Розділ «15. РОСЛИННІСТЬ І ТВАРИННИЙ СВІТ»

Розмаїття природних умов та біотопів (місцепроживань) зумовлює багатство тваринного світу України. На її території водяться 100 видів ссавців, 360 видів птахів, 200 видів риб, 20 видів плазунів, 17 видів земноводних. Тваринний світ змінювався протягом геологічних періодів та історичного часу. Дослідники вважають, що наприкінці палеогену тут водилися свиноподібні тварини, безрогі носороги, із птахів — баклани, мартини, кулик, качки, лелеки, сови, в річках жили крокодили, в морях – хижозубі кити. Наприкінці неогену, коли площа суходолу сягнула сучасних розмірів, до складу фауни входили: із ссавців — конігіпаріони, жирафи, мавпи-макаки, дикобрази, шаблезубі тигри, ведмеді, лисиці, їжаки, хохулі, зайці; з птахів — марабу, страуси, фламінго, дикі кури. В антропогені під час наступу льодовика вимерли гіпаріони, носороги, мавпи, жирафи, страуси, марабу. Замість них з'явилися волохатий носоріг, велетенський і північний олені, печерні ведмідь і лев, гієна плямиста.

Коли кліматичні умови стали близькими до сучасних, ця фауна збідніла, зате з'явилося багато нових видів. На території сучасної України водилися зубри, дикі коні-тарпани, первісні бики-тури, дикі осли-кулани, сайгаки, ведмеді, траплялися леви та гієни. Особливо змінилася фауна у II тис. н. е. зі зростанням людського населення та розвитком сільськогосподарського виробництва. У XVI ст. щезли кулани, які водилися на Поліссі; в лісостеповій і степовій зонах зникли дикі коні, сайгаки, піскухи, в Українських Карпатах — сарна, заєць-біляк. біла куріпка.

Для фауни зони мішаних лісів характерні види, пов'язані з лісовими та лучно-болотними біотопами. Тут водяться лось, козуля, кабан, олень благородний, білка, лісова куниця, борсук, соня лісова, трапляються бурий ведмідь, рись, лісова куниця, біляк. У лісах, на луках і болотах водяться полівка лісова, лісові й польові миші, бурозубки звичайна і мала, кутора, кріт. Досить багато є лисиць і вовків. Із птахів характерні тетерев, рябчик, глухар, чорний дятел, шпаки, синиці, а також дикі качки, кулики, деркач, журавель сірий, дикі голуби. З плазунів водяться гадюка звичайна, вуж звичайний, ящірка прудка, болотяна черепаха, земноводні (тритони, ропухи, жаби та ін.). З комах поширені сосновий і непарний шовкопряди, короїди, хрущі, оводи, ґедзі, яких багато на заболочених місцевостях.

У фауні лісостепової зони поєднуються лісові та степові види. В лісах водяться білка, борсук, козуля, кабан. Для відкритих просторів найбільш характерними є ховрахи, сліпаки, кутора, хом'як, сіра полівка, трапляється тушканчик великий та ін. З птахів водяться куріпка сіра, перепілка, ситуха, ракша, іволга, сорокопуд, горлиця, строкатий дятел, чайка, лелека білий. З комах характерні озима совка, буряковий довгоносик, клоли-черелашки та ін.

У фауні степової зони найтиповішими із ссавців є сірий ховрах, великий тушканчик, сіра із степова полівки, сірий хом'ячок, сліпаки, степовий тхір, мишівка степова, кам'яна куниця, дикий кролик. У південно-східних районах трапляються бабак, л ней ця-корсак, тхір-пере-в'язка, вухатий їжак. Із птахів характерні жайворонки, перепілка, вівсянка, сіра куріпка. Подекуди ще є дрохва, степовий журавель, степовий орел, канюк. Типовими степовими плазунами є жовтобрюхи й полоз і степова гадюка.

На Азово-Чорноморському узбережжі, де степові біотопи сполучаються з піщаними косами, заплавними лісами, луками й болотами, лиманами та прибережними морськими просторами , тваринний світ багатий і різноманітний. Поряд із степовими видами водяться болотні й водоплавні тварини. З птахів характерні чайки,сріблястий мартин, норці, качки, чаплі, бугай. У дельтах Дунаю, Дністра і Дніпра гніздяться гуска сіра, лебідь-шипун, пелікани. В заповідниках реакліматизовано оленя звичайного та бабака, акліматизовано оленя плямистого, ондатру, фазана.

В Українських Карпатах водяться козуля, олень, свиня дика, білка, куниці, борсук, полівки, бурозубка. Трапляються лось, ведмідь, рись, дикий кіт. Із птахів гніздяться глухар, тетерев, рябчик, дятли, шишкар, беркут, шуліка, сова, сапсан. Характерними плазунами є полоз, гадюка, мідянка, вужі, ящірки. З комах поширені смерековий та буковий короїди, непарний шовкопряд, букова плодожерка.

У Кримських горах водяться олень, козуля, куниця кам'яна, борсук, кажани, лісова миша; реакліматизовано муфлона, білку-телеутку. З птахів характери і чорний гриф і сип білоголовий, чорноголова сойка, мухоловки, синиці; з плазунів—кримський гекон, леопардовий полоз, ящірки; з земноводних — тритон гребінчастий, ропуха, квакша. Серед комах багато середземноморських видів, із яких найбільше поширені восковик, ковалик, хрущ кримський, кримський богомол, цикади та ін.

У Чорному морі живуть три види дельфінів — звичайний, афаліна та пихтун, а також білочеревний тюлень. У фауні риб Азовського моря і прибережних вод Чорного моря є багато спільного, оскільки ці басейни сполучені Керченською протокою і між ними відбуваються періодичні міграції багатьох видів риб. Однак є і специфічні місцеві види і форми. Для Азовського моря характерні керченський оселедець, пузанок, хамса, велика камбала, тюлька, бичок; для прибережних вод Чорного моря — осетер, білуга, севрюга, скумбрія, ставрида, кефаль, кілька, чорноморський лосось, дніпровський і дунайський оселедці, морський коник.

Із прісноводних риб найвідоміші — лосось дунайський, верховодка, харіус, щука, в'язь, лин, лящ, судак, сом, окунь, карась, сазан, чихоня, тараня. В карпатських річках трапляються форель і харіус. У великих водосховищах водяться цінні промислові риби — судак, лящ, сазан акліматизувалися білий амур і товстолобик.

До Червоної книги України занесено 85 видів рідкісних, а також ті види тварин, що знаходяться під загрозою знищення.

15.3. Несприятливі природні процеси і явища

На території України відбуваються різноманітні фізико-географічні процеси. Значно посилились ерозійні процеси, змив і розмив, що відбувається на схилах за добових сум опадів 10—20 мм. У середньому за рік на рівнинній території України буває 3—5 днів з опадами більше 20 мм. А в Українських Карпатах і Кримських горах добові суми опадів часом досягають і 50— 180 мм, через що процеси змиву ґрунтів стають набагато інтенсивнішими. Еродованих земель в Україні — 12,8 млн.га, або 33 %. Про велику небезпеку цих процесів для сільськогосподарського виробництва свідчить щорічне вибуття 80 тис. га еродованих земель, а відтак — утрата значних врожаїв. Із цими процесами тісно пов'язане утворення ярів. Велике поширення яружних процесів обумовлене наявністю пухких лесових порід, що легко розмиваються атмосферними опадами й під час танення снігу.

Значного розмаху в Україні набули і зсувні процеси: вздовж високих берегів Дніпра та його приток, уздовж Азово-Чорноморського узбережжя, де вони поєднуються з абразією морських берегів; зсуви спостерігаються в Українських Карпатах, на південних схилах Кримських гір.

Велику рушійну силу мають селі — стрімкі великі потоки з води, грязі, уламків гірських порід. Вони утворюються в басейнах гірських річок Українських Карпат і Кримських гір, на схилах гір, іноді височин після інтенсивних дощів, швидкого танення снігу під час різкого підвищення температури повітря, за прориву запрудних гірських озер, водосховищ на височинах. Селі короткочасні, але характеризуються швидким підвищенням рівня і зростанням руйнівної сили селевого потоку.

На території України є умови для розвитку карстових процесів (наявність вапнякових чи крейдових тріщинуватих порід, здатних до каретування, достатня кількість атмосферних вод, насиченість цих порід підземними волами). Карстові процеси в Україні розвиваються в карбонатних, сульфатних і галогенних породах. Україна — одна з класичних карстових країн світу.

Процеси заболочування характерні для зони мішаних лісів, менше вони поширені в лісостеповій та степовій зонах. У зоні мішаних лісів площа торфових боліт становить понад 500 тис. га. Основними причинами широкого розвитку процесів заболочування в Поліссі є позитивний баланс вологи, рівнинність території, неглибоке залягання водотривких шарів, поширення піщаних відкладів, які швидко фільтрують атмосферні води; неглибоке залягання ґрунтових вод, які живлять собою болота, великі весняні розливи рік і застоювання повеневих вод в умовах плоского рельєфу.

На територіях із надмірним атмосферним зволоженням і штучним зрошенням розвиваються процеси заболочування й підтоплення. На меліоративних землях через неправильне зрошення розвивається вторинне засолення ґрунтів.

Стихійні природні явища—це ті, прояв яких має аномальний характер і завдає великої шкоди господарству. На території України через складність фізико-географічних умов характерною є значна повторюваність небезпечних метеорологічних явищ (злив, великого граду, пилових бур, завірюх і снігопадів, морозів, спеки, суховіїв, заморозків тощо). В Україні досить часті сильні дощі, коли за 12 год (і менше) випадає 50 мм та більше опадів. Для гірських районів сильними є дощі за випадіння 30 мм та більше опадів за той же час. Вони випадають на західних холодних фронтах, їх можуть приносити південно-західні та стаціонарні циклони. Найчастіше (35 %) такі дощі випадають протягом одного дня, а також 2—5 днів. Вони починаються на заході та поступово змішуються на схід. їх розподіл по території має плямистий характер, частіше випадають на території однієї адміністративної області.

Несприятливим для господарювання явищем є випадіння граду. Повторюваність випадіння граду найбільша в Українських Карпатах і Кримських горах; вона становить 4—6 днів на рік. Цьому сприяє розвиток висхідних потоків перед горами, посилення турбулентності в приземному шарі повітря, наслідком чого є збільшення хмарності. На більшій частині території України середнє число днів із градом сягає двох, дещо більше їх на височинах. Одначе в окремі роки число днів із фалом у горах досягає 12, а на решті території 4—5 днів. У більшості випадків інтенсивно випадає дрібний град. Повторність випадіння фалу діаметром 30 мм становить близько 20 %. Великий град трапляється від кінця квітня — початку травня до кінця серпня — середини вересня. На Кримському півострові він може випадати і взимку.