Розділ «40. ГЕОГРАФІЯ ПРОМИСЛОВОСТІ СВІТУ»

Ви є тут

Географія

В Україні нафтопереробна промисловість представлена найбільшим у Європі Л нанайським, а також Херсонським, Одеським, Кременчуцьким і Львівським нафтопереробними заводами. їхні потужності здатні переробляти 50—60 млн. т нафти протягом року.

У структурі світового споживання палива та енергії природний газ посідає третє місце після нафти і вугілля — більше 24 %. Достовірні запаси природного газу на початок 90-х років — 142 трлн м3. Частка країн Близького і Середнього Сходу щодо газу складає 30 %, Північної Америки — 5 %, Західної Європи — 4 %. У 2001 р. видобуток газу становив понад 2,2 трлн м3. У 1995 р. найбільше газу видобували Росія (606 млрд. м3), США (510 млрд. м3), Канада (123 млрд м3), Нідерланди (85 млрд м3). Алжир (56 млрд. м3), Великобританія (55 млрд. м3), Індонезія (42 млрд. м3), Саудівська Аравія (36 млрд. м3), Норвегія (34 млрд. м3), Мексика (23 млрд. м3). Багато газу видобувається також у Туркменістані та Узбекистані. У Північному морі виявлено понад 400 нафтових, газоконденсатних і газових родовищ із загальними запасами нафти в 3 млрд. т і газу в 4,5 трлн м3. Швидко зростає видобуток і використання природного газу в деяких країнах, що розвиваються. Значні його запаси мають Іран, Саудівська Аравія, Алжир, Катар, Кувейт, Лівія, Ірак. З-поміж держав Азії до вісімки найбільших світових експортерів розрідженого природного газу входять Індонезія і Малайзія. До цієї вісімки експортерів входить також Австралія. В Україні запаси природного газу невеликі — 700 млрд — 1 трлн м3.

Транспортувати газ складно. Морське транспортування розрідженого природного газу (РПГ) дає змогу розв'язати деякі проблеми. У світі вже діє кілька портів-терміналів з великим заводами для розріджування природного газу для морського вивезення: в Алжирі, Лівії, Індонезії, Брунеї та на Алясці. Найбільші міждержавні газопроводи з канадської провінції Альберта до США, з Нідерландів до Італії. Через Україну проходять магістральні газопроводи "Союз", "Прогрес" і "Братство", що постачають газ з Росії і Туркменістану до європейських країн. У міжнародній торгівлі газом 78 % припадає на трубопровідний транспорт і 22 % — на морське транспортування РПГ. Протяжність газопроводів ш видко зростає (900 тис. км у світі).

Електроенергія виробляється здебільшого за рахунок не відновлювальних джерел — вугілля, нафти, природного газу тощо. Єдиним відновлю вальним джерелом енергії є гідроенергетика. Потенційні запаси гідроресурсів на

Землі визначаються в 15 трлн кВт, щоправда. економічний гідропотенціал планети використовується лише на 17 %. Особливо великі гідроенергетичні ресурси зосереджені у Південній Америці, Південно-Східній Азії, Африці, хоча освоєні вони недостатньо.

Виробництво електроенергії в світі становило 15трлн кВт ∙ год, що в перерахунку на душу населення складає більше 2 тис. кВт ∙ год. На економічно розвинуті країни припадає понад 3/5 світового виробітку. А в "першу десятку" країн входять США (3585 млн.кВт ∙ год), Японія (930 млн.кВт ∙ год), Китай (887 млн.кВт ∙ год), Росія (843 млн.кВт ∙ год). Канада (533 млн.кВт ∙ год), Німеччина (496 млн.кВт ∙ год), Франція (467млн.кВт ∙ год), Індія (398 млн.кВт ∙ год), Бразилія (265 млн.кВт ∙ год). На теплових електростанціях (ТЕС) виробляється 63 % електроенергії, на ГЕС — 20 % і на АЕС – 17 %. Розташування ТЕС, що працюють на різних видах палива, має свою специфіку. У країнах з великими розробками вугілля потужні ТЕС, які працюють на вугіллі, розмішуються біля його родовищ. Наприклад, ТЕС у США знаходяться біля Аппалачського, Іллінойського та Західного внутрішніх басейнів. У Росії на базі дешевого вугілля Кансько-Ачинського басейну працює Березів-ськаДРЕС-1 (потужність 6,4 млн.кВт" год). У Японії ТЕС потужністю 3—4 млн.кВт і більше орієнтуються на вугілля, завезене з Тихоокеанського узбережжя. Збагачене кам'яне вугілля нерідко перевозять до ТЕС на чималі відстані, використовуючи для цього водний транспорт (як-от на Великих озерах у США і Канаді або річкою Рейном у ФРН). У ряді країн майже вся електроенергія виробляється на ТЕС. До таких країн належать Польща, Нідерланди, ПАР та ін.

Загальна потужність ГЕС у світі становить 300 тис. М Вт. За потужністю (понад 5 млн.кВт) і кількістю електростанцій на першому місті Бразилія, США та Венесуела. У Росії споруджено кілька каскадів ГЕС: Волго-Камський, Ангаро-Єнісейський. Великі ГЕС споруджені у Бразилії, Канаді. До найбільших ГЕС у світі належать: Ітайпу (Бразилія — Парагвай) потужністю 12,6 млн.кВт, Гурі (Венесуела) — 10,3 млн.кВт, Гранд- Кулі (США) — 9,8 млн.кВт.

У 2001 р. в 33 країнах працювало 437 атомних реакторів сумарною потужністю 350 млн. кВт. Провідне місце в світі за кількістю діючих енергоблоків посідають США (109) і Франція (56). У 1995 р. потужність атомних електростанцій (АЕС) становила (в млн.кВт): у США — 110,8, у Франції - 61,0, в Японії-40,5, у ФРН - 22,6, Україні — 14,8. У Франції АЕС виробляють близько 78 %, у Бельгії — 66, Швеції — 38 % електроенергії. В Україні на 4 атомних електростанціях працюють 13 енергоблоків, які виробляють близько 45 % електроенергії країни.

Сировиною для виробництва чорних металів є залізна руда, геологічні запаси якої в 1995 р. становили 800 млрд. т. Серед материків важлива роль за запасами залізної руди належить Південній Америці, де найбільші поклади розміщені в Бразилії та у Венесуелі. Чималі запаси залізної руди є і в Північній Америці, де на першому місці США (25,4 млрд. т) і Канада (25,3 млрд. т). Приблизно однакові поклади залізних руд у країнах Європи та Азії. У Західній Європі першорядне значення мають Лотаринзький залізорудний басейн (Франція та Люксембург) і родовища, пов'язані із Балтійським щитом (Швеція, Норвегія). В Азії значні запаси залізних руду Китаю — 40 млрд. т. Індії — 19,3 млрд. т. Запаси залізної руди в Африці складають 59,4 млрд. т, де попереду Західна Африка (Ліберія, Габон, Сьєрра-Леоне, Ангола) та Південна Африка (ПАР і Зімбабве). Руди з високим вмістом заліза має Австралія. Значні поклади залізних руд в Україні, Росії, Казахстані.

У світі видобувається більше 1 млрд. т залізної руди. Біля 50 % її іде на експорт. Головні країни-експортери — Бразилія (120 млн. т), Австралія (95 млн. т), Індія (33 млн. т), Канада (30 млн. т). До основних країн-імпортерів залізної руди належать Японія (125 млн. т), ФРН (42 млнт), Республіка Корея (23 млн.т), Франція (19 млн. т).

Чорні метали виробляються в 67 країнах світу. У 2001 р. світовий обсяг випуску сталі становив 848 млн. т, утому числі в промислово розвинутих країнах біля 80 %. Перше місце в світі за виробництвом сталі посідає Китай (17,5%), друге – Японія (12,0 %), третє-США (6,8 %). Україна виробляє 3,9 % сталі в світі. У 2001 р. вироблено 576 млн. т чавуну. Найбільшими його виробниками є Японія, Китай, США. Розвинуті країни спеціалізуються на виробництві високоякісної сталі і складних видів прокату, а країни, що розвиваються, на виробництві масових видів металу.

Основні типи розміщення чорної металургії: 1) чорна металургія, що працює на місцевій сировині і паливі повного циклу з різними тилами заводів (Україна, США, Росія, Канада); 2) на базі залізорудних ресурсів (Франція, Швеція); 3) на базі коксівного вугілля (Німеччина, Польща); 4) в портах і припортових районах. Це великі інтегровані заводи, що працюють на імпортних руді і паливі, — заводи Японії, Франції (Дюнкерк, Фоссюр-Мер), Великобританії (порт Тол бот); 5) на базі привізної сировини у великих центрах споживання сталі і прокату — США (Чикаго, Детройт); 6) в районах споживання — невеликі заводи, переважно переробні — США, Італія, Іспанія. Важливою формою розміщення чорної металургії є не ізольовані металургійні центри, а металургійні райони. Це насамперед стосується США (Клівленд-Детройт-Чиказький район — 60 млн. т сталі за рік), ФРН (Рейнсько-Вестфальський район) і України (Донбас — Придніпров'я — ці два райони дають близько 80 % металів, що виробляються в Україні).

Розвиток кольорової металургії залежить від двох основних факторів: сировинного (на стадії видобутку і збагачення) і енергетичного (на стадії виплавки металу). Територіально ці дві стадії рідко збігаються. Глиноземні заводи, центри первинної виплавки міді, свинцево-цинкові виробництва знаходяться в місцях родовищ, а виплавка металу здійснюється біля енергетичних баз. Рафінування (одержання чистого металу) відбувається у промислово розвинутих країнах.

Кольорова металургія світу виробляє майже 40 млн.т різних металів за рік. Кількість різновидів металів наближається до 70. Понад 3/4 вартості і до 99 % ваги припадає на алюміній, мідь, цинк, свинець, олово, нікель, кобальт, вольфрам, молібден, титан, магній.

Алюмінієва промисловість представлена двома територіально розірваними виробничими ланками. Перша з них — одержання глинозему (оксиду алюмінію) — знаходиться в країнах, у яких видобувають боксити. Друга, більш енергомістка — власне виробництво алюмінію — біля джерел дешевої енергії, переважно у розвинутих країнах. Основні країни — видобувачі бокситів — Австралія, Гвінея, Ямайка, Бразилія, Китай, Індія, Суринам. Серед виробників алюмінію (19,5 мли т) порядок інший: США, Канада, Австралія, Бразилія, Китай, Норвегія. У всіх цих країнах виробництво ведеться біля великих ГЕС або в узлах потужних теплових електростанцій. Первинний алюміній виробляють більше 50 країн світу.

Понад 50 держав мають мідну руду. Але переважна частина покладів припадає на Чилі (1,8 трлн т), США (1,7 трлн т), Канаду, Замбію, Заїр, Перу. Виробництво міді потребує багато тепла й енергії, і тому воно в своєму розміщенні орієнтоване на паливно-енергетичну промисловість. Виплавка чорнової міді зосереджена в США, Чилі, Японії, Замбії, Заїрі, Канаді, а виробництво рафінованої міді концентрується в США, Чилі, Японії, Канаді, Замбії, ФРН. У світі виробляється біля 10 млн. т міді.

Розвідані поклади свинцю і цинку є у 50 державах — найбільші з них у Китаї, США, Канаді, Австралії, Казахстані. У видобуванні свинцевої руди попереду Австралія, США, Росія, Канада, Перу і Мексика. Серед виробників металу першість утримують США, Росія, країни Західної Європи.

Олово видобувають у 40 країнах, але основне виробництво олов'яних концентратів знаходиться в Китаї, Росії, Малайзії, Індонезії, Таїланді, Болівії, Нігерії.

Нікелю, олова, магнію у світі виробляється від 100 до 500 тис. т. У групі рідких металів виробництво коливається від 10 тис. т(вольфраму і молібдену), до декількох десятків тон (германій).

Поклади ртутної руди є у багатьох країнах, проте лише 15 держав мають промислові поклади цього металу. Серед них — Україна, Іспанія, Італія, Китай, Румунія. Промисловий видобуток ртуті здійснюється переважно в Україні, Росії, Китаї, Іспанії, Італії, Мексиці.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Географія» автора Я.Б.Олійник на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „40. ГЕОГРАФІЯ ПРОМИСЛОВОСТІ СВІТУ“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ГЕОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД ЗЕМНОЇ КУЛІ

  • 2. ГЕОГРАФІЧНА КАРТА

  • 3. ФОРМА І РУХ ЗЕМЛІ

  • 4. ЛІТОСФЕРА І РЕЛЬЄФ

  • 4.5. Внутрішні сили, що зумовлюють зміни земної кори

  • 4.6. Утворення материків та океанів

  • 4.7. Форми земної поверхні: рівнини, низовини, плоскогір'я, гори і нагір'я

  • 4.8. Гори складчасті, брилові, складчасто-брилові

  • 4.9. Поняття про річкову долину

  • 4.10. Значення рельєфу в господарській діяльності людини

  • 4.11. Мінерали і гірські породи, що складають земну кору

  • 4.12. Надра та їх охорона

  • 5. АТМОСФЕРА

  • 6. ГІДРОСФЕРА

  • 6.6. Температура і солоність води

  • 6.7. Рух води у Світовому океані. Морські течії

  • 6.8. Господарське значення морів

  • 6.9. Розчленованість берегової лінії

  • 6.10. Підземні води. Джерела

  • 6.11. Використання підземних вод і джерел

  • 6.12. Річка та її частини. Живлення річок

  • 6.13. Басейни і вододіли

  • 6.14. Канали та водосховища

  • 6.15. Використання річок у господарській діяльності людини

  • 6.16. Озера, типи озерних улоговин та їх господарське використання

  • 6.17. Болота та їх використання

  • 6.18. Льодовики

  • 7. БІОСФЕРА

  • 8. ГЕОГРАФІЧНА ОБОЛОНКА

  • 9. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД ЧАСТИН СВІТУ ТА МАТЕРИКІВ

  • 9.5. Австралія

  • 9.6. Антарктида

  • ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ

  • 10.3. Джерела географічної інформації

  • 11. РЕЛЬЄФ, ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА І КОРИСНІ КОПАЛИНИ

  • 12. КЛІМАТ І КЛІМАТИЧНІ РЕСУРСИ

  • 13. ВНУТРІШНІ ВОДИ

  • 14. ҐРУНТОВИЙ ПОКРИВ, ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ

  • 15. РОСЛИННІСТЬ І ТВАРИННИЙ СВІТ

  • 16. ПРИРОДНІ КОМПЛЕКСИ І ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ

  • 16.2. Зміни ландшафтів України за історичний час

  • 16.3. Класифікація ландшафтів

  • 16.4. Фізико-географічне районування України, його наукове і практичне значення

  • 16.5. Природно-господарська характеристика природних зон України

  • 16.6. Природні комплекси морів, що омивають Україну. Проблеми використання і охорони їхніх вод

  • ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ

  • 18. НАСЕЛЕННЯ І ТРУДОВІ РЕСУРСИ

  • 19. ФОРМУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ ТА ЙОГО СТРУКТУРА

  • 20. ПРОМИСЛОВІСТЬ

  • 21. ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КОМПЛЕКС

  • 22. МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМПЛЕКС

  • 23. МАШИНОБУДІВНИЙ КОМПЛЕКС

  • 24. ХІМІЧНИЙ КОМПЛЕКС

  • 25. ЛІСОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС

  • 26. БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС

  • 27. СОЦІАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС

  • 28. АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС (АПК)

  • 29. ТРАНСПОРТНИЙ КОМПЛЕКС І МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ

  • 30. УКРАЇНА І СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

  • 31. ЕКОНОМІЧНІ РАЙОНИ

  • 32. РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ УМОВ І ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ТА ЇХ ОХОРОНА

  • 33. ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА ТА ЇХ ПРОЯВ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

  • 34. ГЕОГРАФІЯ СВОЄЇ ОБЛАСТІ (НА ПРИКЛАДІ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

  • ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

  • 35.6.1. Європа

  • 35.6.2. Азія

  • 35.6.3. Африка

  • 35.6.4. Америка

  • 36. МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ НА ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ

  • 37. ГЕОГРАФІЯ СВІТОВИХ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

  • 37.2.1. Мінеральні ресурси

  • 37.2.2. Земельні ресурси

  • 37.2.3. Лісові ресурси

  • 37.2.4. Водні ресурси

  • 37.2.5. Природні ресурси Світового океану

  • 38. ГЕОГРАФІЯ НАСЕЛЕННЯ СВІТУ

  • 39. СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

  • 40. ГЕОГРАФІЯ ПРОМИСЛОВОСТІ СВІТУ
  • 41. ГЕОГРАФІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

  • 42. ГЕОГРАФІЯ ТРАНСПОРТУ

  • 42.2.1. Залізничний транспорт

  • 42.2.2. Автомобільний транспорт

  • 42.2.3. Розвиток і розміщення морського транспорту

  • 43. ЗОВНІШНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ

  • 44. МІЖНАРОДНИЙ ГЕОГРАФІЧНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ

  • 45. ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА

  • 45.2.1. Демографічна проблема

  • 45.2.2. Екологічна проблема

  • 45.2.3. Енергетична проблема

  • 45.2.4. Продовольча проблема

  • 45.2.5. Проблема війни і миру

  • 45.2.6. Проблеми освоєння ресурсів океану та способи їх вирішення

  • 46. ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН СВІТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ І СОЦІАЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ

  • 48.8.1. Природні зони

  • 48.8.2. Моря

  • 49. НАСЕЛЕННЯ ТА ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ

  • 50. ЕКОНОМІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ

  • 51. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА КРАЇНИ

  • ГЕОГРАФІЯ МІЖГАЛУЗЕВИХ КОМПЛЕКСІВ

  • ПРОГРАМА З ГЕОГРАФІЇ ДЛЯ ВСТУПНИКІВ ДО ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ

  • СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  • ПРО АВТОРІВ

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи