Павло Носковський, полковник, головнокомандувач козацького війська в Австрійській імперії.

Козацькі вожді України

В угоді, яку полковник Носковський підписав з австрійським урядом, його названо так: "Головнокомандувач війська, випробуваний королем Польщі та імператором". Серед тих козацьких полководців, що діяли поза межами України, постать полковника Носковського чи не найцікавіша. Йому та його воїнам випало брати участь в 30-літній війні на боці Австрії. З публікацій, що їх зробив дослідник О. Баран за матеріалами віденських архівів, та досліджень В. Сергійчука, історія експедиційного корпусу Павла Носковського вимальовується така. В Австрії вже знали, що то таке є - козацька військова сила. Звідки? Бо козацькі підрозділи не раз бували в складі польських військ, що їх король посилав на допомогу Фердинанду II. Навіть збереглися свідчення, що австрійський головнокомандувач Валленштайн делікатно підказував королеві, щоб той надсилав до Австрії козаків - вони здавалися йому надійнішими за поляків. А король не був проти. Козаків він радий був посилати, куди завгодно, аби тільки менше їх лишалось у Речі Посполитій.

У жовтні 1635 року під командуванням Носковського в Австрії вже зібралося понад 4 тисячі українських воїнів. Усі вони пройшли там нетривалу підготовку, під час якої їх призвичаювали до методів війни регулярної армії та до армійської дисципліни.

Коли в Парижі дізналися, що козацьке військо рухається до Рейну і що воно воюватиме проти Франції, кардинал Рішельє спробував домовитися з представниками польського уряду, щоб той відкликав козаків на батьківщину. Та у

Варшаві сказали: "Пардон, ці козаки не є регулярним військом Речі Посполитої. Вони найманці. Ото ж, за всієї нашої поваги до Франції...".

Перше бойове хрещення козаки полковника дістали в Люксембурзі. Носковський розумів, що козакам миліша їхня власна тактика, дуже наближена до партизанської. її українці й почали додержуватись у боях проти французів та шведів, що діяли на цій ділянці фронту. Відомо, зокрема, що в першому ж бою козаки розпорошили великий шведський загін і здобули три прапори. Такі трофеї у Європі завжди були ознакою розгрому.

Тримались власної тактики вони й у бою під містом Понта-Мусон. Козаки басували кіньми попід брамою, вдаючи, що готуються до штурму; обстрілювали вежі й стіни з мушкетів. Французам це набридло, і вони вирішили раз і назавжди відучити українців від звички докучати оборонцям міста. Повиходивши за стіни фортеці, французи рішуче вдарили на козаків. І були приємно вражені тим, як швидко войовничі українці почали від них утікати. Це ж бо ті, про яких уже пішли чутки, ніби вони неперевершено хоробрі та завзяті.

Про одне тільки не подумав гарнізон: що їх елементарно заманюють у пастку. Щойно французи втяглись у приміську долину, за якийсь там лісок, як з зусібіч на них налетіли інші козацькі підрозділи. І весела гонитва зі свистом та гуками перетворилася на різанину. Багатьох козаки порубали, багатьох полонили. За фортечні мури пощастило повернутися якійсь жменьці.

Так само завзято воювали козаки і в провінції Шампань, де, розгромивши кілька французьких загонів, здобули значні трофеї. Під містом Ландау козаки, разом із загонами найманців-хорватів, ішли в ар'єргарді австрійської армії. Це вони затримали наступ французів і таким чином допомогли армії імператора без значних втрат перейти на нові позиції. Одначе цього всього ніхто не поцінував: Австрія заборгувала козакам за цілих півроку служби. Що мали діяти за таких обставин козаки? Звичайно ж, бунтувати. Ухвалили собі кидати австрійську армію та вертати додому. До планів австрійців це не входило: ситуація надзвичайно складна, кожна шабля та ще така, як козацька, - аж ніяк не до втрати. Розпочалися переговори між австрійським командуванням і польським урядом. Посол Польщі у Відні звернувся до полковника Носковського з листом: мовляв, погамуй своїх хлопців, а гроші вам видадуть.

Носковський і сам не квапився в Україну. Бо з чим мав повертатися? Поєднуючи тактику дипломатії з тактикою погроз, він змусив австрійський уряд вкласти з ним новий контракт, а головне - повернути значну частину боргу. При цьому понад тисячу козаків - хворих та поранених - відправили додому, а зо три тисячі, на чолі з тим таки Носковський, влилося до військ фельдмаршала Геца. Але і в складі корпусу австрійського фельдмаршала українські козаки залишалися самостійною бойовою одиницею, підлягаючи наказам тільки полковника Носковського. Очевидно, якби полковник і інші козацькі офіцери забажали того, вони взагалі могли б перейти на службу в австрійській армії, прийнявши австрійське підданство Проте Носковський наміру такого не виявляв.

