Максим Нестеренко, полковник корсунськй, полковник Визвольної армії.

Козацькі вожді України

В своїй "Історії України" академік І. Крип'якевич називає Максима Нестеренка серед отих "старовинних" полковників (поряд з Бурляєм, Джалалілєю, Вешняком...), чиї реєстрові полки становили основу козацько-повстанської армії Б. Хмельницького. Найбільш навчені і дисципліновані, ці військові частини й справді здатні були протистояти і добірному польському війську, і найманцям-германцям. Тим паче, що командири їх набули досвіду ще задовго до Визвольної війни, беручи участь в походах проти татар і турків.

Відомо, що ще в грудні 1637 року М. Нестеренка було призначено адміністративним полковником корсунським. При цьому він водночас командував Корсунським реєстровим полком. Це призначення він достав від коронного гетьмана Миколи Потоцького одразу після придушення козацько-селянського повстання під проводом Павлюка. Старшим (гетьманом) реєстрового козацтва було тоді призначено Ільяша Караїмовича, військовим писарем Богдана Хмельницького, а Нестеренкові випало командувати цим полком. Можливо, саме те, що Нестеренко отримав призначення разом з Хмельницьким, і здружило їх. Про те, що Нестеренко був людиною надзвичайно наближеною до Б. Хмельницького, свідчить вже хоча б той факт, що саме він разом з майбутнім гетьманом провадив у 1646 році переговори з польським королем Владиславом IV щодо можливої війни з Туреччиною, під час якої козаки і польське військо мали битися пліч-о-пліч, як союзники. Ми вже знаємо, що, плануючи цю війну, король навіть виділив козакам певні кошти на закупівлі зброї та підготовку козацької флотилії чайок, проте, замість польсько-турецької, запала українсько-польська війна, в якій полковник Максим Нестеренко взяв участь з перших днів. Відзначивши його заслуги перед козацтвом і Україною, гетьман, одразу після Корсунської битви, під час якої поляки були витіснені з рідних країв Нестеренка, призначає його полковником корсунським.

Крім військового, полковник Нестеренко володів і талантом дипломата. Тільки цим можна пояснити той факт, що гетьман Б. Хмельницький доручав йому вести важкі переговори з правителями сусідніх держав. Досить сказати, що саме він очолював посольство української армії, яке в лютому 1649 р. прибуло до Слуцька (Білорусія) на переговори з великим гетьманом литовським Янушем Радзивіллом. Про що ж ішлося на цих переговорах? До Хмельницького надходили тривожні звістки про те, що литовці надзвичайно жорстоко поводилися з полоненими українцями, піддаючи їх тортурам і страчуючи з муками. Причина для переговорів, як бачимо, була досить поважною, і гетьман України намагався домовитися з литовським гетьманом про те, щоб поводження з полоненими стало людянішим. Важко сказати, чи прислухався Я. Радзивілл до вимог і пропозицій, висловлених полковником Нестеренком, але, принаймні ми знаємо, що зустріч з великим гетьманом відбулася.

10 серпня 1649 року у м. Зборові було підписано договір між Україною і Польщею, який дістав назву "Зборівського". Про несприятливі для повстанців умови цього договору, який викликав масове незадоволення серед рядових воїнів, уже йшлося в есе, присвячених Хмельницькому та іншим його полковникам. Зараз варто лиш зауважити, що й українці, й поляки не дуже дотримувалися його статей. А крім того, він ще й підлягав ратифікації на засіданні польського сейму. Для участі в роботі сейму та для переговорів з польським урядом щодо виконання умов договору й відбула 1 грудня 1649 року до Варшави поважна делегація, яку, знову ж таки, очолив полковник М. Нестеренко. До речі, разом з нею до Варшави прибув і київський митрополит Сильвестр Косів, який мав клопотатися про права православної громади в Україні та її Церкви.

Не можна сказати, що ця делегація зуміла якось полегшити долю України та її народу. Але то вже залежало не від поковника Нестеренка. Тут діяли вищі політичні сили та закони обставин.

Коли в 1653 році Тиміш Хмельницький привів корпус козацьких військ до Молдови, щоб допомогти своєму тестеві, молдавському господареві В. Лупулу в боротьбі проти угорсько-валаських військ та проти його внутрішніх ворогів, то одним з полків цього війська - корсунським - командував полковник М. Нестеренко. Як відомо, для Тимоша Хмельницького цей похід виявився останнім, під час облоги міста Сучави він загинув. Що ж стосується М. Нестеренка, то він щасливо повернувся в Україну і, як засвідчують козацькі хроністи, в 1655 році, разом з уславленим полководцем І. Богуном, очолив війська, котрі протистояли татарській орді, що вдерлася в межі Брацлавщини. Відомо, що діяв корпус Нестеренка досить успішно: дії орди вдалося принаймні обмежити.

Подальша доля цього талановитого полководця і дипломата дослідниками, на жаль, не простежена. Та й чи існують для цього якісь писемні джерела?

Напад козаків


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Козацькі вожді України» автора Царенко О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Максим Нестеренко, полковник корсунськй, полковник Визвольної армії.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Відчуття вічності. Вступне слово.

  • Книга перша. Лицарі дикого поля.

  • Костянтин Острозький. Князь, великий гетьман литовський, гетьман українського козацтва.

  • Михайло Глинський. Князь, керівник антилитовського повстання.

  • Предслав Лянцкоронський. Гетьман українського козацтва.

  • Остафій Дашкевич. Гетьман, один з фундаторів українського козацтва.

  • Дмитро Вишневецький. Князь, засновник запорізької фортеці, гетьман запорізького козацтва.

  • Остафій Ружинський. Князь, гетьман українського козацтва.

  • Венжик Хмельницький. Гетьман українського козацтва

  • Михайло Вишневецький. Князь, гетьман українського козацтва

  • Іван Свирговський. Гетьман українського козацтва.

  • Богдан Ружинський. Князь, гетьман українського козацтва.

  • Павлюк. Кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Нечай. Військовий осавул, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Іван Підкова. Гетьман українського козацтва, Великий князь (господар) Молдови

  • Яків Шах. Кошовий отаман, гетьман українського козацтва.

  • Ян Оришевський. Гетьман реєстрового козацтва

  • Самійло Зборовський. Гетьман українського козацтва.

  • Богдан Микошинський. Гетьман запорізького козацтва.

  • Михайло Ружинський. Князь, гетьман запорізького козацтва.

  • Гаврило Полуботок. Кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Василь-Костянтин Острозький. Князь, полководець, громадський діяч.

  • ЗАХАР КУЛАГА, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Лук'ян Чорнинський. Гетьман запорізького козацтва.

  • Северин Наливайко. Гетьман українського козацтва, гетьман повстанської армії.

  • Григорій Лобода. Кошовий отаман, гетьман запорізького козацтва, гетьман повстанської армії.

  • МАТВІЙ САУЛА, полковник, наказний кошовий отаман, гетьман повстанської армії.

  • Стефан Кремпський, полковник запорізького козацтва, гетьман повстанського війська.

  • Каспар Підвисоцький. Полковник, кошовий отаман.

  • Кирик Ружинський, князь, гетьман запорізького козацтва, командир польсько-українських ополченців.

  • Христоф Нечковський. Гетьман реєстрового козацтва.

  • Гнат Василевич. Гетьман запорізького козацтва.

  • Семен Скалозуб. Гетьман реєстрового козацтва.

  • Самійло кішка, гетьман запорізького козацтва.

  • Гаврило Крутневич, гетьман українського козацтва.

  • Іван Куцкович, гетьман запорізького козацтва.

  • Іван Косий, гетьман запорізького козацтва.

  • Кернозинський, полковник війська запорізького.

  • Михайло Найманович, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Григорій Тискиневич, гетьман запорізького козацтва.

  • Петро Сагайдачний, кошовий отаман, гетьман запорізького козацтва, гетьман України.

  • Петро Одинець, кошовий отаман низових козаків, український дипломат.

  • Дмитро Барабаш, гетьман запорізького козацтва.

  • Петро Жицький, наказний гетьман козацького війська.

  • Яцко Бородавка, гетьман запорізького козацтва.

