Розділ «4.3. Організаційно-правові форми впровадження інновацій»

Організаційно-правові форми інноваційних підприємств

Відповідно до Закону України "Про інноваційну діяльність" від 4 липня 2002 р., інноваційним підприємством визнається підприємство (об'єднання підприємств) будь-якої форми власності, якщо більше ніж 70 % обсягу його продукції (у грошовому вимірі) за звітний податковий період є інноваційними продуктами і (або) інноваційною продукцією.

Статус підприємства як інноваційного дає йому право на пільги, визначені в Законі України "Про інноваційну діяльність".

Суб'єктам інноваційної діяльності для виконання ними інноваційних проектів може бути надана фінансова підтримка шляхом:

— повного безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) пріоритетних інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів;

— часткового (до 50 %) безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів за умови залучення до фінансування проекту решти необхідних коштів виконавця проекту і (або) інших суб'єктів інноваційної діяльності;

— повної чи часткової компенсації (за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів) відсотків, сплачуваних суб'єктами інноваційної діяльності комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів;

— надання державних гарантій комерційним банкам, що здійснюють кредитування пріоритетних інноваційних проектів;

— майнового страхування реалізації інноваційних проектів у страховиків відповідно до Закону України "Про страхування".

Інноваційне підприємство може функціонувати у вигляді інноваційного центру, бізнес-інкубатора, технополісу, технопарку тощо.

Завданням інноваційного центру (бізнес-інкубатора) є створення умов для виникнення, функціонування і розвитку підприємств малого бізнесу.

Головне призначення інкубаторів — підтримка малого (переважно інноваційного) бізнесу, допомога підприємцям, які бажають, але не можуть розпочати свою справу. Останні отримують в інкубаторі пільговий доступ до виробничих приміщень, наукового обладнання, фондів венчурного капіталу, різних послуг (на відміну від традиційних промислових парків, де в оренду здаються лише виробничі та конторські приміщення). Інкубатори функціонують на кошти місцевих органів влади; субсидії від уряду; орендну плату підприємців, які користуються послугами інкубаторів; відсоток від доходів тих, що вийшли з інкубаторів, успішно функціонуючих малих компаній; кошти університетів та інших навчальних закладів, промислових корпорацій, приватних осіб — організаторів власних інкубаторів, пожертви.

Згідно з законодавством України, технологічний парк — юридична особа або об'єднання на підставі договору про спільну діяльність юридичних осіб (учасників), головною метою яких є діяльність щодо виконання інвестиційних та інноваційних проектів, виробничого впровадження наукоємних розробок, високих технологій та конкурентоспроможної на світових ринках продукції [15].

Спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності запроваджується для технологічних парків, їх учасників, дочірніх і спільних підприємств терміном на 15 років і діє при виконанні інвестиційного та інноваційного проектів за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків протягом перших п'яти років з дати реєстрації проектів, але у межах вище визначеного строку дії спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності [15].

Інноваційна інфраструктура

Інноваційна інфраструктура — сукупність підприємств, організацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо).

Протягом останніх років великого розвитку набула консультативна (консалтингова) наукова діяльність. Вона має всеосяжний характер. Це консалтингові фірми з будь-яких проблем організації та управління (довгострокове прогнозування, розробка стратегій тощо).

Взаємодія науки та виробництва у галузях високих технологій зумовила виникнення ще однієї форми міжфірмової кооперації — стратегічні альянси. Вони виникають на підставі угод між фірмами щодо взаємодоповнюючих функцій при проведенні наукових досліджень і комерціоналізації результатів.

Найпоширенішими є угоди про спільну науково-технічну діяльність, організацію консорціумів і спільних підприємств. На відміну від звичайних контрактів типу "замовник — постачальник", стратегічні альянси мають ряд особливостей, а саме: