Яків Шах. Кошовий отаман, гетьман українського козацтва.

Козацькі вожді України

Козаки, й ті українські волонтери, що здобували трон для Івана Підкови, обрали Шаха своїм гетьманом ще в Молдові. Одначе військо це вже було невелике. І перебувати в Молдові не бачило підстав. Можливо, ще й тому, що найпершим своїм обов'язком Шах - він був особистим другом Підкови - тепер вважав помсту полякам.

Та перш ніж звернутися до цих подій, згадаймо, що Шах показав себе вправним полководцем ще під Яссами, де він командував лівим крилом наступу. Розуміючи, що ворог переважає його за кількістю, Шах удався до хитрощів. Він наказав виставити поперед війська череду великої рогатої худоби і табун коней. Коли турки пішли в наступ, козаки пальнули кілька разів у череду, і вона, нажахана, кинулась на лави ворога. Потім козакам довелося тільки добивати та гнати навтікача тих, кого не затоптали тварини.

Ну, а помста полякам теж була лютою. Відводячи свої війська з Молдови у бік Немирова (нині райцентр Вінницької області), козаки руйнували дощенту всі польські маєтки, які лишень траплялися їм на шляху. І хтозна, може, це й призвело б до справжньої війни між козаками та польським військом, що стояло в цій частині України, але в цей час вороги господаря Петрила віднайшли десь брата Івана Підкови - Олександра. Щоправда, деякі дослідники й досі сумніваються в тому, що той чолов'яга таки справді був братом господаря. Може, саме його слід було б визнати за самозванця. Але для нас із вами це вже не має особливого значення. Що ж до козаків, то для них поява претендента стала ще однією нагодою для походу в Молдову.

Історичні джерела імені Я. Шаха у зв'язку з цим походом не називають. Але цілком можна припустити, що повів козаків саме він. Бо ж хто краще за нього знав і Молдову, і політичну ситуацію в ній? Та й помста за друга немало важила.

Починався похід вдало. Хоч сили козаків були незначними, проте їм пощастило розгромити військо Петрила та вигнати його з Молдови. Одначе турецька армія, що готувалася до боротьби з Підковою, вже була на Дунаї. Об'єднані турецько-татарсько-молдавські війська зуміли розбити козацькі загони і чимало козаків полонити.

Але Якова Шаха це не зупинило. Так, Олександра турки схопили і посадили на палю. Але знайшовся такий собі Петро Лакуста, що назвався сином страченого. Хай навіть позашлюбним. І в Молдові, і в Варшаві його мали за самозванця - самозванство тоді саме входило в моду по всій Європі. Можливо, й самі козаки не сумнівалися: Петро - таки самозванець. Але ж іншого претендента під рукою не було.

Тут виникає питання: а чому, власне, козаки так затялися на здобутті молдавського трону? Хіба вже іншого клопоту не мали? Мали. Але, як уже мовилося, найбільшим клопотом козаків завжди була Туреччина, що володіла мало не половиною світу. Поки в них не було сили для того, щоб оголосити їй війну, годилося допекти Османській імперії у Молдові. А що? Уклінно просимо! Ми ж не на Туреччину нападаємо, ми тільки правди шукаємо в боротьбі за молдавський трон.

Проте цей похід - відбувся він навесні 1579 року — особливого успіху гетьманові Шаху не дав. Цікаво, що зимував він перед походом у тому ж таки Немирові, під боком у значних польських гарнізонів Кам'янця, Бара, Брацлава. Та нападати на козаків поляки не зважились. Король Стефан Баторій захоплювати непокірного гетьмана не захотів.

А чому не захотів? Та тому, що, відновивши своє панівне становище у Валахії та Молдові, турки зосередили тут значні військові сили і почали погрожувати прикордонним землям Польщі. Як засвідчує автор "Історії русів", про цю небезпеку короля попередив сам гетьман Шах. А Баторій негайно скористався з його донесення і, щоб якось помиритися з козаками, -надав їм статус прикордонних військ. Шах охоче пристав на це, бо, з одного боку, наказ короля дозволяв йому й надалі скубтися з турками, а з другого - амністував якоюсь мірою в очах поляків і легалізовував його становище в Україні.

Збільшивши своє військо козаками й місцевими добровольцями, гетьман створив сторожові загони, що діяли від пониззя Дністра до сучасних Сорок і, завдяки цьому, зумів схопити кількох турецьких офіцерів та негайно відправити їх до Варшави. Мета? Підтвердити свою вірність королеві і разом з тим запевнити поляків, що турки справді мають намір іти походом проти Польщі і не шанують її кордонів.

З дуже розпливчатих відомостей, що їх подають нам історичні джерела, можна зробити висновок: гетьман Шах іще повертався на Запоріжжя і відновив Січ на тому ж самому місці, де її свого часу заснував князь Дмитро Вишневецький (слід сказати, що чи не кожен гетьман, з огляду на ситуацію, обирав якесь нове місце для Січі чи для тимчасової бази козаків). І навіть зробив морський напад на Крим. Одначе його й надалі хвилювали молдавські події.

Останнім походом Я, Шаха став похід на Бухарест. Передмістя столиці валахів він захопив і спалив, а саму фортецю взяв в облогу. Проте здобути її не зміг, оскільки забракло сили. Та й, знову ж таки, на допомогу обложеним поспішили турецькі війська.

Яків Шах повернувся з військом в Україну. Але він уже так насолив туркам, що султан в ультимативній формі вимагав від короля Польщі кари й для нього. Якби король зважився на це, гетьмана Шаха спіткала б доля І. Підкови. Проте цього разу Стефан Баторій повівся обережніше. Він звернувся до Малоросійського трибуналу з вимогою схопити Шаха і судити його.

Можливо, король мав на увазі, що вирок буде найсуворішим, тобто смертна кара. Але трибунал вирішив, що годі буде з Шаха й довічного ув'язнення в Канівському монастирі. Гетьман , уже немолодий на той час чоловік, розумів: вік його недовгий. Тож оскільки доля закинула його в монастир, куди чимало "козаків у відставці" подавалося з власної волі, він постригся в ченці. У цій іпостасі, й відійшов у вічність.

Але в історії України Яків Шах має залишитися гетьманом і полководцем, що прагнув відродити Січ такою, як задумував Дмитро Вишневецький.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Козацькі вожді України» автора Царенко О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Яків Шах. Кошовий отаман, гетьман українського козацтва.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Відчуття вічності. Вступне слово.

  • Книга перша. Лицарі дикого поля.

  • Костянтин Острозький. Князь, великий гетьман литовський, гетьман українського козацтва.

  • Михайло Глинський. Князь, керівник антилитовського повстання.

  • Предслав Лянцкоронський. Гетьман українського козацтва.

  • Остафій Дашкевич. Гетьман, один з фундаторів українського козацтва.

  • Дмитро Вишневецький. Князь, засновник запорізької фортеці, гетьман запорізького козацтва.

  • Остафій Ружинський. Князь, гетьман українського козацтва.

  • Венжик Хмельницький. Гетьман українського козацтва

  • Михайло Вишневецький. Князь, гетьман українського козацтва

  • Іван Свирговський. Гетьман українського козацтва.

  • Богдан Ружинський. Князь, гетьман українського козацтва.

  • Павлюк. Кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Нечай. Військовий осавул, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Іван Підкова. Гетьман українського козацтва, Великий князь (господар) Молдови

  • Яків Шах. Кошовий отаман, гетьман українського козацтва.
  • Ян Оришевський. Гетьман реєстрового козацтва

  • Самійло Зборовський. Гетьман українського козацтва.

  • Богдан Микошинський. Гетьман запорізького козацтва.

  • Михайло Ружинський. Князь, гетьман запорізького козацтва.

  • Гаврило Полуботок. Кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Василь-Костянтин Острозький. Князь, полководець, громадський діяч.

  • ЗАХАР КУЛАГА, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Лук'ян Чорнинський. Гетьман запорізького козацтва.

  • Северин Наливайко. Гетьман українського козацтва, гетьман повстанської армії.

  • Григорій Лобода. Кошовий отаман, гетьман запорізького козацтва, гетьман повстанської армії.

  • МАТВІЙ САУЛА, полковник, наказний кошовий отаман, гетьман повстанської армії.

  • Стефан Кремпський, полковник запорізького козацтва, гетьман повстанського війська.

  • Каспар Підвисоцький. Полковник, кошовий отаман.

  • Кирик Ружинський, князь, гетьман запорізького козацтва, командир польсько-українських ополченців.

  • Христоф Нечковський. Гетьман реєстрового козацтва.

  • Гнат Василевич. Гетьман запорізького козацтва.

  • Семен Скалозуб. Гетьман реєстрового козацтва.

  • Самійло кішка, гетьман запорізького козацтва.

  • Гаврило Крутневич, гетьман українського козацтва.

  • Іван Куцкович, гетьман запорізького козацтва.

  • Іван Косий, гетьман запорізького козацтва.

  • Кернозинський, полковник війська запорізького.

  • Михайло Найманович, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Григорій Тискиневич, гетьман запорізького козацтва.

  • Петро Сагайдачний, кошовий отаман, гетьман запорізького козацтва, гетьман України.

  • Петро Одинець, кошовий отаман низових козаків, український дипломат.

  • Дмитро Барабаш, гетьман запорізького козацтва.

  • Петро Жицький, наказний гетьман козацького війська.

  • Яцко Бородавка, гетьман запорізького козацтва.

  • Оліфер Голуб, гетьман реєстрового козацтва.

  • Олексій Шафран, полковник, отаман запорізьких і донських козаків.

  • Марко Жмайло, гетьман запорізького козацтва.

  • Михайло Дорошенко, гетьман запорізького козацтва.

  • Андрій Діденко, гетьман реєстрового козацтва.

  • ТАРАС ТРЯСИЛО, гетьман запорізького козацтва, гетьман України.

  • Тиміш Орендаренко, гетьман реєстрового козацтва.

  • Андрій Гаврилович, гетьман нереєстрових козаків.

  • Григорій Чорний, гетьман запорізького козацтва.

  • Левко Іванович, гетьман реєстрового козацтва.

  • Семен Перев'язка, гетьман реєстрового козацтва.

  • Іван Сулима, гетьман запорізького козацтва.

  • Василь Томиленко, гетьман реєстрового козацтва.

  • Сава Кононович, гетьман реєстрового козацтва.

  • Павло Павлюк, гетьман українського козацтва, командувач повстанської армії.

  • Михайло Татаринов, полковник, командир експедиційного козацького корпусу.

  • Ілляш Караїмович, гетьман реєстрового козацтва.

  • Яків Остряниця, гетьман нереєстрового козацтва, командувач повстанської армії.

  • Дмитро Гуня, кошовий отаман, гетьман повстанського війська.

  • Карпо Скидан, полковник нереєстрових козаків, командир повстанських загонів.

  • Павло Носковський, полковник, головнокомандувач козацького війська в Австрійській імперії.

  • КАРПО ПІВТОРАКОЖУХА, полковий осавул, гетьман повстанської армії.

  • Максим Гулак, гетьман повстанської армії.

  • Іван Барабаш, наказний гетьман реєстрового козацтва.

  • Книга Друга. Клейноди козацької слави.

  • Іван Виговський, генеральний писар, гетьман України.

  • Максим Кривоніс, полковник черкаський, перший полковник визвольної армії.

  • Іван Богун, полковник вінницький, наказний гетьман визвольної армії.

  • Филон Джалалія, полковник прилуцький, полковник кропивнянський, дипломат, наказний гетьман визвольної армії.

  • Тиміш Хмельницький, полковник, командир корпусу визвольної армії.

  • Матвій Гладкий, полковник миргородський, полковник Визвольної армії, керівник антипольського повстання.

  • Мартин Небаба, полковник чернігівський, полковник Визвольної армії.

  • Станіслав Морозенко, полковник реєстрового козацтва, полковник корсунський, командир корпусу визвольної армії.

  • Іван Золотаренко, полковник ніжинський, наказний гетьман визвольної армії.

  • Филон Гаркуша, полковник Визвольної армії, командир окремого повстанського корпусу.

  • Кіндрат Бурляй, полковник гадяцький, наказний гетьман визвольної армії.

  • Максим Нестеренко, полковник корсунськй, полковник Визвольної армії.

  • Степан Пободайло, полковник, командир окремого корпусу Визвольної армії, наказний гетьман Лівобережної України.

  • Яків Томило, наказний гетьман Визвольної армії.

  • ЛАВРІН КАПУСТА, полковник гадяцький, суботівський городовий отаман.

  • Федір Лютай, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Данило Нечай, полковник брацлавський, полковник Визвольної армії.

  • Семен Височан, керівник козацько-селянського повстання на Галичині, полковник війська підгірського, полковник Визвольної армії, полковник Лисянський.

  • Худолій, гетьман повстанців, гетьман України.

  • Іван Ганжа, полковник Уманський, полковник Визвольної армії.

  • Йосип Глух, полковник уманський, командир корпусу Визвольної армії.

  • Іван Сірко, полковник Визвольної армії, полковник кальницький, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Іван Стягайло, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Іван Нечай, полковник Визвольної армії, полковник білоруський, відомий дипломат.

  • Юрій Хмельницький, гетьман України.

  • Григорій Лісницький, полковник Миргородський, наказний гетьман України.

  • Іван Ковалевський, дипломат, генеральний осавул визвольної армії.