  • Оліфер Голуб, гетьман реєстрового козацтва.

  • Олексій Шафран, полковник, отаман запорізьких і донських козаків.

  • Марко Жмайло, гетьман запорізького козацтва.

  • Михайло Дорошенко, гетьман запорізького козацтва.

  • Андрій Діденко, гетьман реєстрового козацтва.

  • ТАРАС ТРЯСИЛО, гетьман запорізького козацтва, гетьман України.

  • Тиміш Орендаренко, гетьман реєстрового козацтва.

  • Андрій Гаврилович, гетьман нереєстрових козаків.

  • Григорій Чорний, гетьман запорізького козацтва.

  • Левко Іванович, гетьман реєстрового козацтва.

  • Семен Перев'язка, гетьман реєстрового козацтва.

  • Іван Сулима, гетьман запорізького козацтва.

  • Василь Томиленко, гетьман реєстрового козацтва.

  • Сава Кононович, гетьман реєстрового козацтва.

  • Павло Павлюк, гетьман українського козацтва, командувач повстанської армії.

  • Михайло Татаринов, полковник, командир експедиційного козацького корпусу.

  • Ілляш Караїмович, гетьман реєстрового козацтва.

  • Яків Остряниця, гетьман нереєстрового козацтва, командувач повстанської армії.

  • Дмитро Гуня, кошовий отаман, гетьман повстанського війська.

  • Карпо Скидан, полковник нереєстрових козаків, командир повстанських загонів.

  • Павло Носковський, полковник, головнокомандувач козацького війська в Австрійській імперії.

  • КАРПО ПІВТОРАКОЖУХА, полковий осавул, гетьман повстанської армії.

  • Максим Гулак, гетьман повстанської армії.

  • Іван Барабаш, наказний гетьман реєстрового козацтва.

  • Книга Друга. Клейноди козацької слави.

  • Іван Виговський, генеральний писар, гетьман України.

  • Максим Кривоніс, полковник черкаський, перший полковник визвольної армії.

  • Іван Богун, полковник вінницький, наказний гетьман визвольної армії.

  • Филон Джалалія, полковник прилуцький, полковник кропивнянський, дипломат, наказний гетьман визвольної армії.

  • Тиміш Хмельницький, полковник, командир корпусу визвольної армії.

  • Матвій Гладкий, полковник миргородський, полковник Визвольної армії, керівник антипольського повстання.

  • Мартин Небаба, полковник чернігівський, полковник Визвольної армії.

  • Станіслав Морозенко, полковник реєстрового козацтва, полковник корсунський, командир корпусу визвольної армії.

  • Іван Золотаренко, полковник ніжинський, наказний гетьман визвольної армії.

  • Филон Гаркуша, полковник Визвольної армії, командир окремого повстанського корпусу.

  • Кіндрат Бурляй, полковник гадяцький, наказний гетьман визвольної армії.

  • Максим Нестеренко, полковник корсунськй, полковник Визвольної армії.
  • Степан Пободайло, полковник, командир окремого корпусу Визвольної армії, наказний гетьман Лівобережної України.

  • Яків Томило, наказний гетьман Визвольної армії.

  • ЛАВРІН КАПУСТА, полковник гадяцький, суботівський городовий отаман.

  • Федір Лютай, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Данило Нечай, полковник брацлавський, полковник Визвольної армії.

  • Семен Височан, керівник козацько-селянського повстання на Галичині, полковник війська підгірського, полковник Визвольної армії, полковник Лисянський.

  • Худолій, гетьман повстанців, гетьман України.

  • Іван Ганжа, полковник Уманський, полковник Визвольної армії.

  • Йосип Глух, полковник уманський, командир корпусу Визвольної армії.

  • Іван Сірко, полковник Визвольної армії, полковник кальницький, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Іван Стягайло, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Іван Нечай, полковник Визвольної армії, полковник білоруський, відомий дипломат.

  • Юрій Хмельницький, гетьман України.

  • Григорій Лісницький, полковник Миргородський, наказний гетьман України.

  • Іван Ковалевський, дипломат, генеральний осавул визвольної армії.