Генеральний обозний. Сучасною "армійською мовою" цей термін можна пояснити так: заступник командуючого з артилерії, начальник артилерії армії. Та оскільки артилерію возили на возах, в обозі, то генеральний обозний командував й обозом; мав також обов'язок закладати табори.
Генеральний писар. Начальник канцелярії гетьмана. Воєнної доби функції цього представника старшини дуже нагадують функції сучасного начальника штабу.
Генеральний суддя. Особливих пояснень ця посада не потребує. Суддя - воно-таки суддя.
Генеральний скарбник (або підскарбій). Штабний офіцер, який відав усіма фінансами армії, гетьманату. Виконував, як ми б сказали тепер, функції міністра фінансів.
Відповідно існували: полковий осавул, полковий хорунжий, полковий обозний...
До речі, щодо судочинства та ставлення українців до суду і законів. У своїй праці "Літопис Малоросії або Історія козаків-запорожців" французький історик Жан-Бенуа Шерер (XVIII століття) занотовує цікаве спостереження; "Жодна нація не виявляє стільки поміркованості в невзгодах, як мешканці Малоросії. Там обидва супротивники спокійно ідуть тим самим возом, п'ють, їдять і сплять разом, навіть коли треба проїхати 300 верст, щоб дістатися до судді. І коли вони нарешті до нього добираються, кожен подає свої докази й розпочинає справу проти другого. Така поведінка є, безперечно, одним з найкращих свідчень того, як вони поважають закони, а також безсторонності та справедливості тих, хто забезпечує їх виконання".
Чи не правда, такий законопослух предків гідний нашого наслідування?
Вже коли ці есе публікувалися в пресі, надійшло чимало прохань від читачів і телеглядачів щодо того, щоб визначити роди козацтва. Подаю таке визначення. Отже, в різні часи в Україні існували:
Січове козацтво. Це козацтво, яке формувалося на Січі. То були професійні воїни-лицарі, переважна більшість яких не мала ні маєтності, ні родин, і все своє зріле життя по-чернечому присвячувала служінню козацькому товариству та Україні.
Городове козацтво. Основу його складали козаки, що жили в містах і селах України, мали сім'ї та господарство, але були приписані до козацьких сотень і полків, в які, за наказом командування, з'являлися з конем та зброєю. У мирний час городові козаки нерідко залучалися до різної охоронної та поліцій-но-жандармської служби.
Надвірне козацтво. Основу його складали городові та січові козаки, яких той чи інший магнат (Острозький, Вишневецький, Потоцький) наймав для охорони своїх володінь. Під час війни надвірні козаки (надвірна міліція) становили основу ополчення, котре кожен аристократ зобов'язаний був привести з собою на поклик короля.
Реєстрове козацтво. Це козаки, що належали до "королівського реєстру" й утримувалися за рахунок коштів королівської скарбниці. Під час Гетьманщини в Україні існував "гетьманський реєстр", козаки якого становили регулярну українську армію.
Повстанське козацтво. Досі історики ніколи не виокремлювали цей рід козацтва. А дарма. Воно складалося з селян, ремісників, міщан, котрі під час повстань - антипольських чи ан-тиросійських, або соціальних - оголошували себе козаками, обираючи власних отаманів, полковників, сотників...
2
Майже вся середньовічна історія України - це історія її козацького лицарства. За кожним більш-менш відомим іменем виразно окреслюється постать козацького ватажка, народного героя, талановитого полководця зі славою європейського штибу та розголосу.
Можна висловитися й конкретніше: за часів розквіту Запорізької Січі, цього козацького лицарського Ордену, саме слава його воїнів не раз ставала взірцем справжньої звитяги і мужності. До Січі зліталися з усієї Східної та Південної Європи найвідчайдушніші вояки, прагнучи здобути тут найвищий бойовий вишкіл, перейти гарт на хоробрість і витривалість, шаблями викресати власну славу. Навіть у найаристократичніших колах Польщі, Литви, Молдови, Валахії, Білої Русі поняття "козак" мали тоді за синонім високого лицарського служіння.
Разом з тим не може не вражати класово-наївна захопленість і дореволюційних, і радянських істориків будь-яким повстанням, яке тільки виникало на території України. Хто заперечує, боротьба народу за свої економічні та релігійні права — річ свята. Але годі проаналізувати деякі з повстань, тверезіше оцінити постать, яка спровокувала та очолила його, як бачиш, що воно (тут не йдеться про стихійні бунти селян) не підготовлене, як слід, і зчинив його романтик або авантюрист, вочевидь не готовий до того, щоб командувати великим військом та довести задумане до якогось логічного викінчення.
Здебільшого такі ватажки не мали ні потрібного досвіду, ні авторитету, ні конкретної програми дій, та й узагалі, розпалюючи те чи інше повстання, вони подеколи керувалися не так інтересами народу, гнобленого селянства, а більше власними амбіціями, прагненням зажити слави полководця, увійти в історію. Тобто, по суті, маємо справу зі своєрідним виявом комплексу Герострата. А те, що своїми діями вони кидали на жертовник війни та післяповстанських репресій десятки тисяч людей, їх не обходило.
Знаючи про це, не поспішаймо з осудом деяких козацьких ватажків, які не визнавали за потрібне приєднуватись до таких повстань, а часом ще - як військові-професіонали, що добре розуміли, з ким мають справу і на чому це все може скінчитися, - самі намагалися загасити іскру в зародку, поки вона не переросла в масове братовбивство. При цьому слід чітко вирізняти постать, програму і потенційні можливості самого ватажка й правильно оцінювати масу селянської та козацької сіроми - з її наболілими проблемами та одвічним прагненням змінити своє буття на краще негайно, — переламавши кістки вельможним та багатіям і порозтягувавши їхнє добро по домівках. Вожді, подібні, скажімо, до Криштофа Косинського, досить вдало ці проблеми й прагнення експлуатували...
У даній книжці ви знайдете також есе про лицарів, що їх наші історики згадують лише побіжно, принагідно. По зернині віднаходячи все, що тільки можна віднайти про них, я намагався повернути їх нашій пам'яті більш-менш виразно окресленими історичними постатями.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Козацькі вожді України» автора Царенко О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Відчуття вічності. Вступне слово.“ на сторінці 3. Приємного читання.
