мовчала.

Тодi, не думаючи, лiг на своє попереднє мiсце.

Компанiя рiшила, мабуть, не спати всю нiч. Мадмуазель Арйон верещала, i по черзi запитували:

– Ви самотня? Ха! Ха!