Ще чимало пригод чатувало на це закордонне товариство. Фельдмаршал не раз відзначав надзвичайну відвагу українців. Але уряд, як і перше, платні козакам не давав. Полковник Носковський з кількома офіцерами навіть побував на прийомі в імператора. Можна уявити собі, що пробитися до імператора полковнику-найманцю було нелегко. Але Носковський виявився наполегливим. Та й фельмаршал Гец допоміг.

Імператор повівся з ним чемно, вислухав, похвалив за хоробрість, подякував за допомогу. Та коли дійшлося до козацької платні, холодно пообіцяв. Мабуть, наперед знаючи, що платити нічим.

Поклавшись на обіцянку (воно ж ніби слово королівської особи!), козаки отаборилися в Сілезії, поблизу міста Графенберг, і почали чекати. Грошей, звичайно. А дочекалися австрійських військ під командуванням графа фон Мансфельда. Розуміючи, що тримати козаків на території імперії небезпечно, це військо, після кількох сутичок, витіснило - скажемо так, - козаків за межі Австрійської держави.

Кажу "витіснило", оскільки козаки не хотіли провокувати австрійців на справжні бойові дії і, по суті, лише демонстрували опір.

Отак, досить конфузно - і передусім для тих, хто козаків наймав, а плати не дав, - закінчилася участь військ полковника Павла Носковського в загальноєвропейській війні. Але це аж ніяк не применшує ролі козаків, не накладає карбу на їхню хоробрість і доблесть. І нам слід пам'ятати, що існував такий козацький головнокомандувач - полковник Павло Носковський, який воював і в Австрії, і в Франції та Люксембургу. Тобто, по суті, в особі полковника Носковського маємо полководця європейської ваги.

І ще одне. На жаль, навіть у повстанській армії Богдана Хмельницького - підкреслюємо: армії, а не повстанському війську - не існувало звання "генерал", що мало вже поширення по багатьох арміях світу. Найвищим званням залишався "полковник". Крім гетьмана, звичайно. І це частенько збивало з пантелику іноземців, які не зовсім розуміли, з ким вони мають справу в особі того чи того полковника. Заводить на манівці й сучасників. Так от: полковник Носковський, за всіма вимірами європейських армій, мав би зватися генералом. Так само, як згодом повинні були б мати генеральські звання й славетні полковники армії Хмельницького: Кривоніс, Богун, Глух...

Як склалася подальша доля бойового полковника Павла Носковського, "головнокомандувача війська", ми, на жаль, не знаємо. Зате вже добре знаємо, що забувати таких полковників-полководців не повинні. Це - воїнська слава українського козацтва.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Козацькі вожді України» автора Царенко О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Павло Носковський, полковник, головнокомандувач козацького війська в Австрійській імперії.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Відчуття вічності. Вступне слово.

  • Книга перша. Лицарі дикого поля.

  • Костянтин Острозький. Князь, великий гетьман литовський, гетьман українського козацтва.

  • Михайло Глинський. Князь, керівник антилитовського повстання.

  • Предслав Лянцкоронський. Гетьман українського козацтва.

  • Остафій Дашкевич. Гетьман, один з фундаторів українського козацтва.

  • Дмитро Вишневецький. Князь, засновник запорізької фортеці, гетьман запорізького козацтва.

  • Остафій Ружинський. Князь, гетьман українського козацтва.

  • Венжик Хмельницький. Гетьман українського козацтва

  • Михайло Вишневецький. Князь, гетьман українського козацтва

  • Іван Свирговський. Гетьман українського козацтва.

  • Богдан Ружинський. Князь, гетьман українського козацтва.

  • Павлюк. Кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Нечай. Військовий осавул, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Іван Підкова. Гетьман українського козацтва, Великий князь (господар) Молдови

  • Яків Шах. Кошовий отаман, гетьман українського козацтва.

  • Ян Оришевський. Гетьман реєстрового козацтва

  • Самійло Зборовський. Гетьман українського козацтва.

  • Богдан Микошинський. Гетьман запорізького козацтва.

  • Михайло Ружинський. Князь, гетьман запорізького козацтва.

  • Гаврило Полуботок. Кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Василь-Костянтин Острозький. Князь, полководець, громадський діяч.

  • ЗАХАР КУЛАГА, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Лук'ян Чорнинський. Гетьман запорізького козацтва.

  • Северин Наливайко. Гетьман українського козацтва, гетьман повстанської армії.

  • Григорій Лобода. Кошовий отаман, гетьман запорізького козацтва, гетьман повстанської армії.

  • МАТВІЙ САУЛА, полковник, наказний кошовий отаман, гетьман повстанської армії.

  • Стефан Кремпський, полковник запорізького козацтва, гетьман повстанського війська.

  • Каспар Підвисоцький. Полковник, кошовий отаман.

  • Кирик Ружинський, князь, гетьман запорізького козацтва, командир польсько-українських ополченців.

  • Христоф Нечковський. Гетьман реєстрового козацтва.

  • Гнат Василевич. Гетьман запорізького козацтва.

  • Семен Скалозуб. Гетьман реєстрового козацтва.

  • Самійло кішка, гетьман запорізького козацтва.

  • Гаврило Крутневич, гетьман українського козацтва.

  • Іван Куцкович, гетьман запорізького козацтва.

  • Іван Косий, гетьман запорізького козацтва.

  • Кернозинський, полковник війська запорізького.

  • Михайло Найманович, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Григорій Тискиневич, гетьман запорізького козацтва.

  • Петро Сагайдачний, кошовий отаман, гетьман запорізького козацтва, гетьман України.

  • Петро Одинець, кошовий отаман низових козаків, український дипломат.

  • Дмитро Барабаш, гетьман запорізького козацтва.

  • Петро Жицький, наказний гетьман козацького війська.

  • Яцко Бородавка, гетьман запорізького козацтва.

  • Оліфер Голуб, гетьман реєстрового козацтва.

  • Олексій Шафран, полковник, отаман запорізьких і донських козаків.

  • Марко Жмайло, гетьман запорізького козацтва.

  • Михайло Дорошенко, гетьман запорізького козацтва.

  • Андрій Діденко, гетьман реєстрового козацтва.

  • ТАРАС ТРЯСИЛО, гетьман запорізького козацтва, гетьман України.

  • Тиміш Орендаренко, гетьман реєстрового козацтва.

  • Андрій Гаврилович, гетьман нереєстрових козаків.

  • Григорій Чорний, гетьман запорізького козацтва.

  • Левко Іванович, гетьман реєстрового козацтва.

  • Семен Перев'язка, гетьман реєстрового козацтва.

  • Іван Сулима, гетьман запорізького козацтва.

  • Василь Томиленко, гетьман реєстрового козацтва.

  • Сава Кононович, гетьман реєстрового козацтва.

  • Павло Павлюк, гетьман українського козацтва, командувач повстанської армії.

  • Михайло Татаринов, полковник, командир експедиційного козацького корпусу.

  • Ілляш Караїмович, гетьман реєстрового козацтва.

  • Яків Остряниця, гетьман нереєстрового козацтва, командувач повстанської армії.

  • Дмитро Гуня, кошовий отаман, гетьман повстанського війська.

  • Карпо Скидан, полковник нереєстрових козаків, командир повстанських загонів.

  • Павло Носковський, полковник, головнокомандувач козацького війська в Австрійській імперії.
  • КАРПО ПІВТОРАКОЖУХА, полковий осавул, гетьман повстанської армії.

  • Максим Гулак, гетьман повстанської армії.

  • Іван Барабаш, наказний гетьман реєстрового козацтва.

  • Книга Друга. Клейноди козацької слави.

  • Іван Виговський, генеральний писар, гетьман України.

  • Максим Кривоніс, полковник черкаський, перший полковник визвольної армії.

  • Іван Богун, полковник вінницький, наказний гетьман визвольної армії.

  • Филон Джалалія, полковник прилуцький, полковник кропивнянський, дипломат, наказний гетьман визвольної армії.

  • Тиміш Хмельницький, полковник, командир корпусу визвольної армії.

  • Матвій Гладкий, полковник миргородський, полковник Визвольної армії, керівник антипольського повстання.

  • Мартин Небаба, полковник чернігівський, полковник Визвольної армії.

  • Станіслав Морозенко, полковник реєстрового козацтва, полковник корсунський, командир корпусу визвольної армії.

  • Іван Золотаренко, полковник ніжинський, наказний гетьман визвольної армії.

  • Филон Гаркуша, полковник Визвольної армії, командир окремого повстанського корпусу.

  • Кіндрат Бурляй, полковник гадяцький, наказний гетьман визвольної армії.

  • Максим Нестеренко, полковник корсунськй, полковник Визвольної армії.

  • Степан Пободайло, полковник, командир окремого корпусу Визвольної армії, наказний гетьман Лівобережної України.

  • Яків Томило, наказний гетьман Визвольної армії.

  • ЛАВРІН КАПУСТА, полковник гадяцький, суботівський городовий отаман.

  • Федір Лютай, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Данило Нечай, полковник брацлавський, полковник Визвольної армії.

  • Семен Височан, керівник козацько-селянського повстання на Галичині, полковник війська підгірського, полковник Визвольної армії, полковник Лисянський.

  • Худолій, гетьман повстанців, гетьман України.

  • Іван Ганжа, полковник Уманський, полковник Визвольної армії.

  • Йосип Глух, полковник уманський, командир корпусу Визвольної армії.

  • Іван Сірко, полковник Визвольної армії, полковник кальницький, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Іван Стягайло, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Іван Нечай, полковник Визвольної армії, полковник білоруський, відомий дипломат.

  • Юрій Хмельницький, гетьман України.

  • Григорій Лісницький, полковник Миргородський, наказний гетьман України.

  • Іван Ковалевський, дипломат, генеральний осавул визвольної армії.