TextBook Фінансовий леверідж
Одне із головних завдань фінансового менеджменту — максимізація рівня рентабельності власного капіталу при заданому рівні фінансового ризику — реалізується різними методами. Важливими механізмами реалізації цього завдання є фінансовий леверідж та модель Дюпона.
Фінансовий леверідж характеризує використання підприємством позичених коштів та його вплив на зміну коефіцієнта рентабельності власності капіталу. Іншими словами, фінансовий леверідж являє собою об'єктивний фактор, який виникає з появою позичених коштів в обсязі капіталу, що використовується підприємством і дозволяє йому отримати додатковий прибуток на власний капітал.
Показник, який відображає рівень додатково генеруючого прибутку власним капіталом при різній мірі використання
Таблиця 5.2. Формування ефекту фінансового леверіджу
| з/п | Показники | ВАТ | ||
| 2002 | 2003 | Зміна | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| 1 | Середня сума всього використаного капіталу підприємства (активів),із неї: | 9696,30 | 8938,0 | -758,3 |
| 2 | Середня сума власного капіталу | 6154,85 | 4671,0 | 1483,85 |
| 3 | Середня сума позиченого капіталу | 3541,45 | 4267,0 | 725,55 |
| 4 | Сума валового прибутку (без урахування витрат по сплаті відсотків за кредит) | 2190,2 | 1879,8 | -310,4 |
| 5 | Коефіцієнт валової рентабельності активів (без урахування витрат по сплаті відсотків за кредит), % | 23 | 21 | -2 |
| 6 | Середній рівень відсотків за кредит, % | 16,44 | 19,531 | 3,091 |
Закінчення табл. 5.2
| 1 | 2 | 3 | 4 | б |
| 7 | Сума відсотків за кредит, сплачена за використання позиченого капіталу гр. Зхгр.6 100 | 582,2 | 833,4 | 251,2 |
| 8 | Сума валового прибутку підприємства із урахуванням витрат по сплаті відсотків за кредит (гр. 4 - гр. 7) | 1608,0 | 1046,4 | -561,6 |
| 9 | Ставка податку на прибуток | 0,3 | 0,3 | |
| 10 | Ставка податку на прибуток (гр. 8 х гр. 9) | 482,4 | 813,92 | -168,48 |
| 11 | Сума чистого прибутку, яка залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку (гр. 8 х гр. 10) | 1125,6 | 732,48 | -393,12 |
| 12 | Коефіцієнт рентабельності власного капіталу або коефіцієнт фінансової рентабельності, % | 18,29 | 15,68 | -2,61 |
| 13 | Приріст рентабельності власного капіталу у зв'язку з використанням позиченого капіталу, % | 2,66 1 | 0,94 | -1,72 |
зує суму позиченого капіталу, використаного підприємством, у розрахунку на одиницю власного капіталу.
Виділення цих складових дозволяє цілеспрямовано керувати ефектом фінансового леверіджу у процесі фінансової діяльності підприємства.
Дія фінансового важеля полягає у тому, що підприємство, використовуючи позичкові кошти, змінює чисту рентабельність власного капіталу і свої дивідендні можливості.
Існують дві основні концепції ефекту фінансового важеля. Західноєвропейські фінансисти визначають ефект фінансового важеля як прирощення до чистої рентабельності власних коштів, що його отримало підприємство завдяки використанню кредитів чи інших позичкових коштів. Американські вчені трактують ефект фінансового важеля як відсоткові зміни чистого прибутку на акцію, викликані цією відсотковою зміною прибутку до сплати відсотків за кредит і податку на прибуток.
Коли підприємство бере борг — воно зобов'язується сплатити відсотки і в майбутньому погасити суму боргу. Ці відсотки вираховують з оподатковуваного прибутку і збільшують його величину для інвесторів.
Однак, чим більше боргів має підприємство у структурі свого капіталу — тим вищий фінансовий ризик. Це означає, що, незалежно від рівня доходу від своїх операцій, підприємство повинно сплачувати як основну суму боргу, так і відсотки за нього, коли настає термін погашення.
Отже, чим більше підприємство бере в борг — тим більше в нього фіксованих витрат і тим вища небезпека неспроможності покрити ці періодичні фіксовані платежі. Коли зростають борги — зростають і платежі відсотків. Та попри те, що вони забезпечують фінансовий важіль, усе ж зростає ризик, що відсотки за позики стануть високими стосовно прибутків підприємства.
Якщо в період загального спаду економічної активності підприємство згортає свою діяльність — знижуються його прибутки, що збільшує ймовірність несплати відсотків за позичковий капітал.
Отже, фінансовий важіль — це "палиця з двома кінцями". Якщо він вигідний у період економічного піднесення, то завдає збитків у період спаду економічної активності.
Переваги фінансового важеля треба зіставляти із фінансовим ризиком неплатоспроможності, який зростає. Настає момент, коли приріст витрат на відсотки за позику перевищує витрати підприємства від фінансового важеля.
Фінансовий важіль означає включення у структуру капіталу підприємства боргу, який дає постійний прибуток.
Рівень ефекту фінансового важеля вказує і на фінансовий ризик, пов'язаний з підприємством. Оскільки відсотки за кредити належать до постійних витрат, нарощування фінансових витрат на залучені кошти супроводжується збільшенням сили операційного важеля і зростанням підприємницького ризику.
На практиці такі дослідження треба використовувати при прийнятті рішень про структуру капіталу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інвестування» автора І.П.Мойсієнко на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „5.4. Основні методи аналізу використання капіталу підприємства (на прикладі ВАТ)“ на сторінці 1. Приємного читання.