Худолій, гетьман повстанців, гетьман України.

Козацькі вожді України

Поява в історії України цього гетьмана - явище не з буденних. Ще б пак! У пору, коли на просторах країни на всю широчінь буяло повстання під проводом Б. Хмельницького, раптом виникло заворушення, спрямоване не тільки проти польського панування, ай... проти Хмельницького. І бралися до зброї, до кіс та вил вже не поляки, а українці: ота голота й сірома, яка, на погляд Хмельницького, мала б тільки дякувати йому за перемоги та складати шану його особі.

Як це сталося? Що спричинилось до такого?

8 серпня 1649 року між польським королем Яном-Казимиром і гетьманом України Богданом Хмельницьким укладено відому Зборівську угоду. Здавалося: запанував, нарешті, мир, і треба йому радіти.

Щодо гетьмана, то він справді радів: де ж бо таки, сам король підписує з ним, як із рівнею, договір! Інша річ, як почувалися при цьому тисячі й тисячі селян. Вони проголосили і вже відчули себе козаками, вільними людьми, а тут, згідно зі статтями угоди до України почали вертати польські пани й підпанки. Та ще й із власними загонами охорони. І вони вимагають від селян теж повертатися - на лани, до стаєнь, до іншого діла, та працювати на панів, як працювали завше.

Чи могло сподобатися таке людям, які стільки крові пролили, стількох товаришів по зброї на полях битв полишали задля скасування усіх цих порядків? Певно, що ні. Почалися бунти, знову з'явилися загони повстанців. Щоб утихомирити бунтарів, по багатьох маєтках панство ладнало шибениці, та карало порушників Зборівської угоди.

Проте найнезбагненнішим для простого люду здавалося інше: карав бунтівників і сам Хмельницький. Вимагав покори. Не хотів, щоб Зборівський мир, принаймні до часу, хтось порушував і цим давав привід полякам знову братися до бойових дій. Тож і гуляли каральні загони гетьмана по всій, ще вчора вільній, землі українській. Кінець 1649 і початок 1650 років запалали в Україні безліччю бунтів та повстань. А найзагрозливіше ширилось це полум'я по Брацлавщині й Волині, перекидаючись уже й на Побужжя і навіть Подніпров'я.

Ситуацію, що складалася на той час, досить контрастно змалював у своєму нарисі "Богдан Хмельницький" Проспер Меріме: "На Волині якийсь князь Корецький, очоливши загін із трьох тисяч вояків, бив, калічив, садив на палі селян, які відмовлялися вертатися до ярма. Жорстокість до людей, які щойно відклали зброю, всюди викликала повстання. Знову з'явилися ватаги бунтівників, підтримувані кількома запорізькими полковниками, які постачали їм зброю, амуніцію і навіть надсилали старшину своїх полків. У час, коли Варшава звинувачувала Хмельницького в тому, що він підбурює народ до цих виступів, в Україні ремствували проти нього, заявляючи вголос, що він продався польській шляхті і зрадив національну справу".

Саме так: "продався і зрадив"! Під гаслами цих закидів і повставали проти статей Зборівської угоди, а отже й проти гетьмана, вже не тільки селяни, а й полки Визвольної армії. Наприклад, відмовлявся додержуватись угод цілий корпус Данила Нечая, народного героя, улюбленця.

Та найнебезпечнішим було те, що незадоволення політикою Хмельницького набуло поширення й на Запоріжжі. Тут з'явився свій ватажок із козацької старшини - Худолій. Історія не донесла до нас навіть його імені. Зате відомо, що бунт під його проводом тривав тільки два місяці: лютий-березень 1650 року. Кошовим отаманом на Січі був тоді Федір Лютай, але він чи то зайняв нейтральну позицію, чи й сам уже не контролював ситуації, що набувала загрозливих обрисів.

А почалося все з козацької ради, до якої прилучилися й посланці тисяч козаків та селян, що втекли на запорізьку землю, шукаючи рятунку від свавілля карателів. Проходила рада бурхливо, проте ухвала її була однозначною: позбавити Б. Хмельницького гетьманської булави. Як зрадника. Як запроданця. А гетьманом обрати Худолія.

Звістка про це кинула Хмельницького в шок. Воно й зрозуміло. Адже авторитет Січі в народі надзвичайно високий, її ухвала могла миттю підірвати його авторитет.

