Іван Ковалевський, дипломат, генеральний осавул визвольної армії.

Козацькі вожді України

Доба Богдана Хмельницького породила чимало талановитих полководців, адміністраторів та дипломатів. На жаль, про багатьох із них - маємо лише дуже скупі відомості. Хоч за ними - хай і невиразно, - а все ж постають певні здобутки й заслуги. Саме до таких офіцерів, адміністраторів та дипломатів належить і генеральний осавул Іван Ковалевський (р. н. і р. см. невідомі).

Важко сказати, як і коли цей, говорячи сучасною мовою, офіцер генштабу приєднався до повстанців Хмельницького, але кар'єра його і ті дипломатичні доручення, що їх він виконував упродовж кількох років, свідчать: осавул входив у коло особливо наближених до вождя повстанців. Досить нагадати, що до самої смерті Хмельницького, Іван Ковалевський був головним управителем гетьманового двору: це означає, що йому підпорядковувались канцелярія, ад'ютанти, слуги, особиста охорона, писарі, офіцери зв'язку, тобто весь той штат, що забезпечує керівникові будь-якої країни можливість виконувати свої функції.

У тих складних міжнародно-політичних умовах, в яких доводилося діяти Б. Хмельницькому, з дипломатичними місіями мали виступати люди, яким гетьман безмежно довіряв і на яких міг покластись у найделікатніших ситуаціях, що раз у раз виникали в перебігу непростих переговорів з правителями та командуванням армій сусідніх країн. І тут Б. Хмельницький частенько вдавався до послуг І. Ковалевського. Гетьман любив повторювати: "Якби моя сорочка довідалася про те, що я замислив, я б скинув ЇЇ з плечей і жбурнув у вогонь". Отже, йому потрібні були люди, які б могли знати таке, чого не могла знати навіть власна сорочка. Одним із них був Іван Ковалевський.

Після Переяславської Ради, як відомо, гетьман Хмельницький розгорнув бурхливу дипломатичну діяльність. Наважившись на союз із Росією, він і гадки не мав утрачати вже налагоджених зв'язків з іншими країнами. Намагався навіть зміцнити їх та пристосувати до нових умов. Тож у серпні 1654 року одне з його посольств поїхало до Валахії. На чолі - Іван Ковалевський. А мета, з якою він вирушав до цієї держави, визначалася просто: підкріпити дружні відносини, поінформувати Валахію про перебіг Переяславської ради і повідомити, як Україна виступатиме на міжнародній арені віднині. Коли посольство виїздило з Чигирина, мабуть, ні його керівник, ані сам гетьман ще не здогадувалися, що цар московський, під міцну руку якого вони так рвалися, ставить собі зовсім інше завдання: зробити усе можливе, щоб звести міжнародні зносини України до мінімуму. їхали собі спокійно, збираючись діяти так, як і діяли, і вважаючи Україну незалежною державою.

Улітку 1656 року до Чигирина прибув посол угорського князя Ракоці Франц Шебеші. Цей візит був надзвичайно важливим для Хмельницького, оскільки Польща домагалася тіснішого союзу з Угорщиною, націленого проти України, -аж до підтримки польського короля угорською зброєю. Гетьманові, отже, доводилося вживати контрзаходів. У квітні в Угорщині вже побував козацький посол Іван Брюховецький, а тепер, разом із Шебеші, до князя Ракоці вирушило посольство на чолі з І. Ковалевським. Відомо, що 7 вересня він, від імені гетьмана та всього козацького війська, підписав договір, який визначав подальші дружні взаємини України й Угорщини.

Усі знають, що на підставі рішення Переяславської ради Україна і Московія підписали своєрідний союзний договір, умови якого гетьман Хмельницький сприймав лише як основу військово-політичного союзу, а не як цілковите державне об'єднання. До того ж, мало хто знає, але це факт, що Хмельницький готувався до підписання такого договору й зі Швецією. В налагоджені контактів між королем Швеції

Карлом X і Хмельницьким брав участь відомий українсько-шведський дипломат Данило Грек. І договір таки підписано - 7 жовтня 1657 року в Корсуні. На жаль, уже по смерті Хмельницького.

Українську сторону на переговорах репрезентували Іван Ковалевський, Іван Богун і Юрій Немирич.

Як відомо, після смерті Хмельницького в його оточенні розгорнулася боротьба за булаву, головними претендентами на яку виступали син гетьмана Юрій і генеральний писар Іван Виговський. Реальна влада в Україні незабаром перейшла до Виговського. Але й цей, новий, гетьман цінував талант І. Ковалевського як дипломата, і теж доручав йому важливі дипломатичні місії. Зокрема, саме йому Виговський довірив очолити посольство до Польщі, яке вело переговори з представниками уряду цієї держави в 1658 році.

Й нарешті, така цікава деталь: погоджуючись на те, щоб булаву прийняв його неповнолітній син Юрій, гетьман Хмельницький побажав, щоб Ковалевський був його радником. І коли в 1669 році Юрій усе ж повернув собі клейноди, Іван Ковалевський справді зміг виконати волю вождя повстанців і стати державним радником його молодого сина-гетьмана. Проте ми знаємо, що при владі Юрій Хмельницький був недовго, лише до 1663 року. У цей час і губляться на історичній ниві сліди генерального осавула, дипломата й державного радника Івана Ковалевського.

Чигирин. План 1678 р.


Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Козацькі вожді України» автора Царенко О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Іван Ковалевський, дипломат, генеральний осавул визвольної армії.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Відчуття вічності. Вступне слово.

  • Книга перша. Лицарі дикого поля.

  • Костянтин Острозький. Князь, великий гетьман литовський, гетьман українського козацтва.

  • Михайло Глинський. Князь, керівник антилитовського повстання.

  • Предслав Лянцкоронський. Гетьман українського козацтва.

  • Остафій Дашкевич. Гетьман, один з фундаторів українського козацтва.

  • Дмитро Вишневецький. Князь, засновник запорізької фортеці, гетьман запорізького козацтва.

  • Остафій Ружинський. Князь, гетьман українського козацтва.

  • Венжик Хмельницький. Гетьман українського козацтва

  • Михайло Вишневецький. Князь, гетьман українського козацтва

  • Іван Свирговський. Гетьман українського козацтва.

  • Богдан Ружинський. Князь, гетьман українського козацтва.

  • Павлюк. Кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Нечай. Військовий осавул, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Іван Підкова. Гетьман українського козацтва, Великий князь (господар) Молдови

  • Яків Шах. Кошовий отаман, гетьман українського козацтва.

  • Ян Оришевський. Гетьман реєстрового козацтва

  • Самійло Зборовський. Гетьман українського козацтва.

  • Богдан Микошинський. Гетьман запорізького козацтва.

  • Михайло Ружинський. Князь, гетьман запорізького козацтва.

  • Гаврило Полуботок. Кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Василь-Костянтин Острозький. Князь, полководець, громадський діяч.

  • ЗАХАР КУЛАГА, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Лук'ян Чорнинський. Гетьман запорізького козацтва.

  • Северин Наливайко. Гетьман українського козацтва, гетьман повстанської армії.

  • Григорій Лобода. Кошовий отаман, гетьман запорізького козацтва, гетьман повстанської армії.

  • МАТВІЙ САУЛА, полковник, наказний кошовий отаман, гетьман повстанської армії.

  • Стефан Кремпський, полковник запорізького козацтва, гетьман повстанського війська.

  • Каспар Підвисоцький. Полковник, кошовий отаман.

  • Кирик Ружинський, князь, гетьман запорізького козацтва, командир польсько-українських ополченців.

  • Христоф Нечковський. Гетьман реєстрового козацтва.

  • Гнат Василевич. Гетьман запорізького козацтва.

  • Семен Скалозуб. Гетьман реєстрового козацтва.

  • Самійло кішка, гетьман запорізького козацтва.

  • Гаврило Крутневич, гетьман українського козацтва.

  • Іван Куцкович, гетьман запорізького козацтва.

  • Іван Косий, гетьман запорізького козацтва.

  • Кернозинський, полковник війська запорізького.

  • Михайло Найманович, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Григорій Тискиневич, гетьман запорізького козацтва.

  • Петро Сагайдачний, кошовий отаман, гетьман запорізького козацтва, гетьман України.

  • Петро Одинець, кошовий отаман низових козаків, український дипломат.

  • Дмитро Барабаш, гетьман запорізького козацтва.

  • Петро Жицький, наказний гетьман козацького війська.

  • Яцко Бородавка, гетьман запорізького козацтва.

  • Оліфер Голуб, гетьман реєстрового козацтва.

  • Олексій Шафран, полковник, отаман запорізьких і донських козаків.

  • Марко Жмайло, гетьман запорізького козацтва.

  • Михайло Дорошенко, гетьман запорізького козацтва.

  • Андрій Діденко, гетьман реєстрового козацтва.

  • ТАРАС ТРЯСИЛО, гетьман запорізького козацтва, гетьман України.

  • Тиміш Орендаренко, гетьман реєстрового козацтва.

  • Андрій Гаврилович, гетьман нереєстрових козаків.

  • Григорій Чорний, гетьман запорізького козацтва.

  • Левко Іванович, гетьман реєстрового козацтва.

  • Семен Перев'язка, гетьман реєстрового козацтва.

  • Іван Сулима, гетьман запорізького козацтва.

  • Василь Томиленко, гетьман реєстрового козацтва.

  • Сава Кононович, гетьман реєстрового козацтва.

  • Павло Павлюк, гетьман українського козацтва, командувач повстанської армії.

  • Михайло Татаринов, полковник, командир експедиційного козацького корпусу.

  • Ілляш Караїмович, гетьман реєстрового козацтва.

  • Яків Остряниця, гетьман нереєстрового козацтва, командувач повстанської армії.

  • Дмитро Гуня, кошовий отаман, гетьман повстанського війська.

  • Карпо Скидан, полковник нереєстрових козаків, командир повстанських загонів.

  • Павло Носковський, полковник, головнокомандувач козацького війська в Австрійській імперії.

  • КАРПО ПІВТОРАКОЖУХА, полковий осавул, гетьман повстанської армії.

  • Максим Гулак, гетьман повстанської армії.

  • Іван Барабаш, наказний гетьман реєстрового козацтва.

  • Книга Друга. Клейноди козацької слави.

  • Іван Виговський, генеральний писар, гетьман України.

  • Максим Кривоніс, полковник черкаський, перший полковник визвольної армії.

  • Іван Богун, полковник вінницький, наказний гетьман визвольної армії.

  • Филон Джалалія, полковник прилуцький, полковник кропивнянський, дипломат, наказний гетьман визвольної армії.

  • Тиміш Хмельницький, полковник, командир корпусу визвольної армії.

  • Матвій Гладкий, полковник миргородський, полковник Визвольної армії, керівник антипольського повстання.

  • Мартин Небаба, полковник чернігівський, полковник Визвольної армії.

  • Станіслав Морозенко, полковник реєстрового козацтва, полковник корсунський, командир корпусу визвольної армії.

  • Іван Золотаренко, полковник ніжинський, наказний гетьман визвольної армії.

  • Филон Гаркуша, полковник Визвольної армії, командир окремого повстанського корпусу.

  • Кіндрат Бурляй, полковник гадяцький, наказний гетьман визвольної армії.

  • Максим Нестеренко, полковник корсунськй, полковник Визвольної армії.

  • Степан Пободайло, полковник, командир окремого корпусу Визвольної армії, наказний гетьман Лівобережної України.

  • Яків Томило, наказний гетьман Визвольної армії.

  • ЛАВРІН КАПУСТА, полковник гадяцький, суботівський городовий отаман.

  • Федір Лютай, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Данило Нечай, полковник брацлавський, полковник Визвольної армії.

  • Семен Височан, керівник козацько-селянського повстання на Галичині, полковник війська підгірського, полковник Визвольної армії, полковник Лисянський.

  • Худолій, гетьман повстанців, гетьман України.

  • Іван Ганжа, полковник Уманський, полковник Визвольної армії.

  • Йосип Глух, полковник уманський, командир корпусу Визвольної армії.

  • Іван Сірко, полковник Визвольної армії, полковник кальницький, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Іван Стягайло, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Іван Нечай, полковник Визвольної армії, полковник білоруський, відомий дипломат.

  • Юрій Хмельницький, гетьман України.

  • Григорій Лісницький, полковник Миргородський, наказний гетьман України.

  • Іван Ковалевський, дипломат, генеральний осавул визвольної армії.