Таблиця 11.2
Польські акціонерні банки, що функціонували у період 1912-1914 pp. (під австрійською окупацією) Г283; 103, с. 3471
| Назва | Рік заснування | Місце знаходження | Власний капітал | Балансова сума |
| млн. злотих згідно паритету 1927 р. | ||||
| 1. AT "Галицький акціонерний іпотечний банк" | 1867 р. | м. Львів | 60 | 569 |
| 2. Національний банк | 1883 р. | м. Львів | 42 | 864 |
| 3. Промисловий банк для Галичини | 1910 р. | м. Львів | 20 | 75 |
| 4. Бєльский-Біальський дисконтний банк | 1893 р. | м. Бєльске | 9 | 30 |
| 5. AT "Галицький банк торгівлі та промисловості" | 1869 р. | м. Краків | 8 | 34 |
| б. Галицький земський кредитний банк | 1910 р. | м. Львів | 6 | 64 |
| 7. AT "Галицький народний банк" | 1911 р. | м. Львів | 4 | 20 |
| 8. AT "Земельний іпотечний банк" | 1910 р. | м. Львів | 2 | 23 |
| 9. Галицький торговий банк | 1913 р. | м. Львів | 2 | - |
| 10. Акціонерний профспілковий банк | 1902 р. | м. Львів | 5 | 12 |
Австрійське банківське право було значно ліберальніше за російське, оскільки дозволяло об'єднувати діяльність у галузі іпотечного і дисконтного кредитування. Крім того, австрійський центральний банк був прихильно настроєним щодо польських інтересів і можливості кар'єри у ньому були відкриті для поляків. Однак на відміну від російського, результатом австрійського втручання в банківський сектор країни був низький рівень безпеки банків: з 8 акціонерних банків, заснованих від часу першої галицької банківської кризи 1873 р., лише 2 проіснували до 1-ї світової війни, а наступні кризи (1886 р., 1890 р., 1899 р.) призвели до їх банкрутства.
Пруська окупація
Функціонування польського банківського сектору під пруською окупацією був найслабшим (табл. 11.3), а німецьке банківське право, що базувалося на системі реєстрації, – найбільш ліберальним.
Таблиця 11.3
Польські банк, що функціонували у період 1912-1914 pp. (під пруською окупацією) Г283: 103, с. 347]
| Назва | Рік заснування | Місце знаходження | Власний капітал | Балансова сума |
| млн злотих згідно паритету 1927 року | ||||
| 1. Познанський банк | 1861 р. | м. Познань | 19 | 95 |
| 2. AT "Банк зв'язку та прибутку" | 1886 р. | м. Познань | 16 | 107 |
| 3. Земельний банк | 1886 р. | м. Познань | 10 | 217 |
| 4. AT "Познанський фермерський банк" | 1890 р. | м. Познань | 6 | 38 |
| 5. Влосманський банк | 1872 р. | м. Познань | 4 | 23 |
| 6. Квілецький та Потоцький банк | 1870 р. | м. Познань | 3 | 13 |
| 7. Дисконтний банк | 1914 р. | м. Бидгощ | 1 | 2 |
Після кризи 1873 р. навколо польської банківської справи запанувала атмосфера недовіри, яка утруднювала небагатьом і слабким польським банкам конкурування із сильними німецькими банками [74, с. 164]. Розвиток кредитної кооперації і заснування фінансового центру у вигляді банку AT "Банк зв'язку та прибутку" у м. Познані ( Bank Zwiqzku Spolek Zarobkowych S.A. w Poznaniu) сприяли відновленню довіри до польських кредитних установ. Однак вони залишалися однозначно слабшими. Імперський банк (Reichsbank), як і російський Державний банк, залишався закритим для поляків. В цій ситуації єдиною окупованою територією, де поляки могли здобувати досвід у сфері банківської справи, залишалася Галичина [103, с. 347].
На Галичині функціонував публічний Загальний банк, що був заснований у 1881 р. за рішенням Крайового Сейму. Крім кредитних функцій, він виконував також певні обов'язки центрального банку, надаючи допомогу комерційним банкам. Крім того, у Галичині було розбудовано як комунальний, так і кооперативний кредитний апарат. Фінансовими центрами польської кредитної кооперації були Профспілковий акціонерний банк у м. Львові (Akcyjny Bank Zwiqzkowy S.A. we Lwowie – 1902 p. заснування) та Центральна каса сільських господарств (Centralna Kasa Spolek Rolniczych – 1909 p.) [103, c. 347].
У період 1-ї світової війни на польських землях, що були анексовані Австрією, було розбудовано публічний кредитний апарат. Поряд з функціонуючим Національним банком (Bank Krajowy) виникли два нові публічні банки: Галицька військова кредитна установа (Galicyjski Wojenny Zaklad Kredytowy) і Галицька міська військова кредитна установа (Galicyjski Miejski Wojenny Zaklad Kredytowy). У 1916 p. галицькі банки розпочали експансію на окуповані центральними державами землі Польського Королівства [74, с. 164].
Найбільш вдалим період війни виявився для банків на польських землях, що перебували під пруською окупацією. У 1915 р. вони розпочали експансію на територіїо польських земель під російською окупацією і після закінчення війни опинилися у вигідній ситуації. Відміна російського банківського права спричинила лібералізацію польської банківської системи під російською окупацією та еволюцію у напрямку "німецької" моделі функціонування.
Після захоплення значних територій Росії у 1915 р. Німеччина опинилася перед проблемою організації на цих територіях емісії грошей. Спочатку емісійні функції виконував Познанський Східний банк торгівлі та ремесел (Ost bank Handel und Gewerbe), що емітував касові білети з номіналом в рублях і копійках [74, с. 164]. Після визнання незалежності (Акт від 05.11.1916 р.) Польща перейняла від окупаційних сил Німеччини емісійну інституцію – Польську Крайову Позичкову Касу – ПКПК (Polska Krajowa Kasa Pozyczkowa), яка з квітня 1917 р. почала емітувати тимчасові грошові одиниці – польські марки і до 1928 р. займалася короткостроковими монетарними та господарчими питаннями держави в умовах обмеженої автономії Польського Королівства [103, с. 348].
У 1918 р. в країні виникла інфляція, яка влітку 1923 р. переросла у гіперінфляцію (щомісячне зростання цін перевищило 50%) і знищила капітальні ресурси польських банків, хоча і сприяла їх організаційному розвитку – формуванню основ державного банківського сектора (у 1919 р. було засновано Поштову Ощадну касу (Pocztowa Kasa Oszczdnosci) і Державний аграрний банк (Paristwowy Bank Rolny). У 1920 р. було засновано Союз банків у Польщі, який репрезентував перед державною владою інтереси приватного банківського сектора.
Воєнні дії Польщі у цей період призвели до браку фінансів та нагромадження заборгованості країни. З метою покращення ситуації казначейство розпочало друкування грошей, в результаті чого нестримно зросла кількість валюти в обігу і, відповідно, швидко скоротився обмінний курс польської марки. 11.01.1924 р. Сейм прийняв Закон "Про державні фінанси і валютну реформу" [14]. Крім того, у 1924 р. відбулася реформа Владислава Грабського, яка призвела до валютної стабілізації. В обіг було введено злотий як єдину валюту для Польщі, який замінив польську марку. Замість Польської Крайової Позичкової Каси було засновано незалежний від уряду AT "Польський банк", який емітував нові гроші – злоті [103, с. 348].
У 1925 р. внаслідок німецько-польської митної війни, чергової появи бюджетного дефіциту та падіння торговельного балансу настала економічна криза. Відбулось падіння курсу злотого та банківських установ, допомоги з боку AT "Польський банк", який вважав своїми головними функціями лише захист валюти та кредитування економіки, не надійшло, Банківська криза виявила слабкість капіталу приватних банків та їх проблеми з ліквідністю [103, с. 348].
Вдалими для грошово-кредитної системи Польщі були 1927-1930 pp. Так, у 1927 р. було організовано ефективний банківський нагляд у вигляді Банківського комісаріату Міністерства державної казни, а у 1928 р. – ухвалено нове банківське право, що запроваджувало обмеження щодо пропорцій між зобов'язаннями банку і його власним капіталом. Банкам заборонялося вести торговельну діяльність, а також здійснювати банківську діяльність через товариства з обмеженою відповідальністю [74, с. 165].
У 1927 р. мережа муніципальних кас економії (komunalnych kas oszczednosci), що до цього часу охоплювала польські землі під пруською і австрійською окупацією, була поширена на всю країну. В 1929 р. державний банківський сектор доповнила ще одна установа – Банківська польська каса (Bank Polska Kasa S.A.), яка обслуговувала польську діаспору [101, с. 461].
Світова криза 1931 р. не могла не позначитися на польській грошово-кредитній системі. Найбільше її відчув приватний банківський сектор внаслідок значного відпливу іноземного капіталу з країни. Крім того, проблеми поглибилися із-за дефляційної валютної політики, яку, головним чином з міркувань престижу, на той час вів уряд Польщі. Результатом кризи стали політика етатизму і маржиналізація комерційного банківського сектора країни [103, с. 349].
Напередодні ІІ-ї світової війни банківська система Польщі взяла курс в напрямку "англійської" моделі функціонування. В результаті вона стала відносно добре розвинутою. У 1938 р. поряд із сучасним Польським Банком діяли великі державні банки, 27 приватних банків у формі акціонерних товариств (в т. ч. 4 – закордонні), 28 банківських домів, 19 кредитних товариств, 333 комунальні ощадні каси, 975 позичково-ощадних кас та 5597 кредитних кооперативів [269].
У вересні 1939 р. AT "Польський Банк" було евакуювало через Румунію до Франції, а згодом – до Великобританії, де він перебував протягом усього періоду війни [74, с. 167].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Грошово-кредитні системи зарубіжних країн» автора Герасимчук З.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГРОШОВО-КРЕДИТНІ СИСТЕМИ ДЕЯКИХ КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЄВРОПИ“ на сторінці 3. Приємного читання.
