Іван Нечай, полковник Визвольної армії, полковник білоруський, відомий дипломат.

Козацькі вожді України

Протягом цілого свого життя полковник Іван Нечай (р.н. невід. - помер після 1663) перебував у затінку слави свого знаменитого брата, народного героя Данила. Звичайно, можна сказати: "Така його доля". Але, придивившись до деяких вчинків і бойових подвигів цього Богданового соратника ближче, починаєш жалкувати, що для нас він і досі з братового затінку не вийшов. Бо навіть коли йдеться про те, що зробив саме він, сучасники наші, в кращому разі, плутають його з Данилом Нечаєм, або ж просто не можуть уторопати, про кого мова.

Як і Його брат, Іван Нечай одразу приєднався до повстанців, і справно служив офіцером Визвольної армії Хмельницького. Але згодом гетьманові сяйнула думка, що цей досвідчений, відданий народній справі чоловік, брат славетного полководця, міг би з гідністю виконувати обов'язки посла. Починаючи повстання, Хмельницький, як ми знаємо, залишив у Криму свого старшого сина - Тимоша - і як представника козацтва при дворі хана, і як заручника, що мав гарантувати вірність гетьмана домовленостям з Кримом. Ясна річ, дипломатичні зв'язки з Бахчисараєм цим не обмежувалися. Час від часу гетьман посилав туди свої посольства. Але з 1650 року при дворі Махмет-Гірея з'явився постійно акредитований посол. Ним став Іван Нечай.

Усе повстання Хмельницького проходило під знаком союзу з кримськими татарами. Союзники це були ненадійні. Раз у раз вони зраджували гетьмана, не цуралися самочинних нападів та руйнацій, перекидалися на бік Польщі, проте, зрештою, іншого тактичного союзника, який би не тільки допомагав у боротьбі з поляками, а й хоч сяк-так убезпечував південні кордони України, Хмельницький не мав. Ось чому гетьман міг довірити дипломатичну місію в Криму тільки дуже близькій, надійній людині.

Полковник Іван Нечай був саме таким - надійним і близьким. Вже хоч би тому, що молодша гетьманова донька Олена обрала собі його за чоловіка. Якщо зважити, що за цей період відносини з Кримом складалися по-різному, час від часу набуваючи загрозливих і навіть трагічних відтінків, то можна зрозуміти: Нечаєві доводилося докладати чимало зусиль, щоб і ситуацію переломити і самому під гарячу ханову руку не потрапити. Місія Богданового зятя в Бахчисараї тривала по 1653 рік. По тому, повернувшись в Україну, він виконував різні дипломатичні доручення, певний час перебував при гетьманові чи то в ранзі ад'ютанта, чи то офіцера з особливих доручень.

Судячи з усього, бойового офіцера таке становище не влаштовувало, і 1656 року він знову очолив полк. А, щойно дійшла звістка, що в Білорусії, під час облоги Старого Бихова, загинув Іван Золотаренко, гетьман скерував Івана Нечая туди, надавши йому доти незнаного чину "полковника білоруського". На практиці це означало, що, по суті, Нечай стає керівником усієї території, що перебуває, чи й надалі перебуватиме, під контролем українських військ, тобто намісником гетьмана в Білій Русі.

Доручення це було нелегким з кількох причин. По-перше, Нечай та його воїни відчували постійний натиск литовсько-польських військ і певної частини білоруських аристократів, що залишалися вірними Речі Посполитій і Великому Князівству Литовському. По-друге, за всіма порухами українців у Білій Русі ревно стежили росіяни, які вперто не бажали визнавати будь-якого впливу України на життя цієї території. Вже тоді росіяни чомусь вважали, що право впливу на білоруські землі і справи мають тільки вони. Але в тому й річ, що білоруські повстанці, селянство, навпаки, намагалися брати приклад з козаків. Тим паче, що Нечаїв попередник Іван Золотаренко всіляко сприяв запровадженню в Білорусії козацького ладу та козацьких звичаїв. Білоруські повстанці почали навіть заводити собі на головах оселедці та оголошувати себе козака ми-запорожцями.

Іван Нечай повів справу свого попередника далі. Він відтіснив литовсько-польські війська від кордонів і аж до 1659 року, власне, вже й по смерті гетьмана Хмельницького, правив отаким собі юридичне но оформленим білоруським князівством.

Смерть гетьмана, і боротьба за булаву, що спалахнула одразу після неї, на певний час вибили І. Нечая з сідла. З одного боку він мав ніби підтримувати кандидатуру Юрія Хмельницького, та, водночас, як тверезий політик, розумів, що той іще не готовий узяти на себе керівництво державою. До того ж, мало не всі інші претенденти на булаву, через родинні зв'язки, теж виявилися не чужими йому людьми. Подробиць його тогочасного життя і дій до нас майже не дійшло, проте відомо, що, повернувшись в Україну, полковник Нечай рішуче підтримав гетьмана Виговського. Зокрема, він був учасником великої ради в Гадячі (вересень 1668), яка ухвалила новий українсько-польський договір, що передбачав союз із Польщею на рівноправних засадах. Цей договір, як відомо, сприйняли в нашій державі неоднозначно. Він послаблював залежність України від Росії, але посилював залежність від Польщі чи, принаймні, зближував з нею.

Іван Нечай опинився серед тих, хто підтримав цю угоду не лише політично, а й збройне, взявши участь у конфлікті з Росією та прихильними до неї українськими військами, якого окремі історики не без підстав називають "українсько-московською війною 1659 року*. Під час однієї з битв цієї війни, що точилася з перемінним успіхом, Іван Нечай потрапив у полон до росіян. Його заслали до Тобольська. Можна не сумніватися, що від смертної кари його врятувало тільки те, що він був зятем Б. Хмельницького, і росіяни - з політичних міркувань - мусили зважити на це. Остання згадка про нього датується 1663 роком.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Козацькі вожді України» автора Царенко О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Іван Нечай, полковник Визвольної армії, полковник білоруський, відомий дипломат.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Відчуття вічності. Вступне слово.

  • Книга перша. Лицарі дикого поля.

  • Костянтин Острозький. Князь, великий гетьман литовський, гетьман українського козацтва.

  • Михайло Глинський. Князь, керівник антилитовського повстання.

  • Предслав Лянцкоронський. Гетьман українського козацтва.

  • Остафій Дашкевич. Гетьман, один з фундаторів українського козацтва.

  • Дмитро Вишневецький. Князь, засновник запорізької фортеці, гетьман запорізького козацтва.

  • Остафій Ружинський. Князь, гетьман українського козацтва.

  • Венжик Хмельницький. Гетьман українського козацтва

  • Михайло Вишневецький. Князь, гетьман українського козацтва

  • Іван Свирговський. Гетьман українського козацтва.

  • Богдан Ружинський. Князь, гетьман українського козацтва.

  • Павлюк. Кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Нечай. Військовий осавул, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Іван Підкова. Гетьман українського козацтва, Великий князь (господар) Молдови

  • Яків Шах. Кошовий отаман, гетьман українського козацтва.

  • Ян Оришевський. Гетьман реєстрового козацтва

  • Самійло Зборовський. Гетьман українського козацтва.

  • Богдан Микошинський. Гетьман запорізького козацтва.

  • Михайло Ружинський. Князь, гетьман запорізького козацтва.

  • Гаврило Полуботок. Кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Василь-Костянтин Острозький. Князь, полководець, громадський діяч.

  • ЗАХАР КУЛАГА, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Лук'ян Чорнинський. Гетьман запорізького козацтва.

  • Северин Наливайко. Гетьман українського козацтва, гетьман повстанської армії.

  • Григорій Лобода. Кошовий отаман, гетьман запорізького козацтва, гетьман повстанської армії.

  • МАТВІЙ САУЛА, полковник, наказний кошовий отаман, гетьман повстанської армії.

  • Стефан Кремпський, полковник запорізького козацтва, гетьман повстанського війська.

  • Каспар Підвисоцький. Полковник, кошовий отаман.

  • Кирик Ружинський, князь, гетьман запорізького козацтва, командир польсько-українських ополченців.

  • Христоф Нечковський. Гетьман реєстрового козацтва.

  • Гнат Василевич. Гетьман запорізького козацтва.

  • Семен Скалозуб. Гетьман реєстрового козацтва.

  • Самійло кішка, гетьман запорізького козацтва.

  • Гаврило Крутневич, гетьман українського козацтва.

  • Іван Куцкович, гетьман запорізького козацтва.

  • Іван Косий, гетьман запорізького козацтва.

  • Кернозинський, полковник війська запорізького.

  • Михайло Найманович, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Григорій Тискиневич, гетьман запорізького козацтва.

