ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА РЕСПУБЛІКИ БІЛОРУСЬ

Грошово-кредитні системи зарубіжних країн


Становлення і розвиток грошово-кредитної системи Білорусії


Перші згадки про кредитну систему в Білорусії припадають на II половину XIX ст., оскільки після відміни кріпацтва в кінці 60-х pp. XIX ст. на ринку фінансових послуг Північно-Західного краю Росії нагромадилися значні вільні грошові кошти. Ці засоби концентрувалися головним чином у м. Мінську [143, с. 295].

У 1873 р. в м. Мінську було відкрито перший у Білорусії комерційний банк, в 1874 р. – засновано Мінське товариство взаємного кредиту, а у 1881 р. – відкрито відділення Держбанку Росії. З 80-х pp. XIX ст., і особливо на початку XX ст., в м. Мінську розпочали діяльність відділення загальноросійських банків (Російсько-азіатського, Селянського поземельного, Петербурзько-азовського комерційного, Азовсько-донського комерційного банків тощо) [143, с. 295].

12.05.1901 р. було засновано Мінське ремісниче кредитне товариство, якому на основний капітал надавали позики Держбанк Росії, Мінський і Петербурзько-азовський банки. Максимальний кредит ремісникам надавався у розмірі 100 руб. [143, с. 295]. Цього ж року було засновано Мінське ощадно-позичкове товариство, а через 2 роки – Мінське товариство взаємного кредиту, перейменоване 01.01.1905 р. в Мінське купецьке товариство взаємного кредиту. За кількістю членів і за розмахом грошових операцій воно не набагато поступалося першому Мінському товариству взаємного кредиту. У 1911 р. розпочало діяльність Мінське торгово-промислове товариство взаємного кредиту, діяльність якого сприяла розвитку економіки не лише м. Мінська, але і всього Північно-західного краю, а напередодні 1-ї світової війни у 1914 р. було засновано Мінське лісопромислове товариство взаємного кредиту [143, с. 296].

У 1913 р. відкрилося Мінське відділення Віденського комерційного банку, а у роки Першої світової війни – Мінське відділення Петербурзького міжнародного комерційного банку [143, с. 296].

Особливе місце серед великих кредитних установ м. Мінську займало Мінське відділення Державного банку Росії, оскільки його діяльність була пов'язана з державним бюджетом. За кількістю врахованих векселів воно займало п'яте місце в Росії, випередивши всі інші відділення в Північно-Західному краї. Об'єктом діяльності цього відділення були підтримка і контроль фінансової діяльності місцевих підприємців та лісова торгівля, яка приносила значні прибутки [101, с. 364].

Проте, варто відмітити, що доступ до банківського кредиту в м. Мінську на початку XX ст. мали лише великі підприємці, приватні особи, що займалися вексельними операціями, банкірські контори та товариства взаємного кредиту, що виступали посередниками між банками і дрібними товаровиробниками, роздрібною торгівлею на території Білорусії. Так, у 1913 р. в м. Мінську функціонувало 4 товариства взаємного кредиту, 11 дисконтерів і власників банківських контор [143, с. 296-297]. Таким чином, за кількістю товариств взаємного кредиту і величини їх грошового обігу м. Мінськ далеко випереджало інші міста Білорусії. Крім того, концентрація в м. Мінську великих грошових коштів призвела до того, що дане місто почало відігравати основну роль в управлінні всією економікою Північно-Західного краю [143, с. 297].

Однак, на території Білорусії існував простір і для діяльності мінських лихварів. Так більшість мінських мільйонерів, фінансуючи лісову торгівлю, під час розпродажу земельних володінь брали участь у спекулятивних операціях та торгували грошима.

Докорінні зміни у Білорусію принесла Жовтнева революція. Так філії приватних банків, що функціонували на її території, були націоналізовані, а земельні банки – закриті.

03.12.1921 р. Радою Народних Комісарів БРСР було прийнято Постанову "Про організацію в Мінську Білоруської контори державного банку" і рівно через місяць дана установа розпочала свою діяльність. Пізніше відкрилися місцеві відділення Державного банку у містах Вітебську, Борисові, Бобруйську, Могильові та агентства – в Слуцьку, Мозирі, Орші, Климовичах, Полоцьку [179].

