TextBook Обiдаючи, батько наче не добачав, як мати блiдла, як Катря плакала, – сидiв такий, не гадки, як i вчора.
Пiсля обiд ми з Катрею зараз зiйшли з хати, стали по вкупi пiд дверима.
Довгенько у хатi тихо було…
– Голубе мiй! – заговорила мати: – нашу Катрю хочуть сватати…
– А що ж! Нехай сватають, хто хоче, – з того догани нема!
– Се молодий Чайченко хоче сватати… Яка твоя вгода?
– Я за Чайченка не ‘ддам.
Я вже живосилом одволiкла Катрю од дверей хатнiх:
«Катре! Катре! Усе пропаде!..»
Затрусилася вона i стала нерухомо на прислух знову.
– Дитина дуже парубка вподобала, – просить мати: – нехай же вона в нас щаслива буде!
– Не на те я дочку викохав, – гримнув батько, – щоб я її первому пройдисвiту мав оддати, який там їй в око впаде!
– Чим вони не люди? I добрi, й заможнi; усi їх на повазi мають.
– За що поважають? Хiба за те, що зайшла вона невiдомо чого та й осiла у селi чужому.
– Знали б люди… чулись би непокори на їх, а то усi шанують… Ти сам перве з ними заходив…
– Я по усiх шляхах битих блукаюся i багато людей набредеш усяких, що на ворота б свої не пускав їх нiколи…
– Велику ласку менi зроби, послухай!
– Годi!..
Катря як скричить, зарветься до хати, – я її за поперек вхопила, у сiни назад одкинула…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Три долi» автора Вовчок Марко на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „VI“ на сторінці 1. Приємного читання.