Розділ «10.2. Оптимізація фондового портфеля»

Умови інвестування визначаються станом відповідного об'єкта інвестування, динамікою доходів та ризику, чинними законодавчими пільгами та обмеженнями (що визначають інвестиційний клімат), загальноекономічним станом, враховуючи такі фактори, як фази економічних циклів та рівень інфляції.

Оцінка характеру обігу цінних паперів визначається ситуацією на ринку цінних паперів, показниками ринкових котирувань. Основними показниками цього аналізу є:

— рівень виплати дивідендів = сума дивідендів / ціна акції;

— оцінка = ціна акції - дохід з акції;

— коефіцієнт ліквідності = обсяг пропозиції акцій / обсяг продажів;

— коефіцієнт обігу = загальний обсяг продажу акцій / кількість акцій.

Одним з найбільш ефективних методів збалансованості інвестиційного портфеля та зниження ризику втрат є диверсифікація активів. Оптимальна диверсифікація означає розподіл вкладень з максимальною дохідністю при мінімальному ризику.

Диверсифікація активів, пов'язана з продажем одних активів та купівлею інших, називається перекиданням коштів та пов'язана з такими обставинами:

— необхідністю внесення змін у співвідношення інвестицій: готівкових коштів, цінних паперів з фіксованим доходом, акцій (у зв'язку зі змінами загальноекономічних факторів чи особистих стратегій інвестора);

— необхідністю зміни об'єктів інвестування з причини зміни законодавчих норм інвестування;

— підвищенням глибини диверсифікації портфеля між різними секторами промисловості, різними ринками та країнами;

— зміною причин, що вплинули на попередній вибір інвестицій та прогнозуванням розвитку обставин їх реалізації.

Після розгляду вказаних обставин постає проблема вибору оптимальних термінів інвестування.

Створений портфель інвестицій постійно змінюється внаслідок його поповнення новими активами та продажем непотрібних. Виникає потреба в управлінні портфелем. Управління може бути активним і пасивним. Активне управління портфелем (наприклад, за фондовим портфелем за методом Трейнора-Блека) передбачає його поділ на дві частини: активну і пасивну.

Активне управління портфелем цінних паперів передбачає використання таких стратегій диверсифікації:

- перекидання коштів;

— купівлю цінних паперів в очікуванні росту їх дохідності та продаж їх незадовго до оголошення (ціни в момент оголошення часто падають);

— спекуляції новими випусками цінних паперів;

— пошук акцій та секторів з заниженими цінами, а також підприємств, що реорганізовуються;

— оцінки ринкових коливань цінних паперів (інколи доцільним є придбання цінних паперів при їх спаді на ринку або при великому обсязі продажів з метою одержання прибутків у кінці періоду розрахунків).