Іван Золотаренко, полковник ніжинський, наказний гетьман визвольної армії.

Козацькі вожді України

У фортеці почалися пожежі, залога танула на очах. Щоб якось припинити це божевілля, майже весь гарнізон вийшов із-за стін і кинувся на козаків. Ті розступилися, даючи полякам дорогу до міста. Не квапився й Золотаренко. Він дав змогу полякам утягтися до вузьких вуличок, а потім кинув на них свою піхоту зі списами. Авжеж, тут, як і в Смоленську, польська піхота такої зброї не мала і техніки захисту від неї в пішому бою не знала. Що ж до зброї вогнепальної, то за тих часів у близькому бою користуватися нею було важко: довго перезаряджати. Як запевняють нас хроніки, рідко хто з польського гарнізону Гомеля вцілів. Наказний гетьман знову відродив там владу гетьмана України.

Під Новим Биховом Золотаренко дещо змінив тактику. Після нетривалої облоги він посеред ночі - саме на польське свято - почав штурмувати не місто, а фортечний замок, де бенкетували офіцери. Стояли морози, сипало снігом, і полякам, при горілці сидячи, якось не вірилося, що за такої хурделиці хтось годен іти на штурм. Та ще й не міста, а одразу фортеці. Одначе козаки наважились. І, як твердять хроністи, допомагали їм не тільки драбини, а й велетенські кучугури снігу, що їх понамітало попід мури та вежі. Багато хто тоді віддав богові душу просто за столом, чимало повтікало із замку до міста. Вранці, дещо оговтавшись, поляки спробували відбити фортецю, але Золотаренко вдарив по них із усіх гармат, які тільки були у фортеці.

Добре пошарпане польське військо почало відходити в бік Литви. Та наказний гетьман передбачив і такий варіант. Кілька козацьких загонів чатували на поляків і литовців на дорозі відступу, і мало кому пощастило уникнути полону. Можете уявити собі, з яким гонором наказний гетьман Золотаренко надсилав у дарунок цареві Олексію Михайловичу близько 3 тисяч полонених. Погодьтеся, що такий жест може дозволити собі далеко не кожен полководець.

Цар, ясна річ, був задоволений. Спеціальною грамотою він похвалив Золотаренка, а водночас відзначив хоробрість Юрія Хмельницького, про якого наказний гетьман повідомляв у своєму листі. Похвалити цар, звичайно ж, похвалив. Але на цьому не заспокоївся.

Він уже бачив себе правителем Білорусії й Литви. Залишилося тільки остаточно завоювати їх (чужими руками!) та приєднати до своєї імперії. Проте Януш Радзивілл мав свій погляд на речі. Вів зібрав нову армію і незабаром вирушив з Литви в Білорусію, намагаючись витіснити з неї й українців, і росіян. Дізнавшись про це, наказний гетьман Золота-ренко і князь Олексій Трубецькой, що командував російськими військами, об'єдналися поблизу Могилева і рушили назустріч польсько-литовським військам.

Зійшлися дві армії на річці Березині" такій знайомій нам із значно пізнішої історії, пов'язаної з Наполеоном. Так ось, саме на цій річці й випало наказному гетьману Іванові Золотаренку давати головний бій Янушу Радзивіллу. Удало маневруючи, литовський головнокомандувач довгенько стримував натиск українських і російських військ. Але тільки доти, доки Золотаренко не вибрав слушної хвилини та не вдарив у самий центр поляків і литовців. І знову вдався до своєї улюбленої тактики. Озброївши піхоту довгими списами, він повів її в атаку. Наблизившись до ворога, козаки зробили могутній залп з рушниць і пістолів, а тоді, не даючи супротивникові змоги опам'ятатися, вдарили на нього списами. Битва, як зазначають хроністи, була тривалою і запеклою, але з самого початку - з перевагою українців. Решткам Радзивіллового війська пощастило врятуватися тільки тому, що, перебравшись на протилежний берег річки, вони попалили за собою мости й переправи. Зате весь обоз та артилерія припали переможцям.

Після цієї вирішальної битви, українці й росіяни знову поділилися на двоє військ. Корпус Золотаренка перейшов із боями цілу Білорусію і, ламаючи опір поляків та литовців, добувся до Вільни (сучасного Вільнюса). При цьому козаки взяли штурмом близько двохсот міст, містечок та укріплених замків. І нема підстав вважати, що хроністи завищили цю цифру.

Цікаво, що по здобуттю Вільни, якого російські війська домоглися разом з українськими, російський цар Олексій Михайлович негайно заходився титулувати себе: "Цар і Самодержець Великої, Малої і Білої Русі". І саме з того року — року перемог українського козацтва - російські царі й величають себе "Царями всеросійськими". І як твердить автор "Історії русів", саме відтоді замість "цар Московський" ввійшов в ужиток титул "цар всеросійський".

Як це не дивно, але досі ніхто з наших дослідників не замислився - я маю на увазі по-справжньому - над тим, що це за історична постать така - наказний гетьман Іван Золотаренко. Яка роль належить йому в історії України, що трагічно втрачала свою нетривку незалежність і мусила дивитися, як дедалі ширшають простори Російської імперії. І як цей наказний гетьман шаблями і списами українських козаків вирішував долю Польщі, Литви, Росії, і навіть, якоюсь мірою, України, хоч долю останьої, по суті, вже вирішила Переяславська угода...

Існує кілька версій загибелі Івана Золотаренка. Дехто вважає, що це сталося під час іще однієї битви під Новим Биховом, дехто твердить, що... Та ми всіх версій не розглядатимемо. Найвірогіднішою здається та, якої дотримується автор "Історії Русів". За наказом російського царя, Золотаренко відвів свої війська з Литви і мав розташувати їх гарнізонами в центральній частині Білорусії, в тих - слід вважати - стратегічних місцях, де вони з однаковим успіхом могли заступати шлях литовсько-польським військам і на Московію, і в Україну. Отже, дорога йому стелилася через уже знайомий нам Новий Бихов. Тільки цього разу наказний гетьман в'їхав сюди як переможець, - на чолі війська, без бою, оскільки в місті був козацький гарнізон.

У час цього церемоніального в'їзду його й убив пострілом з мушкета органіст місцевого костьолу - із засідки на дзвіниці. Вбивця, як свідчить хроніст, сам, із власної волі, зізнався в скоєному. Мабуть, вважав, що наказний гетьман Золотаренко - саме та постать, той полководець, вбивство якого забезпечить йому місце в історії. І він не помилився.

Отже, наказний гетьман Іван Золотаренко... Полководець, який добув для російської корони Смоленськ, майже всю Білорусію і частину Литви... Як бачимо, були в нас і такі полководці.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Козацькі вожді України» автора Царенко О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Іван Золотаренко, полковник ніжинський, наказний гетьман визвольної армії.“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Відчуття вічності. Вступне слово.

  • Книга перша. Лицарі дикого поля.

  • Костянтин Острозький. Князь, великий гетьман литовський, гетьман українського козацтва.

  • Михайло Глинський. Князь, керівник антилитовського повстання.

  • Предслав Лянцкоронський. Гетьман українського козацтва.

  • Остафій Дашкевич. Гетьман, один з фундаторів українського козацтва.

  • Дмитро Вишневецький. Князь, засновник запорізької фортеці, гетьман запорізького козацтва.

  • Остафій Ружинський. Князь, гетьман українського козацтва.

  • Венжик Хмельницький. Гетьман українського козацтва

  • Михайло Вишневецький. Князь, гетьман українського козацтва

  • Іван Свирговський. Гетьман українського козацтва.

  • Богдан Ружинський. Князь, гетьман українського козацтва.

  • Павлюк. Кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Нечай. Військовий осавул, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Іван Підкова. Гетьман українського козацтва, Великий князь (господар) Молдови

  • Яків Шах. Кошовий отаман, гетьман українського козацтва.

  • Ян Оришевський. Гетьман реєстрового козацтва

  • Самійло Зборовський. Гетьман українського козацтва.

  • Богдан Микошинський. Гетьман запорізького козацтва.

  • Михайло Ружинський. Князь, гетьман запорізького козацтва.

  • Гаврило Полуботок. Кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Василь-Костянтин Острозький. Князь, полководець, громадський діяч.

  • ЗАХАР КУЛАГА, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Лук'ян Чорнинський. Гетьман запорізького козацтва.

  • Северин Наливайко. Гетьман українського козацтва, гетьман повстанської армії.

  • Григорій Лобода. Кошовий отаман, гетьман запорізького козацтва, гетьман повстанської армії.

  • МАТВІЙ САУЛА, полковник, наказний кошовий отаман, гетьман повстанської армії.

  • Стефан Кремпський, полковник запорізького козацтва, гетьман повстанського війська.

  • Каспар Підвисоцький. Полковник, кошовий отаман.

  • Кирик Ружинський, князь, гетьман запорізького козацтва, командир польсько-українських ополченців.

  • Христоф Нечковський. Гетьман реєстрового козацтва.

  • Гнат Василевич. Гетьман запорізького козацтва.

  • Семен Скалозуб. Гетьман реєстрового козацтва.

  • Самійло кішка, гетьман запорізького козацтва.

  • Гаврило Крутневич, гетьман українського козацтва.

  • Іван Куцкович, гетьман запорізького козацтва.

  • Іван Косий, гетьман запорізького козацтва.

  • Кернозинський, полковник війська запорізького.

  • Михайло Найманович, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Григорій Тискиневич, гетьман запорізького козацтва.

  • Петро Сагайдачний, кошовий отаман, гетьман запорізького козацтва, гетьман України.

  • Петро Одинець, кошовий отаман низових козаків, український дипломат.

  • Дмитро Барабаш, гетьман запорізького козацтва.

  • Петро Жицький, наказний гетьман козацького війська.

  • Яцко Бородавка, гетьман запорізького козацтва.

  • Оліфер Голуб, гетьман реєстрового козацтва.

  • Олексій Шафран, полковник, отаман запорізьких і донських козаків.

  • Марко Жмайло, гетьман запорізького козацтва.

  • Михайло Дорошенко, гетьман запорізького козацтва.

  • Андрій Діденко, гетьман реєстрового козацтва.

  • ТАРАС ТРЯСИЛО, гетьман запорізького козацтва, гетьман України.

  • Тиміш Орендаренко, гетьман реєстрового козацтва.

  • Андрій Гаврилович, гетьман нереєстрових козаків.

  • Григорій Чорний, гетьман запорізького козацтва.

  • Левко Іванович, гетьман реєстрового козацтва.

  • Семен Перев'язка, гетьман реєстрового козацтва.

  • Іван Сулима, гетьман запорізького козацтва.

  • Василь Томиленко, гетьман реєстрового козацтва.

  • Сава Кононович, гетьман реєстрового козацтва.

  • Павло Павлюк, гетьман українського козацтва, командувач повстанської армії.

  • Михайло Татаринов, полковник, командир експедиційного козацького корпусу.

  • Ілляш Караїмович, гетьман реєстрового козацтва.

  • Яків Остряниця, гетьман нереєстрового козацтва, командувач повстанської армії.

  • Дмитро Гуня, кошовий отаман, гетьман повстанського війська.

  • Карпо Скидан, полковник нереєстрових козаків, командир повстанських загонів.

  • Павло Носковський, полковник, головнокомандувач козацького війська в Австрійській імперії.

  • КАРПО ПІВТОРАКОЖУХА, полковий осавул, гетьман повстанської армії.

  • Максим Гулак, гетьман повстанської армії.

  • Іван Барабаш, наказний гетьман реєстрового козацтва.

  • Книга Друга. Клейноди козацької слави.

  • Іван Виговський, генеральний писар, гетьман України.

  • Максим Кривоніс, полковник черкаський, перший полковник визвольної армії.

  • Іван Богун, полковник вінницький, наказний гетьман визвольної армії.

  • Филон Джалалія, полковник прилуцький, полковник кропивнянський, дипломат, наказний гетьман визвольної армії.

  • Тиміш Хмельницький, полковник, командир корпусу визвольної армії.

  • Матвій Гладкий, полковник миргородський, полковник Визвольної армії, керівник антипольського повстання.

  • Мартин Небаба, полковник чернігівський, полковник Визвольної армії.

  • Станіслав Морозенко, полковник реєстрового козацтва, полковник корсунський, командир корпусу визвольної армії.

  • Іван Золотаренко, полковник ніжинський, наказний гетьман визвольної армії.
  • Филон Гаркуша, полковник Визвольної армії, командир окремого повстанського корпусу.

  • Кіндрат Бурляй, полковник гадяцький, наказний гетьман визвольної армії.

  • Максим Нестеренко, полковник корсунськй, полковник Визвольної армії.

  • Степан Пободайло, полковник, командир окремого корпусу Визвольної армії, наказний гетьман Лівобережної України.

  • Яків Томило, наказний гетьман Визвольної армії.

  • ЛАВРІН КАПУСТА, полковник гадяцький, суботівський городовий отаман.

  • Федір Лютай, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Данило Нечай, полковник брацлавський, полковник Визвольної армії.

  • Семен Височан, керівник козацько-селянського повстання на Галичині, полковник війська підгірського, полковник Визвольної армії, полковник Лисянський.

  • Худолій, гетьман повстанців, гетьман України.

  • Іван Ганжа, полковник Уманський, полковник Визвольної армії.

  • Йосип Глух, полковник уманський, командир корпусу Визвольної армії.

  • Іван Сірко, полковник Визвольної армії, полковник кальницький, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Іван Стягайло, кошовий отаман запорізького козацтва.

  • Іван Нечай, полковник Визвольної армії, полковник білоруський, відомий дипломат.

  • Юрій Хмельницький, гетьман України.

  • Григорій Лісницький, полковник Миргородський, наказний гетьман України.

  • Іван Ковалевський, дипломат, генеральний осавул визвольної армії.