Розділ «10.4. Проблеми формування фондового портфеля»

Проблеми загального характеру

Український фондовий ринок характеризується певними рисами, що перешкоджають застосуванню принципів портфельного інвестування, що деякою мірою стримує інтерес суб'єктів ринку до формування індивідуальних фондових портфелів.

Насамперед, слід зазначити неможливість ведення нормальних статистичних рядів з більшості фінансових інструментів, тобто відсутність історичної статистичної бази. З одного боку, відсутність такої бази призводить до неможливості застосування в сучасних умовах класичних західних методик, та й взагалі будь-яких суворо кількісних методів аналізу й прогнозування. З іншого боку, ринок державних цінних паперів інформаційно прозорий. Отже, учасники цього ринку мають усі можливості для застосування цілого спектра методик і технологій формування й керування портфелями облігацій. На жаль, поки що це не ввійшло в практику.

Наступна проблема загального характеру — це проблема внутрішньої організації тих структур, які займаються портфельним менеджментом. Як показує досвід спілкування консультаційних фірм із клієнтами, особливо регіональними, навіть у багатьох досить великих банках дотепер не вирішена проблема поточного відстеження власного портфеля.

У результаті постає питання довгострокового планування розвитку банку в цілому. Хоча не можна не відзначити, що останнім часом у багатьох банках створюються відділи й навіть керування портфельного інвестування, однак нормою життя це ще не стало і, в результаті, окремі підрозділи банків не усвідомлюють загальну концепцію, що призводить до небажання, а в ряді випадків — і до втрати можливості ефективно управляти як портфелем активів і пасивів банку, так і портфелем клієнта.

Взаємодія клієнтів та довірчих керуючих

Проблеми моделювання

Великий блок проблем пов'язаний із процесом математичного моделювання й керування портфелями цінних паперів.

Портфель фінансових активів — це складний фінансовий об'єкт, що має власну теоретичну базу. Таким чином, при прогнозуванні постають проблеми моделювання й застосування математичного апарату, зокрема, статистичного. Зазвичай, у ряді випадків, коли можна говорити не про портфель, а про деякі елементи "портфельного підходу", вдається обійтися більш простими прийомами, але перед кожним, хто займається цією проблематикою, рано чи пізно постають серйозні розрахункові й дослідницькі завдання. До того ж універсального підходу до рішення всіх завдань, що виникають, не існує, специфіка конкретного випадку вимагає модифікації базових моделей.

Тим, хто займається прогнозуванням, постійно доводиться вирішувати два завдання — завдання прогнозування розвитку ситуації й завдання оптимізації. Із цими завданнями зіштовхується практично кожен учасник фінансового ринку, а вдалий прогноз динаміки фінансових об'єктів — це "вищий пілотаж" аналітика. Можливі два рівні аналізу й прогнозу: на макрорівні й на мікрорівні, до того ж вони повинні взаємно доповнювати один одного.

Для того чи іншого сектора ринку, що виходить на рівень достатньої чутливості до впливу макропараметрів, зробити макропрогноз розвитку ситуації набагато простіше, ніж вгадати кон'юнктурний стрибок, обумовлений випадковими явищами.

Нині найбільш сильним інструментом прогнозування є макроаналіз у сполученні, природно, з портфельним підходом.

Незалежно від рівня прогнозування й аналізу, для постановки завдання формування портфеля необхідно мати чіткий опис параметрів кожного інструменту фінансового ринку окремо й усього портфеля в цілому (тобто точне визначення таких понять, як прибутковість і надійність окремих видів фінансових активів, а також конкретна вказівка, як на підставі цих параметрів розраховувати прибутковість і надійність усього портфеля). Таким чином, потрібно дати визначення прибутковості й надійності, а також спрогнозувати їх динаміку на найближчу перспективу.

При цьому можливі два підходи:

1. Евристичний — заснований на приблизному прогнозі динаміки кожного виду активів і аналізі структури портфеля.

2. Статистичний — заснований на побудові розподілу ймовірності прибутковості кожного інструменту окремо й усього портфеля в цілому.

Другий підхід практично вирішує проблему прогнозування й формалізації понять ризику й прибутковості, однак ступінь реалістичності прогнозу та ймовірність помилки при складанні ймовірного розподілу перебувають у сильній залежності від статистичної повноти інформації, а також схильності ринку до впливу зміни макропараметрів.

Вибір підходу дуже важливий, оскільки, якщо поняття прибутковості й дюрації окремих інструментів і всього портфеля ускладнень не викликають, то завдання формалізації ризиків (тобто оцінка надійності тих чи інших інструментів або груп інструментів) для кожного конкретного випадку унікальні.

Однак, для клієнта важливіше мати чітку картину, де зміст поняття ризик пояснюється "на пальцях" такими фразами, як "ризик втратити вкладені кошти" або "ризик залишитися в боргах". Якщо дотримуватися статистичного підходу (це можливо, якщо ймовірність помилки при його застосуванні незначна), то розподіл ймовірності дасть можливість обчислити зазначені показники, використовуючи графік щільності ймовірності.