Розвідка доповіла Жолкевському про те, що коїлося в таборі повстанців. Тому він не квапився штурмувати його, а чотири дні обстрілював із великих гармат. Ситуація стала просто трагічною. Ні води, ні провізії, ні корму для коней. Колишнього гетьмана Матвія Саулу тяжко поранено, Григорія Лободу вбито. Реєстрові козаки то повстанці не визнають нового гетьмана С Кремпського, і під командуванням теж пораненого в бою С. Наливайка пробують прорватися з табору. Але їм це не вдається. Так само окремо намагаються прорватися й запорожці на чолі з Кремпським... Такий розбрат допоміг полякам швидше розгромити повстанців.
Коли змучені обстрілами люди погодились на переговори, парламентери Жолкевського виставили тверді умови: видати керівників повстання - Наливайка, Саулу і Шостака; віддати всі гармати і прапори. Запорожці відгукнулись на пропозицію першими - схопили Наливайка і видали полякам. Дехто намагається пояснити цей вчинок помстою за те, що нібито за наказом Наливайка було вбито Лободу. Але це пояснення нікого не виправдовує. Лицарі так не поводяться. Видати ворогам поранених ватажків - С Наливайка й Саулу - це вчинок, якого могли допуститися тільки вкрай деморалізовані люди, і це не гідно запорожців. Після цього повстанцям не лишалося нічого іншого, як віддати й гармати.
С. Жолкевський пообіцяв повстанцям, що вони зможуть безборонно залишити табір. Але обдурив. Щойно оточені почали відходити в степ, поляки заходились їх винищувати. Козаки зрозуміли підступність ворога, згуртувалися, стали до бою. Але долю повстання вже було вирішено. За деякими даними, в таборі під Солоницею загинуло близько 5 тисяч чоловік. На ті часи, коли військо з п'яти-шести тисяч табель мали за пристойну армію, така кількість полеглих могла вразити, кого завгодно. І тільки згуртований полк запорожців - найбільш організованих і підготовлених вояків - під командуванням Стефана Кремпського зумів пробитися крізь польські війська й утекти в степ. Налічував він близько півтори тисячі шабель. Тобто, врятувалася лиш незначна частина повстанського війська.
Щодо загибелі Северина Наливайка, то існує кілька версій. Найвірогіднішою здається та, що має підтвердження в польських джерелах. Довго Наливайка допитували, катували і тримали у в'язниці. А коли у Варшаві зібрався на своє засідання черговий сейм (парламент), його скарали на горло: відрубали голову, а потім четвертували. Сталося це 11 квітня 1597 року.
Ось так, трагічно, і завершилася військова та політична кар'єра одного з найталановитіших полководців й одного з найулюбленіших народних героїв України.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Козацькі вожді України» автора Царенко О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Северин Наливайко. Гетьман українського козацтва, гетьман повстанської армії.“ на сторінці 2. Приємного читання.
