Михайло Татаринов, полковник, командир експедиційного козацького корпусу.

Козацькі вожді України

Хоч в Україні вже розгортався великий повстанський рух, далеко не всі козаки воліли приєднуватися до нього та роздмухувати полум'я війни з Польщею, а отже, по суті, війни громадянської. Не слід забувати, що частина козацтва, виходячи з ідеї засновника Січі князя Д. Вишневецького, все ще ставилася до запорізької вольниці, як до своєрідного степового лицарського Ордену. А життя будь-якого лицаря віддавна і скрізь підлягало одним законам: захищати скривджених, визволяти поневолених, боронити надбання попередників, здобувати власну бойову славу та шукати нових звитяг на честь усього лицарства.

Загін саме таких лицарів - близько 4 тисяч шабель - і згуртував навколо себе на початку 1637 року досвідчений полковник, отаман Михайло Татаринов. Яка ж ідея живила це славне товариство? Така сама, як і деяких його попередників: вирушити в далеку Персію, щоб там, у спілці з військами шаха, повести далі - вже, так би мовити, з тилу, з другого боку — боротьбу з Туреччиною. Ніяких свідчень стосовно того, що Татаринов вів попередні переговори з представниками шаха чи командування перською армією, нема. Не було, підказує логіка дальших подій, перського представника (хоч у постаті поводиря) й у загоні полковника.

Судячи з усього, козаки міркували так, як і мали міркувати: "Перси оно турка б'ють-б'ють, та все ніяк не доб'ють. То чого б не піти та не допомогти? У гурті з персом і турка бити легше. А шах - що? Побачить перед собою таких хлопців, як ми, - з радістю прийме".

Відстань до Персії нікого не лякала. Те, що на шляху до неї не раз доведеться битися з ногайцями і з тими ж таки турками, а може, ще й кавказцями, - бо хтозна, як воно там поведеться, — теж.

Тому - пішли. Тільки легко сказати: "пішли". Йти треба було через території, підконтрольні татарським та ногайським мурзам. Де ще та Персія, а татари вже ось вони. І доводилося українським хлопцям шаблюками пояснювати їм щоразу, хто такі козаки та куди націлилися.

Отак, з боями та сутичками, дійшовши до донських степів, загін Татаринова несподівано натрапив на дончаків, серед яких, як завжди, було чимало українців, що починали козакувати на Січі. І було їх теж немало - зо три тисячі шабель. На щастя, Чорноморського флоту - такого, як сьогодні, - тоді ще не існувало, тож ділити хлопцям було нічого, крім хіба що хліба-солі та горілки. Але з цим розібралися швидко й по-братньому. Татаринов на вдачу був, як кажуть, зі своїх, не бундючних. Тож одразу й узявсь приохочувати стрічних: мовляв, приєднуйтеся, вас три тисячі та нас чотири, а це вже військо!

Донці чухали потилиці. Персія, казали, воно ніби штука добра. Але ж далеченько. Та й чого йти бити турка аж туди, як він ось отут, під боком, в Азові. Місто багате, добра та турків нікому не забракне.

Запорожці й собі заходились чухати потилиці: а чом би й не так? Азов і справді тутечки, на Дону. То чого ж не побити турка спершу на місці, а вже по тому - в Персії? Куди вона, в біса, дінеться?

Одне слово, скликали козацьке коло, урадили собі, що та як" і вже наприкінці квітня 1637 року стояли під стінами Азова. Гарнізон міста, мабуть, дивувався: адже підійшло якихось п'ять тисяч козаків - не більше (не всі донці погодились на участь у штурмі). Кого ж вони збираються атакувати? Нас? Та нас тут самого війська близько 4 тисяч. А ще жителів озброїмо, та за могутніми мурами...

Нікому з прибулих запорожців мурів Азова досі бачити не доводилось. А коли стіни постали перед козаками зблизька, ті зрозуміли: з їхніми чотирма легкими гарматками (фальконетами) під такою фортецею навіть салютувати соромно. Але що вдієш? Як уже підійшли, то не відступати ж на сміх туркам! Проте й на стіни - нема дурних - теж не полізеш, переб'ють. І поки турки, хизуючись міццю, палили з важкої артилерії, козаки заривались у землю: нишком робили підкопи, й оскільки люди вони були працьовиті, то однієї з ночей яничари раптом завважили, що козаки вже в місті. Напад був рішучим, а бій просто лютим. Частина гарнізону, що встигла замкнутись у міській цитаделі, ще якось трималася. Всі інші лягли трупом.

Стріляти по міцнющій цитаделі з фальконетів - однаково, як з рогаток. Та побачивши, що козаки знову, мов кроти, починають зариватись у землю, смертельно нажахані турки визнали за краще здатися. Полковник Татаринов і сам, мабуть, не сподівався, що фортеця, яка досі мала славу неприступної, складе зброю так легко і перед такою жменькою вояків. У Стамбулі, в палаці султана, теж, напевне, не могли отямитись від шоку. А переможці тим часом тріумфували. Місто справді виявилося багатющим, військових трофеїв і здобичі набралося гори. Погуляли там хлопці кілька тижнів, перепочили, поскладали здобуте на десятки возів. І знову почали чухати потилиці. Воно ж ніби наладналися в Персію. Але ж куди в біса із такими хурами підеш? Та й хіба турки не скрізь однакові? Турок - він і є турок. Бити його можна й тут, якщо тільки добре бити!

Донським козакам узагалі йти не було рації. Бо й навіщо? Щоб турки знову над околицею запанували? Отож, діставши підкріплення та благословення від царя московського, в Азові й залишилися. А запорожці з усім добром і трофеями повернулися на Січ - дивувати шановне лицарство та ще зелених новаків балачками про майже неймовірні пригоди під турецьким містом Азовом...

Як склалася подальша доля отамана Михайла Татаринова, ніхто сказати не може. Але й того факту, що він, командуючи об'єднаним загоном запорізьких і донських козаків, зумів майже блискавично взяти штурмом таку фортецю, як Азов, уже досить, щоб його ім'я навіки зосталося в пам'яті нащадків. Знову ж таки: ми пам'ятаємо, що російський полководець Суворов брав Ізмаїл, якого, щоправда, потім довелося повернути туркам. То чому ж не повинні пам'ятати, що український полководець брав Азов, якого теж потім... Але то вже інша історія.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Козацькі вожді України» автора Царенко О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Михайло Татаринов, полковник, командир експедиційного козацького корпусу.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Відчуття вічності. Вступне слово.

  • Книга перша. Лицарі дикого поля.

  • Костянтин Острозький. Князь, великий гетьман литовський, гетьман українського козацтва.

  • Михайло Глинський. Князь, керівник антилитовського повстання.

  • Предслав Лянцкоронський. Гетьман українського козацтва.

  • Остафій Дашкевич. Гетьман, один з фундаторів українського козацтва.

  • Дмитро Вишневецький. Князь, засновник запорізької фортеці, гетьман запорізького козацтва.

  • Остафій Ружинський. Князь, гетьман українського козацтва.

  • Венжик Хмельницький. Гетьман українського козацтва

  • Михайло Вишневецький. Князь, гетьман українського козацтва

  • Іван Свирговський. Гетьман українського козацтва.

  • Богдан Ружинський. Князь, гетьман українського козацтва.

  • Павлюк. Кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Нечай. Військовий осавул, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Іван Підкова. Гетьман українського козацтва, Великий князь (господар) Молдови

  • Яків Шах. Кошовий отаман, гетьман українського козацтва.

  • Ян Оришевський. Гетьман реєстрового козацтва

  • Самійло Зборовський. Гетьман українського козацтва.

  • Богдан Микошинський. Гетьман запорізького козацтва.

  • Михайло Ружинський. Князь, гетьман запорізького козацтва.

  • Гаврило Полуботок. Кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Василь-Костянтин Острозький. Князь, полководець, громадський діяч.

  • ЗАХАР КУЛАГА, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Лук'ян Чорнинський. Гетьман запорізького козацтва.

  • Северин Наливайко. Гетьман українського козацтва, гетьман повстанської армії.

  • Григорій Лобода. Кошовий отаман, гетьман запорізького козацтва, гетьман повстанської армії.

  • МАТВІЙ САУЛА, полковник, наказний кошовий отаман, гетьман повстанської армії.

  • Стефан Кремпський, полковник запорізького козацтва, гетьман повстанського війська.

  • Каспар Підвисоцький. Полковник, кошовий отаман.

  • Кирик Ружинський, князь, гетьман запорізького козацтва, командир польсько-українських ополченців.

  • Христоф Нечковський. Гетьман реєстрового козацтва.

  • Гнат Василевич. Гетьман запорізького козацтва.

  • Семен Скалозуб. Гетьман реєстрового козацтва.

  • Самійло кішка, гетьман запорізького козацтва.

  • Гаврило Крутневич, гетьман українського козацтва.

  • Іван Куцкович, гетьман запорізького козацтва.

  • Іван Косий, гетьман запорізького козацтва.

  • Кернозинський, полковник війська запорізького.

  • Михайло Найманович, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Григорій Тискиневич, гетьман запорізького козацтва.

  • Петро Сагайдачний, кошовий отаман, гетьман запорізького козацтва, гетьман України.

  • Петро Одинець, кошовий отаман низових козаків, український дипломат.

  • Дмитро Барабаш, гетьман запорізького козацтва.

  • Петро Жицький, наказний гетьман козацького війська.

  • Яцко Бородавка, гетьман запорізького козацтва.

  • Оліфер Голуб, гетьман реєстрового козацтва.

  • Олексій Шафран, полковник, отаман запорізьких і донських козаків.

  • Марко Жмайло, гетьман запорізького козацтва.

  • Михайло Дорошенко, гетьман запорізького козацтва.

  • Андрій Діденко, гетьман реєстрового козацтва.

  • ТАРАС ТРЯСИЛО, гетьман запорізького козацтва, гетьман України.

  • Тиміш Орендаренко, гетьман реєстрового козацтва.

  • Андрій Гаврилович, гетьман нереєстрових козаків.

  • Григорій Чорний, гетьман запорізького козацтва.

  • Левко Іванович, гетьман реєстрового козацтва.

  • Семен Перев'язка, гетьман реєстрового козацтва.

  • Іван Сулима, гетьман запорізького козацтва.

  • Василь Томиленко, гетьман реєстрового козацтва.

  • Сава Кононович, гетьман реєстрового козацтва.

  • Павло Павлюк, гетьман українського козацтва, командувач повстанської армії.

  • Михайло Татаринов, полковник, командир експедиційного козацького корпусу.
  • Ілляш Караїмович, гетьман реєстрового козацтва.

  • Яків Остряниця, гетьман нереєстрового козацтва, командувач повстанської армії.

  • Дмитро Гуня, кошовий отаман, гетьман повстанського війська.

  • Карпо Скидан, полковник нереєстрових козаків, командир повстанських загонів.

  • Павло Носковський, полковник, головнокомандувач козацького війська в Австрійській імперії.

  • КАРПО ПІВТОРАКОЖУХА, полковий осавул, гетьман повстанської армії.

  • Максим Гулак, гетьман повстанської армії.

  • Іван Барабаш, наказний гетьман реєстрового козацтва.

  • Книга Друга. Клейноди козацької слави.

  • Іван Виговський, генеральний писар, гетьман України.

  • Максим Кривоніс, полковник черкаський, перший полковник визвольної армії.

  • Іван Богун, полковник вінницький, наказний гетьман визвольної армії.

  • Филон Джалалія, полковник прилуцький, полковник кропивнянський, дипломат, наказний гетьман визвольної армії.

  • Тиміш Хмельницький, полковник, командир корпусу визвольної армії.

  • Матвій Гладкий, полковник миргородський, полковник Визвольної армії, керівник антипольського повстання.

  • Мартин Небаба, полковник чернігівський, полковник Визвольної армії.

  • Станіслав Морозенко, полковник реєстрового козацтва, полковник корсунський, командир корпусу визвольної армії.

  • Іван Золотаренко, полковник ніжинський, наказний гетьман визвольної армії.

  • Филон Гаркуша, полковник Визвольної армії, командир окремого повстанського корпусу.

  • Кіндрат Бурляй, полковник гадяцький, наказний гетьман визвольної армії.

  • Максим Нестеренко, полковник корсунськй, полковник Визвольної армії.

  • Степан Пободайло, полковник, командир окремого корпусу Визвольної армії, наказний гетьман Лівобережної України.

  • Яків Томило, наказний гетьман Визвольної армії.

  • ЛАВРІН КАПУСТА, полковник гадяцький, суботівський городовий отаман.

  • Федір Лютай, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Данило Нечай, полковник брацлавський, полковник Визвольної армії.

  • Семен Височан, керівник козацько-селянського повстання на Галичині, полковник війська підгірського, полковник Визвольної армії, полковник Лисянський.

  • Худолій, гетьман повстанців, гетьман України.

  • Іван Ганжа, полковник Уманський, полковник Визвольної армії.

  • Йосип Глух, полковник уманський, командир корпусу Визвольної армії.

  • Іван Сірко, полковник Визвольної армії, полковник кальницький, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Іван Стягайло, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Іван Нечай, полковник Визвольної армії, полковник білоруський, відомий дипломат.

  • Юрій Хмельницький, гетьман України.

  • Григорій Лісницький, полковник Миргородський, наказний гетьман України.

  • Іван Ковалевський, дипломат, генеральний осавул визвольної армії.