З переходом до непу було взято курс на зміцнення грошової системи. І в період 1922-1924 pp. була проведена грошово-кредитна реформа, в результаті якої було введено стійку валюту і наділено Держбанк функціями емісійного центру СРСР і органа регулювання грошового обігу. Все це позитивно позначилося на підйомі виробництва та зміцненні в цілому всієї економіки СРСР, в тому числі і Республіки Білорусь [179]. Ця реформа була проведена без іноземної допомоги та створила міцну основу для відновлення і розвитку країни.

У 1923-1925 pp. в Республіці Білорусь почали діяти філії загальносоюзних акціонерних банків: Промбанку, Всесоюзного кооперативного банку, а з 1936 р. – Соргбанку. Крім того, протягом цих років сформувалася система білоруських місцевих банків: Гомельський робочий банк, Белкомунбанк. Також з метою концентрації вільних коштів для кредитування потреб сільського господарства республіки були організовані окружні товариства сільськогосподарського кредиту: Білоруське, Гомельське, Вітебське, Оршанське, Калінінське, Могилевське, Бобруйське, Мозирське і Полоцьке. З перерахованих товариств лише Білоруське у 1924 р. було перетворено в Белсельбанк, який взяв на себе основну роль щодо кредитування села [179].

У 1930-1932 pp. у країні була проведена кредитна реформа, суть якої зводилася до повної заміни комерційного кредитування прямими банківськими кредитами з одночасним впровадженням принципів госпрозрахунку. У сукупності це дозволило банкам збільшити обсяги короткострокового кредитування за подальші десять років у 23 рази, причому на частку промисловості в довоєнному 1940 р. припадало близько 60% усіх кредитів [143, с. 298].

В період 1932-1959 pp. відбулася перебудова банківської системи, в результаті чого в Білорусії розпочали діяльність Комунальний банк; контори з філіями Держбанку СРСР, Промбанку СРСР, Сельхозбанку СРСР та Соргбанку СРСР.

На початку Великої вітчизняної війни (25.06.1941 р.) Білоруська контора Держбанку СРСР була евакуйована в м. Тамбов, в листопаді – в м. Караганду, в березні 1942 р. – в м. Горький, а 09.09.1943 р. за розпорядженням РНК СРСР – була закрита. Відновила свою роботу Білоруська контора Держбанку СРСР в жовтні 1943 р. і в грудні переїхала до м. Гомеля, а в липні 1944 р. – до м. Мінська [179].

У повоєнні роки в Білорусії вирішувалися завдання щодо відновлення зруйнованого господарства. І в 1947 р. була проведена грошова реформа, що стосувалася організації грошового обігу.

В 1959 р. було здійснено реорганізацію банківської системи: скасовано спеціалізовані банки, а їх функції передані Держбанку СРСР і Промбудбанку СРСР і з цього часу банківська система Білорусі була представлена установами даних банків Мінська [2]. Загалом до 90-х pp. XX ст. банки працювали в умовах жорсткого централізованого планування і їх діяльність була спрямована на вирішення завдань того часу – створення могутнього промислового і наукового потенціалу, розвиток галузей, що визначають технічний прогрес. І якщо у 1925 р. кредитні ресурси банківської системи за секторами економіки були розподілені в Білорусії таким чином: промисловість – близько 44,5%; сільське господарство – майже 15%; торгівля – приблизно 40%; приватний сектор – близько 0,5%, то у 1981 р. уже іншим: промисловість – близько 33%; сільське господарство – 23%; торгівля і заготівля – майже 22%; інші – 22% [143, с. 297-298].

Наступна велика реорганізація банківської системи Республіки Білорусь була проведена в 1987 р. Так були засновані білоруські республіканські банки з філіями Держбанку СРСР, Зовнішекономбанку, Ощадного банку, Житлосоцбанку, Промбудбанку, Агропромбанку, які діяли на принципах госпрозрахунку та самофінансування [179].

