Розділ «10.2. Оптимізація фондового портфеля»

У результаті обмеженості інвестиційних ресурсів неможливо реалізувати привабливі інвестиційні проекти в плановому році, тому, водночас, постає проблема часової диверсифікації інвестицій, тобто оптимального розподілу інвестиційних проектів за роками інвестування.

Часова диверсифікація здійснюється таким чином: за кожним інвестиційним проектом розраховується індекс можливих втрат, який характеризує відносну втрату ИРУ у випадку відстрочення його реалізації.

Індекс розраховується таким чином:

На наступні періоди переноситься реалізація тих інвестиційних проектів, для яких величина індексу можливих втрат буде найменшою.

Для оптимального варіанта інвестування здійснюють перегляд поєднань варіантів, проектів з розрахунками їх сумарного МРУ.

При часовій диверсифікації найменші втрати пов'язані з переносом інвестування на наступний рік проекту (/ = 0,0316). Таким чином, для реалізації у поточному році можуть бути прийняті проекти В і О у повному обсязі та частина проекту А. Решта проекту А та проект V можуть бути реалізовані у наступному році.

Часова диверсифікація вкладень у випадку цінних паперів досягається шляхом розподілу капіталу між пакетами цінних паперів різної якості та різних термінів погашення для зниження портфельного ризику.

Інвестиції у певний вид цінних паперів рекомендується здійснювати у розмірі не більше 10 % від загальної вартості всіх вкладень.

Диверсифікація паперів за строками їх погашення дозволяє зменшити ризик коливання відсоткових ставок, який спричинює зміни ринкової вартості цінних паперів.

Наявність в інвестиційному портфелі цінних паперів з різними термінами погашення дає можливість ефективно маневрувати ними з метою забезпечення його збалансованості.

Диверсифікація інвестицій серед випусків паперів різної терміновості здійснюється за методом "щаблів" або за методом "штанги".

Портфельна диверсифікація за методом "щаблів" передбачає рівномірність вкладень у певному часовому інтервалі. Після закінчення терміну погашення одних цінних паперів, вивільнені кошти вкладаються в інші цінні папери. Цей метод забезпечує інвестору простоту контролю і регулювання інвестиційного портфеля, а також стабільну середню норму доходу. Втрати доходів при такій стратегії управління портфелем можливі лише у разі різкого падіння ринкових відсоткових ставок.

Метод "штанги" передбачає інвестування більшої частини коштів інвестора у цінні папери з короткими та тривалими термінами погашення, при незначному інвестуванні в середньострокові папери, тобто цей метод визначає концентрацію інвестицій полярної часової орієнтації. При цьому довгострокові цінні папери забезпечують дохідність, а короткострокові — ліквідність активів.

Формування оптимального інвестиційного портфеля

У країнах Заходу широко практикується розміщення коштів на фондовому ринку, оскільки це більш вигідно, ніж, наприклад, вкладання в нерухомість, що було популярно два десятки років тому. В Україні фондовий ринок почав активно розвиватися тільки з початком приватизації. Нині фондовий ринок, певною мірою, вже сформувався, що дозволяє вести мову про вкладання коштів у цінні папери.

На сучасному фондовому ринку України в обігу є різноманітні цінні папери, але, в основному, це акції та облігації підприємств. З часом ринок цінних паперів розшириться державними облігаціями, векселями, опціонами та ф'ючерсами.

Кожен цінний папір характеризується дохідністю та ризиком. Під ризиком розуміється ймовірність неотримання очікуваного прибутку чи навіть часткова або повна втрата коштів, які вкладені в цінні папери. Ризик та дохід різних цінних паперів різні. Як правило, цінні папери, яким притаманний ризик, дають невеликий прибуток, а цінні папери, які можуть дати більший дохід, характеризуються більшим ризиком.

Ризик прийнято розділяти на ринковий, тобто єдиний для всіх цінних паперів, який неможливо уникнути, та індивідуальний, притаманний конкретному цінному паперу. Вкладаючи грошові кошти в різні цінні папери, формуючи портфель цінних паперів, можливо практично до нуля знизити індивідуальний ризик: якщо за одними цінними паперами буде низький дохід (збиток), то інші це компенсують. Чим більше цінних паперів знаходиться у портфелі, тобто чим більше він диверсифікова-ний, тим менший індивідуальний ризик.

Кожне підприємство, яке бажає розмістити вільні кошти на фондовому ринку, має свою шкалу оцінки ризику та прибутку. Високий прибуток для одного підприємства може здатися низьким для іншого. Якщо одні надають перевагу ризику з низьким прибутком, то інші — погоджуються на великий ризик з очікуванням великого прибутку.

Метою оптимізації портфеля цінних паперів є формування такого портфеля цінних паперів, який би відповідав вимогам підприємств як за прибутками, так і за ризиком, та при цьому достатньою мірою був диверсифікований.