TextBook Одного ранку Катря вже убиралася йти у Любчики, коли сама Чайчиха до нас у хату. Усi ми такеньки до неї й кинулися..
Сiла стара на лавцi, питає, що в нас, чи все гаразд, чи все добре. Я на неї дивлюсь – змарнiла вона чогось дуже за той час, що ми її не бачили.
– Та не так-то добре, – одказує мати, – як би серденько моє жадало!
– А що старий каже про дiток наших? Чи вiн коли над ними власкавиться?
Катря, що все коло неї сидiла та трепеталась, при цiм словi як кинеться, як обхопить її руками, як заридає:
– Де вiн? Де Якiв? – вимовила.
Стара її жалує – говорить, що вiн хутко буде до неї, що здоровий… Мати взяла Катрю за руки, я дала водицi…
– Коли буде вiн, скажiть менi! – просить стару Катря.
– Та завтра б раненько прийшов, коли б не батько твiй…
– Нема батька!
– То раненько прийде.
– Завтра раненько! – промовила Катря, обняла голову свою й важко зiтхнула.
– А що ж батько вам каже? – пита Чайчиха, – що каже вiн?
Тодi їй мати усе й розказали… Як сплесне Чайчиха руками, як заплаче!
– Господи милий! За що моєму дитятi щастя нема!
Мати, сама у сльозах, поглядає на свою Катрю та промовляє:
– Годi! Що се ви!
– Вже довiку буде доля його гiрка! Се так йому пороблено! Не буде йому пари довiку! Не буде йому щастя!
Катря схопилася; мати устала, усiх як хвилею прибило до Чайчихи.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Три долi» автора Вовчок Марко на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Х“ на сторінці 1. Приємного читання.