ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

Грошово-кредитні системи зарубіжних країн


Грошовий обіг та кредитна система Великобританії: історичні аспекти


Фунт стерлінгів як грошова одиниця був відомий на Британських островах задовго до утворення централізованої англійської держави. Так, ще до норманського завоювання (1066 р.) серед місцевого населення ходили срібні пенси або "стерлінги". З одного фунта срібла чеканили 240 таких монет. Фунт стерлінгів ділився на 20 шилінгів, а кожен шилінг дорівнював 12 пенсам [139, с. 50].

У першій половині XVI ст. в Англії вперше були випущені облігації державних позик. Вони вільно продавались і використовувались замість готівки. Звичайний відсоток складав біля 8% річних [101, с. 38].

У другій половині XVII ст. в результаті виникнення невідповідності між високим рівнем розвитку торгівлі й примітивним станом монетного обігу в Англії виник банкнотний обіг. Купці встановлювали для своїх розрахунків умовну, загальну для всіх грошову одиницю – "банкову монету". Банковою монетою вважалася або найкраща за якістю монета, або певна кількість дорогоцінного металу. Приймаючи гроші від своїх вкладників, банкіри відкривали їм кредит залежно від того, скільки надані гроші містили банкової монети.

Крім того, в Англії довгий час функції банкірів виконували золотих справ майстри, які одночасно з виробництвом золотих виробів приймали внески, переводячи їх у банкову монету. За це клієнти отримували білети золотих справ майстрів – "goldschmidt's notes", за допомогою яких могли погашати свої взаємні зобов'язання. Згодом так звані золотих справ майстри стали банкірами, а вказані посвідчення отримали назву білети банкірів, або банкноти ("banker's notes") [205, с. 183]. При знятті частини суми на посвідченні проставлялася відповідна помітка і воно було дійсне на суму внеску, що залишався. Згодом замість одної банкноти банкіри почали видавати кілька менших за номіналом білетів, що в сумі дорівнювали розміру внеску. Спочатку ці білети були писаними, а потім – друкованими. Фактично, вони стали платіжним засобом, що потіснив монету. До кінця XVII ст. вони розповсюдились і на англійські колонії Північної Америки.

З 1663 р. до 1816 р. основу грошової системи Англії становили гінеї, які спершу важили 8,47 г і відповідали 20 шилінгам. Дрібних монет англійський уряд через великі порівняно з номінальною вартістю видатки на їх виготовлення карбував дуже мало. Так в країні карбувалися токени, масова емісія яких припала на XVII ст. У 1818 р. обіг токенів в Англії було заборонено, а 1873 р. – і в її колоніях [228, с. 191-192].

У 1688 р. завершилася громадянська війна, що понесла значні витрати, і трон Англії зайняли Вільям і Мері. Разом із ними прийшла політична партія, яка була прихильником меркантилізму і грабіжницького захоплення колоній. Така політика виявилася досить дорогою, і, як наслідок, у 1690-х pp. казна Англії виявилася "виснаженою". Уряд країни більше не мав змоги спонукати людей купувати його облігації після довгих років війни. Крім того, зібрати податки за вищими ставками також не було можливості. І з метою пошуку способів віднайти гроші для уряду у 1693 р. був утворений комітет Палати общин [284, с. 180].

Проте, розвиток торгівлі та фінансові потреби уряду Англії вимагали появи економічно-стійкого національного чи публічного банку. Так, у 1694 р. у формі акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю виник Банк Англії (Bank of England) (був націоналізований у 1946 р.) [228, с. 192; 139, с. 51]. Фактично цей банк зразу ж став майже державним банком і основним його завданням було кредитування держави.

У 1696 р. Банк Англії зіткнувся із протистоянням і загрозою конкуренції: партія Торі спробувала заснувати новий National Land Bank. Однак ця спроба не вдалася, оскільки керівництво Банку Англії одразу ж вжило відповідних заходів [101, с. 41]. Крім того, щоб перестрахуватись, у наступному році англійський уряд ухвалив закон, який забороняв заснування в Англії великих банків. Також згідно з цим законом підробка банкнот Банку Англії каралося смертю.

У 1697 р. Банк Англії отримав монопольне право емісії в Лондоні і протягом півтора століття виконував роль головного банку, спираючись на королівську хартію 1694 р., в якій були зафіксовані принципи функціонування і управління ним [101, с. 41-42].

У 1765 р. було створено акціонерний банк "Ллойдс", одним із найважливіших завдань якого була підтримка торгівлі. Варто відмітити, що у той час, як на континенті панувала система жиророзрахунків, в Англії була введена система клірингових розрахунків. Власник поточного рахунка за допомогою чеків міг здійснювати всі необхідні виплати. Для проведення цих розрахунків виникли спеціальні заклади – розрахункові палати. Одна з найбільших таких палат – Лондонська розрахункова палата була заснована в 1775 р. Всі банки, члени палати, стали носити назву клірингових банків [101, с. 42].

Зустрічалося поєднання операцій кредитних, комерційних, експедиторських і власне торгових і лише поступово банківська діяльність відділилась від інших. Так, відомий единбурзький банк виріс з торгової компанії і, навіть отримавши в 1746 р. статус банківської установи, зберіг попередню назву "Британська лляна компанія" (British Kinen Compani). Ця компанія, займаючись збутом лляних виробів, видавала кустарям позики під матерії, що вони виготовляли, а потім стала випускати банкові білети, якими оплачувала доставлені товари. Пізніше вона стала займатися обігом векселів і створила в кінці XVIII ст. мережу відділень в країні, перетворившись в депозитний банк [205, с. 198-199].

У другій половині XVIII ст. з'явилися приватні банки, що випускали векселі. До 1793 р. їх налічувалося близько 400.

В останній третині XVIII ст. в Англії розпочався промисловий переворот, внаслідок якого ця країна стала "майстернею" і найбагатшою країною світу. Фінансове становище Англії було стабільним, і, на відміну від інших країн Європи, тут в обігу перебували не паперові гроші, а розмінні на метал банкноти. Однак, після перемоги революції у Франції, з початку 90-х pp. XVIII ст. Англія втягнулася у важку боротьбу революційною, а потім наполеонівською Францією. Англія фінансувала всі антифранцузькі коаліції, сама вела воєнні дії на суходолі і на морі, і це негативно відбилося на фінансовому стані країни [205, с. 223-224].

Величезні воєнні витрати частково покривалися за рахунок позик Банку Англії і закупівлі іноземної сировини. Іноземці конвертували банкноти в золото і вивозили його за кордон. В результаті вже на початку 1797 р. резерви банку були вичерпані і він виявився на межі банкрутства. Уряд не міг допустити цього, оскільки на той час Банк Англії був не лише кредитором і скарбником держави, але й керував всім державним боргом. Тому був прийнятий Закон "Про банківську рестрикцію" і спочатку провінційні банки, а згодом і Банк Англії припинив розмін кредитних білетів на золото. Це спричинило надмірну емісію банкнот, що, в свою чергу, викликало інфляцію. Ринкова ціна застави в банкнотах піднялася на одну чверть, в тій же пропорції впав обмінний курс фунта стерлінгів до інших валют. Але зразу ж після завершення війни з Наполеоном курс банкнот став підвищуватися й у 1817 р. складав уже 97% номінальної вартості. У 1819 р. було вирішено відновити розмін банкнот з 1823 р., але фактично він був відновлений у 1821 р. [205, с. 224; 139, с. 51; 228, с. 192].

У 1816 р. уряд Англії прийняв Закон "Про золотий стандарт": золото було офіційно проголошено основою грошової системи і підлягало вільному карбуванню без мита з розрахунку 3 фунта стерлінгів 17 шилінгів і 10,5 пенса за тройську унцію. Крім того, уряд оголосив банкноти Банку Англії універсальним законним засобом платежу. Провінційні банки обмінювали на них свої паперові гроші та зберігали певні резерви в центральному банку [101, с. 45-46].

З 1816 р. в Англії основною золотою монетою і грошовою одиницею став соверен.

Монополію на емісію банкнот в Англії та Ірландії Банк Англії отримав на підставі Закону Роберта Піля, прийнятого у 1844 р. Банк Англії був поділений на два департаменти: емісійний і банківський. Емісійному департаменту надавалося право випуску банкнот, забезпечених не золотом, а державними облігаціями лише в межах 14 млн. фунт стерлінгів. Випущені понад цю суму банкноти належало повністю забезпечувати золотом. Завдяки цьому передбачалося відвернути надмірну емісію банкнот, що сприяло б адекватному забезпеченню потреб господарської системи в грошовій масі. За банківським департаментом закріплялися депозитно-позичкові операції. Недоліком цієї системи була нестача законних платіжних засобів. Щоб запобігти цьому, в Англії йшли на широке впровадження в платіжний обіг чеків і збільшення безготівкових розрахунків.

У 1862 р. в країні був виданий закон, що надавав свободу в заснуванні акціонерних компаній і встановлював для них обмежену відповідальність. Так, почали виникати так звані фінансові компанії (finance companies). У період 1861-1866 pp. їх виникло аж 26. Вони займалися переважно емісією цінних паперів і засновницькою діяльністю; брали на себе випуск акцій для промислових підприємств, отримуючи емісійний і засновницький прибуток. Крім цих компаній, мобілізацію грошових капіталів для довгострокових інвестицій у промисловість в Англії здійснювали інвестиційні трасти (investment trusts). Перший такий траст ("Зарубіжний і колоніальний урядовий траст") був створений у 1865 р. Ці трасти намагалися виконувати функції посередника між рантьє й промисловістю.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Грошово-кредитні системи зарубіжних країн» автора Герасимчук З.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА ВЕЛИКОБРИТАНІЇ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНІ СИСТЕМИ РОЗВИНУТИХ КРАЇН СВІТУ

  • Регулюючі органи грошово-кредитної системи США

  • Інші органи регулювання грошово-кредитної системи США

  • Комерційні банки та небанківські фінансово-кредитні установи США

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА ВЕЛИКОБРИТАНІЇ
  • Банк Англії – центральний орган регулювання грошово-кредитної системи країни

  • Другий рівень кредитної системи Великобританії

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА НІМЕЧЧИНИ

  • Органи грошово-кредитного регулювання в Німеччині

  • Федеральне управління фінансового нагляду Німеччини

  • Фінансова архітектура Німеччини

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА ФРАНЦІЇ

  • Ланка верхнього рівня регулювання кредитної системи Франції

  • Допоміжні органи регулювання та контролю за кредитною діяльністю

  • Інші централізовані служби в структурі кредитної системи Франції

  • Діяльність фінансово-кредитних установ на ринку фінансових послуг Франції

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА ЯПОНІЇ

  • Банк Японії – центр кредитної системи країни

  • Федеральна корпорація страхування депозитів

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА ІТАЛІЇ

  • Органи регулювання грошово-кредитних відносин в Італії

  • Система фінансово-кредитних установ Італії

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА КАНАДИ

  • Регуляторна система Канади

  • Канадська корпорація страхування депозитів

  • Фінансово-кредитні інститути Канади та їх діяльність на ринку фінансових послуг країни

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНІ СИСТЕМИ ДЕЯКИХ ПОСТРАДЯНСЬКИХ КРАЇН

  • Гроші та кредит СРСР в період 1917-1945 pp.

  • Грошова та кредитна системи СРСР в період 1946-1991 pp.

  • Грошово-кредитна система Російської Федерації

  • Кредитна система РФ: структура та функції

  • Асоціація кредитних організацій

  • Національне бюро кредитних історій

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА РЕСПУБЛІКИ БІЛОРУСЬ

  • Національний банк Республіки Білорусь

  • Другий рівень фінансово-кредитної системи Республіки Білорусь

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА РЕСПУБЛІКИ КАЗАХСТАН

  • Розвиток кредитної системи Казахстану

  • Національний Банк Республіки Казахстан: структура, основні завдання та функції

  • Казахська система гарантування депозитів

  • Функціонування сегментів кредитного сектору Республіки Казахстан

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНІ СИСТЕМИ ДЕЯКИХ КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЄВРОПИ

  • Національний банк Польщі: історичні аспекти, функції та організаційна структура

  • Організаційна структура центрального банку Польщі

  • Характеристика фінансово-кредитних установ Польщі

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА УГОРЩИНИ

  • Національний банк Угорщини

  • Угорська банківська асоціація

  • Діяльність Державної фінансової інспекції

  • Угорська фінансово-кредитна архітектура

  • Банківська система Угорщини

  • Система кредитно-ощадних кооперативів Угорщини

  • ГРОШОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА ЧЕХІЇ ТА СЛОВАЧЧИНИ

  • Розвиток грошово-кредитної системи Словаччини

  • Національна система регулювання грошово-кредитних відносин в Чеській та Словацькій Республіках

  • Національний банк Словацької Республіки

  • Діяльність банківських та небанківських фінансово-кредитних інституцій в Чеській та Словацькій Республіках

  • Другий рівень кредитної системи Словацької Республіки

  • ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК