У Німеччині діє принцип подвійного зовнішньогалузевого контролю за кредитною діяльністю – з боку центрального банку та спеціального державного органу. Так, органами грошово-кредитного регулювання в країні є Німецький Федеральний банк і Федеральне управління фінансового нагляду Німеччини.
Згідно із Законом "Про кредитну справу" Німецький федеральний банк повинен тісно взаємодіяти з Федеральним управлінням фінансового нагляду Німеччини. Останнє відомство не має своїх структурних підрозділів у регіонах, тому банківське законодавство підключає до практичної реалізації функції нагляду на місцях систему Німецького федерального банку [143, с. 187].
Ці два органи грошово-кредитного регулювання Німеччини повинні надавати один одному будь-яку інформацію і результати своїх спостережень, які можуть мати значення для виконання ними відповідних функцій. Федеральний банк повинен надавати Федеральному управлінню фінансового нагляду статистичну інформацію, яку він збирає. Президент Федерального управління фінансового нагляду Німеччини (або його заступник) має право брати участь в обговоренні Радою центральних банків питань, що знаходяться в межах його компетенції. Під час таких обговорень він володіє правом дорадчого голосу [143, с. 187-188].
Функціонування центрального банку Німеччини
Головною ланкою банківської системи Німеччини є Німецький федеральний банк, структура якого була сформована в повоєнні роки. Після закінчення Другої світової війни в західних зонах окупації була введена двоступенева система емісійних банків. У кожній з німецьких земель на базі відділень Рейхсбанку, що збереглись, виникли центральні банки. Іх діяльність координувалась Банком Німецьких земель, створеним окупаційною владою 01.03.1948 р. [205, с. 330].
04.07.1957 р. був ухвалений, а 01.08.1957 р. набрав чинності Закон "Про Німецький Федеральний банк" (Bundesbank Act), відповідно до якого було засновано федеральний емісійний банк Федеральної Республіки Німеччини. Штаб-квартира центрального банку знаходиться у Франкфурт-на-Майні.
З 01.01.1999 р. Дойче Бундесбанк увійшов до системи ЄСЦБ та передав значну частину своїх повноважень Європейському центральному банку. Німецький федеральний банк, виконуючи положення Маастрихтської угоди про створення Європейського валютного союзу покликаний забезпечувати стабільність євро та проводити спільну монетарну політику у Німеччині [205, с. 331].
Етапи історичного розвитку центрального банку Німеччини представлені у табл. 3.1.
Таблиця 3.1
Історія розвитку центрального банку Німеччини
| Період | Історична подія |
| 1875-1945 pp. | центральним емісійним банком Німеччини є Рейхсбанк |
| 1946-1948 pp. | в Західній Німеччині на базі філій Рейхсбанку в межах кожної з 11 земель створюються центральні банки |
| 1948-1957 pp. | систему емісійних банків очолює Банк німецьких земель, який здійснює операції через центральні банки земель |
| 1957-1999 pp. | шляхом злиття Банку німецьких земель з центральними банками земель створено Німецький федеральний банк, який протягом цього періоду виконує функції центрального банку |
| з 1999 р. | Німецький федеральний банк увійшов до системи ЄСЦБ |
Відповідно до Закону "Про Німецький Федеральний банк" Дойче Бундесбанк є Федеральною корпорацією і його статутний капітал повністю належить Федеральному уряду.
Дойче Бундесбанк відповідно до закону 1957 р. зобов'язаний підтримувати загальну економічну політику Федерального уряду, але під час виконання повноважень, наданим йому цим законом, він є незалежним від вказівок уряду.
Федеральний уряд повинен запрошувати президента Федерального банку на свої засідання, присвячені обговоренню питань щодо валютної політики, але тільки з правом дорадчого голосу. Члени Федерального уряду також мають право брати участь у засіданнях Ради центральних банків, але права голосу вони не мають (можуть лише вносити пропозиції). На їх вимогу ухвалення рішення можна відкладати на строк до 2-х тижнів. Повноваження
Федерального уряду відносно Німецького федерального банку в основному обмежені участю в призначенні членів Ради директорів.
Центральний банк Німеччини замінив діючу дворівневу систему центральних банків, яка включала центральне управління (у Франкфурті-на-Майні), 9 офісів (центральні банки земель) та 126 відділень в найбільш містах [46, с. 210]. Нині Німецький федеральний банк (рис. 3.1) має 9 регіональних відділень, розташованих у містах Берліні, Дюсельдорфі, Франкфурт-на-Майні, Гамбурзі, Ганновері, Майнці, Лейпцигу, Мюнхені та Штутгарті. Відділення у свою чергу мають 47 філій.
Рис. 3.1. Структура Німецького федерального банку
Таку загальнонаціональну мережу Дойче Бундесбанк використовує для того, щоб здійснювати свої операції в районах рефінансування, постачань готівки, безготівкових платежів і банківського нагляду.
Органами управління Німецьким федеральним банком є: Рада центральних банків, Рада директорів і Правління центральних банків земель (рис. 3.2).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Грошово-кредитні системи зарубіжних країн» автора Герасимчук З.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Органи грошово-кредитного регулювання в Німеччині“ на сторінці 1. Приємного читання.