  • Петро Сагайдачний, кошовий отаман, гетьман запорізького козацтва, гетьман України.

  • Петро Одинець, кошовий отаман низових козаків, український дипломат.

  • Дмитро Барабаш, гетьман запорізького козацтва.

  • Петро Жицький, наказний гетьман козацького війська.

  • Яцко Бородавка, гетьман запорізького козацтва.

  • Оліфер Голуб, гетьман реєстрового козацтва.

  • Олексій Шафран, полковник, отаман запорізьких і донських козаків.

  • Марко Жмайло, гетьман запорізького козацтва.

  • Михайло Дорошенко, гетьман запорізького козацтва.

  • Андрій Діденко, гетьман реєстрового козацтва.

  • ТАРАС ТРЯСИЛО, гетьман запорізького козацтва, гетьман України.

  • Тиміш Орендаренко, гетьман реєстрового козацтва.

  • Андрій Гаврилович, гетьман нереєстрових козаків.

  • Григорій Чорний, гетьман запорізького козацтва.

  • Левко Іванович, гетьман реєстрового козацтва.

  • Семен Перев'язка, гетьман реєстрового козацтва.

  • Іван Сулима, гетьман запорізького козацтва.

  • Василь Томиленко, гетьман реєстрового козацтва.

  • Сава Кононович, гетьман реєстрового козацтва.

  • Павло Павлюк, гетьман українського козацтва, командувач повстанської армії.

  • Михайло Татаринов, полковник, командир експедиційного козацького корпусу.

  • Ілляш Караїмович, гетьман реєстрового козацтва.

  • Яків Остряниця, гетьман нереєстрового козацтва, командувач повстанської армії.

  • Дмитро Гуня, кошовий отаман, гетьман повстанського війська.

  • Карпо Скидан, полковник нереєстрових козаків, командир повстанських загонів.

  • Павло Носковський, полковник, головнокомандувач козацького війська в Австрійській імперії.

  • КАРПО ПІВТОРАКОЖУХА, полковий осавул, гетьман повстанської армії.

  • Максим Гулак, гетьман повстанської армії.

  • Іван Барабаш, наказний гетьман реєстрового козацтва.

  • Книга Друга. Клейноди козацької слави.

  • Іван Виговський, генеральний писар, гетьман України.

  • Максим Кривоніс, полковник черкаський, перший полковник визвольної армії.

  • Іван Богун, полковник вінницький, наказний гетьман визвольної армії.

  • Филон Джалалія, полковник прилуцький, полковник кропивнянський, дипломат, наказний гетьман визвольної армії.

  • Тиміш Хмельницький, полковник, командир корпусу визвольної армії.

  • Матвій Гладкий, полковник миргородський, полковник Визвольної армії, керівник антипольського повстання.

  • Мартин Небаба, полковник чернігівський, полковник Визвольної армії.

  • Станіслав Морозенко, полковник реєстрового козацтва, полковник корсунський, командир корпусу визвольної армії.

  • Іван Золотаренко, полковник ніжинський, наказний гетьман визвольної армії.

  • Филон Гаркуша, полковник Визвольної армії, командир окремого повстанського корпусу.

  • Кіндрат Бурляй, полковник гадяцький, наказний гетьман визвольної армії.

  • Максим Нестеренко, полковник корсунськй, полковник Визвольної армії.

  • Степан Пободайло, полковник, командир окремого корпусу Визвольної армії, наказний гетьман Лівобережної України.

  • Яків Томило, наказний гетьман Визвольної армії.

  • ЛАВРІН КАПУСТА, полковник гадяцький, суботівський городовий отаман.

  • Федір Лютай, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Данило Нечай, полковник брацлавський, полковник Визвольної армії.

  • Семен Височан, керівник козацько-селянського повстання на Галичині, полковник війська підгірського, полковник Визвольної армії, полковник Лисянський.

  • Худолій, гетьман повстанців, гетьман України.

  • Іван Ганжа, полковник Уманський, полковник Визвольної армії.

  • Йосип Глух, полковник уманський, командир корпусу Визвольної армії.

  • Іван Сірко, полковник Визвольної армії, полковник кальницький, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Іван Стягайло, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Іван Нечай, полковник Визвольної армії, полковник білоруський, відомий дипломат.
  • Юрій Хмельницький, гетьман України.

  • Григорій Лісницький, полковник Миргородський, наказний гетьман України.

  • Іван Ковалевський, дипломат, генеральний осавул визвольної армії.