У грудні 1990 р. після прийняття Декларації "Про суверенітет Республіки Білорусь" і Законів "Про Національний банк Республіки Білорусь" та "Про банки і банківську діяльність в Республіці Білорусь" всі банки СРСР на території Білорусії були проголошені її власністю, спеціалізовані державні банки – перетворені в акціонерні комерційні (Белагропромбанк, Белвнешекономбанк, Белбізнесбанк, Белпромстройбанк, Ощадний банк). Також засновувалися нові комерційні банки, біля витоків яких стояв уже приватний капітал, – Беларусбанк, Бресткомбанк. Пріорбанк, Комплексбанк та інші. На базі Білоруського республіканського банку Держбанку СРСР було засновано Національний банк Республіки Білорусь. Саме ці події ознаменували собою новітній етап в розвитку кредитної системи країни [101, с. 367].

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Грошово-кредитні системи зарубіжних країн» автора Герасимчук З.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА РЕСПУБЛІКИ БІЛОРУСЬ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНІ СИСТЕМИ РОЗВИНУТИХ КРАЇН СВІТУ

  • Регулюючі органи грошово-кредитної системи США

  • Інші органи регулювання грошово-кредитної системи США

  • Комерційні банки та небанківські фінансово-кредитні установи США

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

  • Банк Англії – центральний орган регулювання грошово-кредитної системи країни

  • Другий рівень кредитної системи Великобританії

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА НІМЕЧЧИНИ

  • Органи грошово-кредитного регулювання в Німеччині

  • Федеральне управління фінансового нагляду Німеччини

  • Фінансова архітектура Німеччини

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА ФРАНЦІЇ

  • Ланка верхнього рівня регулювання кредитної системи Франції

  • Допоміжні органи регулювання та контролю за кредитною діяльністю

  • Інші централізовані служби в структурі кредитної системи Франції

  • Діяльність фінансово-кредитних установ на ринку фінансових послуг Франції

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА ЯПОНІЇ

  • Банк Японії – центр кредитної системи країни

  • Федеральна корпорація страхування депозитів

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА ІТАЛІЇ

  • Органи регулювання грошово-кредитних відносин в Італії

  • Система фінансово-кредитних установ Італії

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА КАНАДИ

  • Регуляторна система Канади

  • Канадська корпорація страхування депозитів

  • Фінансово-кредитні інститути Канади та їх діяльність на ринку фінансових послуг країни

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНІ СИСТЕМИ ДЕЯКИХ ПОСТРАДЯНСЬКИХ КРАЇН

  • Гроші та кредит СРСР в період 1917-1945 pp.

  • Грошова та кредитна системи СРСР в період 1946-1991 pp.

  • Грошово-кредитна система Російської Федерації

  • Кредитна система РФ: структура та функції

  • Асоціація кредитних організацій

  • Національне бюро кредитних історій

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА РЕСПУБЛІКИ БІЛОРУСЬ
  • Національний банк Республіки Білорусь

  • Другий рівень фінансово-кредитної системи Республіки Білорусь

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА РЕСПУБЛІКИ КАЗАХСТАН

  • Розвиток кредитної системи Казахстану

  • Національний Банк Республіки Казахстан: структура, основні завдання та функції

  • Казахська система гарантування депозитів

  • Функціонування сегментів кредитного сектору Республіки Казахстан

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНІ СИСТЕМИ ДЕЯКИХ КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЄВРОПИ

  • Національний банк Польщі: історичні аспекти, функції та організаційна структура

  • Організаційна структура центрального банку Польщі

  • Характеристика фінансово-кредитних установ Польщі

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА УГОРЩИНИ

  • Національний банк Угорщини

  • Угорська банківська асоціація

  • Діяльність Державної фінансової інспекції

  • Угорська фінансово-кредитна архітектура

  • Банківська система Угорщини

  • Система кредитно-ощадних кооперативів Угорщини

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА ЧЕХІЇ ТА СЛОВАЧЧИНИ

  • Розвиток грошово-кредитної системи Словаччини

  • Національна система регулювання грошово-кредитних відносин в Чеській та Словацькій Республіках

  • Національний банк Словацької Республіки

  • Діяльність банківських та небанківських фінансово-кредитних інституцій в Чеській та Словацькій Республіках

  • Другий рівень кредитної системи Словацької Республіки

  • ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК