Становлення і розвиток грошово-кредитної системи Білорусії
Перші згадки про кредитну систему в Білорусії припадають на II половину XIX ст., оскільки після відміни кріпацтва в кінці 60-х pp. XIX ст. на ринку фінансових послуг Північно-Західного краю Росії нагромадилися значні вільні грошові кошти. Ці засоби концентрувалися головним чином у м. Мінську [143, с. 295].
У 1873 р. в м. Мінську було відкрито перший у Білорусії комерційний банк, в 1874 р. – засновано Мінське товариство взаємного кредиту, а у 1881 р. – відкрито відділення Держбанку Росії. З 80-х pp. XIX ст., і особливо на початку XX ст., в м. Мінську розпочали діяльність відділення загальноросійських банків (Російсько-азіатського, Селянського поземельного, Петербурзько-азовського комерційного, Азовсько-донського комерційного банків тощо) [143, с. 295].
12.05.1901 р. було засновано Мінське ремісниче кредитне товариство, якому на основний капітал надавали позики Держбанк Росії, Мінський і Петербурзько-азовський банки. Максимальний кредит ремісникам надавався у розмірі 100 руб. [143, с. 295]. Цього ж року було засновано Мінське ощадно-позичкове товариство, а через 2 роки – Мінське товариство взаємного кредиту, перейменоване 01.01.1905 р. в Мінське купецьке товариство взаємного кредиту. За кількістю членів і за розмахом грошових операцій воно не набагато поступалося першому Мінському товариству взаємного кредиту. У 1911 р. розпочало діяльність Мінське торгово-промислове товариство взаємного кредиту, діяльність якого сприяла розвитку економіки не лише м. Мінська, але і всього Північно-західного краю, а напередодні 1-ї світової війни у 1914 р. було засновано Мінське лісопромислове товариство взаємного кредиту [143, с. 296].
У 1913 р. відкрилося Мінське відділення Віденського комерційного банку, а у роки Першої світової війни – Мінське відділення Петербурзького міжнародного комерційного банку [143, с. 296].
Особливе місце серед великих кредитних установ м. Мінську займало Мінське відділення Державного банку Росії, оскільки його діяльність була пов'язана з державним бюджетом. За кількістю врахованих векселів воно займало п'яте місце в Росії, випередивши всі інші відділення в Північно-Західному краї. Об'єктом діяльності цього відділення були підтримка і контроль фінансової діяльності місцевих підприємців та лісова торгівля, яка приносила значні прибутки [101, с. 364].
Проте, варто відмітити, що доступ до банківського кредиту в м. Мінську на початку XX ст. мали лише великі підприємці, приватні особи, що займалися вексельними операціями, банкірські контори та товариства взаємного кредиту, що виступали посередниками між банками і дрібними товаровиробниками, роздрібною торгівлею на території Білорусії. Так, у 1913 р. в м. Мінську функціонувало 4 товариства взаємного кредиту, 11 дисконтерів і власників банківських контор [143, с. 296-297]. Таким чином, за кількістю товариств взаємного кредиту і величини їх грошового обігу м. Мінськ далеко випереджало інші міста Білорусії. Крім того, концентрація в м. Мінську великих грошових коштів призвела до того, що дане місто почало відігравати основну роль в управлінні всією економікою Північно-Західного краю [143, с. 297].
Однак, на території Білорусії існував простір і для діяльності мінських лихварів. Так більшість мінських мільйонерів, фінансуючи лісову торгівлю, під час розпродажу земельних володінь брали участь у спекулятивних операціях та торгували грошима.
Докорінні зміни у Білорусію принесла Жовтнева революція. Так філії приватних банків, що функціонували на її території, були націоналізовані, а земельні банки – закриті.
03.12.1921 р. Радою Народних Комісарів БРСР було прийнято Постанову "Про організацію в Мінську Білоруської контори державного банку" і рівно через місяць дана установа розпочала свою діяльність. Пізніше відкрилися місцеві відділення Державного банку у містах Вітебську, Борисові, Бобруйську, Могильові та агентства – в Слуцьку, Мозирі, Орші, Климовичах, Полоцьку [179].
З переходом до непу було взято курс на зміцнення грошової системи. І в період 1922-1924 pp. була проведена грошово-кредитна реформа, в результаті якої було введено стійку валюту і наділено Держбанк функціями емісійного центру СРСР і органа регулювання грошового обігу. Все це позитивно позначилося на підйомі виробництва та зміцненні в цілому всієї економіки СРСР, в тому числі і Республіки Білорусь [179]. Ця реформа була проведена без іноземної допомоги та створила міцну основу для відновлення і розвитку країни.
У 1923-1925 pp. в Республіці Білорусь почали діяти філії загальносоюзних акціонерних банків: Промбанку, Всесоюзного кооперативного банку, а з 1936 р. – Соргбанку. Крім того, протягом цих років сформувалася система білоруських місцевих банків: Гомельський робочий банк, Белкомунбанк. Також з метою концентрації вільних коштів для кредитування потреб сільського господарства республіки були організовані окружні товариства сільськогосподарського кредиту: Білоруське, Гомельське, Вітебське, Оршанське, Калінінське, Могилевське, Бобруйське, Мозирське і Полоцьке. З перерахованих товариств лише Білоруське у 1924 р. було перетворено в Белсельбанк, який взяв на себе основну роль щодо кредитування села [179].
У 1930-1932 pp. у країні була проведена кредитна реформа, суть якої зводилася до повної заміни комерційного кредитування прямими банківськими кредитами з одночасним впровадженням принципів госпрозрахунку. У сукупності це дозволило банкам збільшити обсяги короткострокового кредитування за подальші десять років у 23 рази, причому на частку промисловості в довоєнному 1940 р. припадало близько 60% усіх кредитів [143, с. 298].
В період 1932-1959 pp. відбулася перебудова банківської системи, в результаті чого в Білорусії розпочали діяльність Комунальний банк; контори з філіями Держбанку СРСР, Промбанку СРСР, Сельхозбанку СРСР та Соргбанку СРСР.
На початку Великої вітчизняної війни (25.06.1941 р.) Білоруська контора Держбанку СРСР була евакуйована в м. Тамбов, в листопаді – в м. Караганду, в березні 1942 р. – в м. Горький, а 09.09.1943 р. за розпорядженням РНК СРСР – була закрита. Відновила свою роботу Білоруська контора Держбанку СРСР в жовтні 1943 р. і в грудні переїхала до м. Гомеля, а в липні 1944 р. – до м. Мінська [179].
У повоєнні роки в Білорусії вирішувалися завдання щодо відновлення зруйнованого господарства. І в 1947 р. була проведена грошова реформа, що стосувалася організації грошового обігу.
В 1959 р. було здійснено реорганізацію банківської системи: скасовано спеціалізовані банки, а їх функції передані Держбанку СРСР і Промбудбанку СРСР і з цього часу банківська система Білорусі була представлена установами даних банків Мінська [2]. Загалом до 90-х pp. XX ст. банки працювали в умовах жорсткого централізованого планування і їх діяльність була спрямована на вирішення завдань того часу – створення могутнього промислового і наукового потенціалу, розвиток галузей, що визначають технічний прогрес. І якщо у 1925 р. кредитні ресурси банківської системи за секторами економіки були розподілені в Білорусії таким чином: промисловість – близько 44,5%; сільське господарство – майже 15%; торгівля – приблизно 40%; приватний сектор – близько 0,5%, то у 1981 р. уже іншим: промисловість – близько 33%; сільське господарство – 23%; торгівля і заготівля – майже 22%; інші – 22% [143, с. 297-298].
Наступна велика реорганізація банківської системи Республіки Білорусь була проведена в 1987 р. Так були засновані білоруські республіканські банки з філіями Держбанку СРСР, Зовнішекономбанку, Ощадного банку, Житлосоцбанку, Промбудбанку, Агропромбанку, які діяли на принципах госпрозрахунку та самофінансування [179].
У грудні 1990 р. після прийняття Декларації "Про суверенітет Республіки Білорусь" і Законів "Про Національний банк Республіки Білорусь" та "Про банки і банківську діяльність в Республіці Білорусь" всі банки СРСР на території Білорусії були проголошені її власністю, спеціалізовані державні банки – перетворені в акціонерні комерційні (Белагропромбанк, Белвнешекономбанк, Белбізнесбанк, Белпромстройбанк, Ощадний банк). Також засновувалися нові комерційні банки, біля витоків яких стояв уже приватний капітал, – Беларусбанк, Бресткомбанк. Пріорбанк, Комплексбанк та інші. На базі Білоруського республіканського банку Держбанку СРСР було засновано Національний банк Республіки Білорусь. Саме ці події ознаменували собою новітній етап в розвитку кредитної системи країни [101, с. 367].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Грошово-кредитні системи зарубіжних країн» автора Герасимчук З.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА РЕСПУБЛІКИ БІЛОРУСЬ“ на сторінці 1. Приємного читання.