Хмельницький не помилявся. Поява нового гетьмана в особі Худолія давала підстави для непослуху навіть найвідданішим гетьманові полковникам Визвольної армії. Ось чому Хмельницький негайно спорядив великий загін - придушити заколот на самому початку! Але покладався при цьому не тільки на військову силу. Активізував також своїх прихильників на Січі. Зокрема, звернувся по допомогу до кошового Федора Лютая, не без підтримки якого, зрештою" бунт і втихомирено.

На щастя Хмельницького та, мабуть, і всієї України, повстанці не спромоглися залучити на свій бік котрогось із уславлених героїв Визвольної війни. Вони не розуміли, яке величезне значення має саме ім'я визнаного народом ватажка. Не склали належної ціни й постаті гетьмана. Тож коли на терезах авторитету зависли Хмельницький і якийсь там, мало кому знаний, Худолій, - жодних шансів на загальне визнання новообраному гетьманові не зосталося.

З допомогою вірної Хмельницькому козацької старшини на Січі Худолія заарештували й привезли до ставки гетьмана. Присуд був коротким, як посвист шаблі: смерть!

На цьому й скінчилась історія гетьмана, булава з рук якого випала задовго до того, як народ устиг помітити її та усвідомити, що має нового вождя.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Козацькі вожді України» автора Царенко О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Худолій, гетьман повстанців, гетьман України.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Відчуття вічності. Вступне слово.

  • Книга перша. Лицарі дикого поля.

  • Костянтин Острозький. Князь, великий гетьман литовський, гетьман українського козацтва.

  • Михайло Глинський. Князь, керівник антилитовського повстання.

  • Предслав Лянцкоронський. Гетьман українського козацтва.

  • Остафій Дашкевич. Гетьман, один з фундаторів українського козацтва.

  • Дмитро Вишневецький. Князь, засновник запорізької фортеці, гетьман запорізького козацтва.

  • Остафій Ружинський. Князь, гетьман українського козацтва.

  • Венжик Хмельницький. Гетьман українського козацтва

  • Михайло Вишневецький. Князь, гетьман українського козацтва

  • Іван Свирговський. Гетьман українського козацтва.

  • Богдан Ружинський. Князь, гетьман українського козацтва.

  • Павлюк. Кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Нечай. Військовий осавул, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Іван Підкова. Гетьман українського козацтва, Великий князь (господар) Молдови

  • Яків Шах. Кошовий отаман, гетьман українського козацтва.

  • Ян Оришевський. Гетьман реєстрового козацтва

  • Самійло Зборовський. Гетьман українського козацтва.

  • Богдан Микошинський. Гетьман запорізького козацтва.

  • Михайло Ружинський. Князь, гетьман запорізького козацтва.

  • Гаврило Полуботок. Кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Василь-Костянтин Острозький. Князь, полководець, громадський діяч.

  • ЗАХАР КУЛАГА, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Лук'ян Чорнинський. Гетьман запорізького козацтва.

  • Северин Наливайко. Гетьман українського козацтва, гетьман повстанської армії.

  • Григорій Лобода. Кошовий отаман, гетьман запорізького козацтва, гетьман повстанської армії.

  • МАТВІЙ САУЛА, полковник, наказний кошовий отаман, гетьман повстанської армії.

  • Стефан Кремпський, полковник запорізького козацтва, гетьман повстанського війська.

  • Каспар Підвисоцький. Полковник, кошовий отаман.

  • Кирик Ружинський, князь, гетьман запорізького козацтва, командир польсько-українських ополченців.

  • Христоф Нечковський. Гетьман реєстрового козацтва.

  • Гнат Василевич. Гетьман запорізького козацтва.

  • Семен Скалозуб. Гетьман реєстрового козацтва.

  • Самійло кішка, гетьман запорізького козацтва.

  • Гаврило Крутневич, гетьман українського козацтва.

  • Іван Куцкович, гетьман запорізького козацтва.

  • Іван Косий, гетьман запорізького козацтва.

  • Кернозинський, полковник війська запорізького.

  • Михайло Найманович, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Григорій Тискиневич, гетьман запорізького козацтва.

  • Петро Сагайдачний, кошовий отаман, гетьман запорізького козацтва, гетьман України.

  • Петро Одинець, кошовий отаман низових козаків, український дипломат.

  • Дмитро Барабаш, гетьман запорізького козацтва.

  • Петро Жицький, наказний гетьман козацького війська.

  • Яцко Бородавка, гетьман запорізького козацтва.

  • Оліфер Голуб, гетьман реєстрового козацтва.

  • Олексій Шафран, полковник, отаман запорізьких і донських козаків.

  • Марко Жмайло, гетьман запорізького козацтва.

  • Михайло Дорошенко, гетьман запорізького козацтва.

  • Андрій Діденко, гетьман реєстрового козацтва.

  • ТАРАС ТРЯСИЛО, гетьман запорізького козацтва, гетьман України.

  • Тиміш Орендаренко, гетьман реєстрового козацтва.

  • Андрій Гаврилович, гетьман нереєстрових козаків.

  • Григорій Чорний, гетьман запорізького козацтва.

  • Левко Іванович, гетьман реєстрового козацтва.

  • Семен Перев'язка, гетьман реєстрового козацтва.

  • Іван Сулима, гетьман запорізького козацтва.

  • Василь Томиленко, гетьман реєстрового козацтва.

  • Сава Кононович, гетьман реєстрового козацтва.

  • Павло Павлюк, гетьман українського козацтва, командувач повстанської армії.

  • Михайло Татаринов, полковник, командир експедиційного козацького корпусу.

  • Ілляш Караїмович, гетьман реєстрового козацтва.

  • Яків Остряниця, гетьман нереєстрового козацтва, командувач повстанської армії.

  • Дмитро Гуня, кошовий отаман, гетьман повстанського війська.

  • Карпо Скидан, полковник нереєстрових козаків, командир повстанських загонів.

  • Павло Носковський, полковник, головнокомандувач козацького війська в Австрійській імперії.

  • КАРПО ПІВТОРАКОЖУХА, полковий осавул, гетьман повстанської армії.

  • Максим Гулак, гетьман повстанської армії.

  • Іван Барабаш, наказний гетьман реєстрового козацтва.

  • Книга Друга. Клейноди козацької слави.

  • Іван Виговський, генеральний писар, гетьман України.

  • Максим Кривоніс, полковник черкаський, перший полковник визвольної армії.

  • Іван Богун, полковник вінницький, наказний гетьман визвольної армії.

  • Филон Джалалія, полковник прилуцький, полковник кропивнянський, дипломат, наказний гетьман визвольної армії.

  • Тиміш Хмельницький, полковник, командир корпусу визвольної армії.

  • Матвій Гладкий, полковник миргородський, полковник Визвольної армії, керівник антипольського повстання.

  • Мартин Небаба, полковник чернігівський, полковник Визвольної армії.

  • Станіслав Морозенко, полковник реєстрового козацтва, полковник корсунський, командир корпусу визвольної армії.

  • Іван Золотаренко, полковник ніжинський, наказний гетьман визвольної армії.

  • Филон Гаркуша, полковник Визвольної армії, командир окремого повстанського корпусу.

  • Кіндрат Бурляй, полковник гадяцький, наказний гетьман визвольної армії.

  • Максим Нестеренко, полковник корсунськй, полковник Визвольної армії.

  • Степан Пободайло, полковник, командир окремого корпусу Визвольної армії, наказний гетьман Лівобережної України.

  • Яків Томило, наказний гетьман Визвольної армії.

  • ЛАВРІН КАПУСТА, полковник гадяцький, суботівський городовий отаман.

  • Федір Лютай, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Данило Нечай, полковник брацлавський, полковник Визвольної армії.

  • Семен Височан, керівник козацько-селянського повстання на Галичині, полковник війська підгірського, полковник Визвольної армії, полковник Лисянський.

  • Худолій, гетьман повстанців, гетьман України.
  • Іван Ганжа, полковник Уманський, полковник Визвольної армії.

  • Йосип Глух, полковник уманський, командир корпусу Визвольної армії.

  • Іван Сірко, полковник Визвольної армії, полковник кальницький, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Іван Стягайло, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Іван Нечай, полковник Визвольної армії, полковник білоруський, відомий дипломат.

  • Юрій Хмельницький, гетьман України.

  • Григорій Лісницький, полковник Миргородський, наказний гетьман України.

  • Іван Ковалевський, дипломат, генеральний осавул визвольної армії.